Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/357/19
Провадження № 2/542/79/20
22 січня 2020 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області
в складі головуючого судді Афанасьєвої Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чиж Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
третьої особи - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив визнати частково недійсним у частині покупця, укладений 21.08.2007 року між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_6 (продавець) договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок з госоподарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перевівши право покупця за цим договором на нього, ОСОБА_1 .
В обгрунтування позову зазначив, що 28.09.2002 року його дочка ОСОБА_5 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . Так як дочка проживала на зйомних квартирах, при цьому ні вона, ні її чоловік не мали коштів для придбання власного житла, він вирішив придбати будинок та надати його у безоплатне користування дочці. Після декількох місяців пошуку будинку, перемовин з власником, ним був придбаний спірний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний факт підтверджується розпискою вд 08.05.2007 року, про те, що ОСОБА_7 отримала від нього грошові кошти в розмірі 6000 доларів США за продаж житлового будинку. Крім того даний факт можуть підтвердити свідки. А також факт придбання спірного житлового будинку за його власні кошти встановлено рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року.
Після написання розписки було досягнуто домовленості про оформлення договору купівлі- продажу нотаріально, в зв'язку з чим він звернувся до нотаріуса. Нотаріус назначив дату оформлення вищевказаної угоди на 21.08.2007 року.
Оскільки, в день оформлення договору купівлі - продажу він не міг з'явитися до нотаріуса, було вирішено оформити даний житловий будинок на ОСОБА_3 . Єдиною умовою оформлення на ОСОБА_3 будинку було те, що в разі розірвання шлюбу він не буде претендувати на вищевказаний будинок. На дані умови ОСОБА_3 погодився, оскільки жодних коштів на придбання будинку не надавав.
21.08.2007 року між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_6 (продавець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,15 га, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомості, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області та вчинено запис у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за № 1200.
Укладення договору купівлі-продажу та його державна реєстрація підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На підставі вищезазначеного договору купівлі - продажу, відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №616144 від 16.03.2011 року, що виданий відділом Держкомзему у Новосанжарському районі та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 532340001000287. Вказаний державний акт виданий стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с.Руденківка, кадастровий номер 5323485501:01:001:0226, площею 0,1473 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.06.2015 року, шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем, зареєстрований у Руденківській сільській раді Новосанжарського району Полтавської області, актовий запис № 18 від 28.09.2002 року розірвано.
Згідно з декларацією про готовність обєкта до експлуатації від 07.12.2015 року, реконструйований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був готовий до експлуатації.
Державна реєстрації права власності на реконструйований будинок підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017 року.
Фактично у житловому будинку, після розірвання шлюбу проживає ОСОБА_5 та її донька - ОСОБА_8 . Відповідач, хоча і зареєстрований за цією адресою, проте фактично будинком не користується.
Однак, при його зверненні до відповідача з проханням переоформити будинок на нього, йому було відмовлено.
Отже, вважає, що покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 - є він, ОСОБА_1 , оскільки саме він, а не відповідач сплатив кошти в повному розмірі за даний будинок, що підтверджується розпискою від 08.05.2007 року.
Ухвалою суду від 05.04.2019 року позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення вказаних недоліків (а.с.28).
Ухвалою суду від 08.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 11.06.2019 року (а.с.57-58).
Ухвалою суду від 08.07.2019 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 17.09.2019 року (а.с.111-112).
Позивач в судовому засіданні підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Просив позов задовольнити.
Також позивачем було надано відповідь на відзив (а.с. 89-91), згідно якої він підтримує свої позовні вимоги, а доводи покладені за основу заперечень відповідача вважає необгрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для відмови у судовому захисті його прав.
Стосовно застосування строку позовної давності вважає, що строк позовної давності розпочався не в день укладання договору купівлі - продажу 01.08.2007 року та закінчився в серпні місяці 2010 року, як зазначає відповідач, а в листопаді 2018 року, коли він звернувся до відповідача з проханням переоформити спірний будинок на нього. На дане прохання відповідач йому відмовив та саме з цього часу ОСОБА_5 порушене його право, оскільки він порушив усну домовленість між ними щодо того, що в разі розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_5 він не буде претендувати на спірний будинок, яка й була умовою перед укладенням нотаріального посвідченого договору.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував заявлені вимоги позивача, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Додатково пояснивши, що спірний будинок вони з ОСОБА_5 придбали за спільні кошти, які їм надавались як її батьками, так й його. З попереднім власником будинку ОСОБА_7 домовлявся позивач ОСОБА_1 Вартість будинку складала 30000 грн., як та ким передавлись вказані гроші, він сказати не може, оскільки не пам'ятає, знає, що це відбувалась в день укладення договору до його підписання. Також пояснив, що будь-якої домовленості між ним та відповідачем при укладенні договору, зокрема про те, що він не буде на нього претендувати, не було.
Так, у наданому відзиві (а.с. 73-77) відповідач зазначив, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.05.2019 року у справі № 542/1946/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку та житловий будинок в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду по вказаній справі апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що договір купівлі - продажу від 21 серпня 2007 року був укладений з дотриманням норм чинного законодавства, з нотаріальним посвідченням, державною реєстрацією та на час розгляду справи ніким не оспорений. Грошові кошти були надані ОСОБА_5 для придбання будинку для її сім'ї і відповідачем було укладено відповідний договір в інтересах сім'ї. Оскільки одержане за цим договором майно було використано на задоволення потреб сім'ї, в спірному житловому будинку стали проживати позивач, відповідач та їхня дитина.
Так, 28.09.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений шлюб. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.08.2007 року між ним, ОСОБА_3 (Покупець) та ОСОБА_6 (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок з господарськими побудовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області та вчинено запис у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за №1200.
Згідно з п. 2 Договору, продаж цей вчинено за 30000 грн., які він, ОСОБА_3 , сплатив повністю продавцеві до підписання цього договору, що в свою чергу нотаріально засвідчено.
Вважає, що вказаний договір відповідає встановленим законом вимогам щодо його форми та змісту, сторони погодили всі його істотні умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, передбачених частиною першою статті 628 ЦК України.
Факт приховування цим правочином іншого, що вчиненим між тими самими сторонами, не встановлено.
Посилання позивача, що договір купівлі-продажу спростовується розпискою (фіктивною, автентичність даної розписки попередніми судами не встановлено), є безпідставним виходячи зокрема з п. 13 зазначеного договору.
Також просив застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що такий строк розпочався в день укладення договору купівлі-продажу 01.08.2007 року та закінчився в серпні 2010 року (а.с. 78).
Відповідачем ОСОБА_3 також були надані заперечення (а.с. 98-103), в яких він зазначає, що перебіг позовної давності почався саме з часу укладення договору купівлі-продажу будинку в серпні 2007 року, а не з отриманням позивачем відмови відповідача, що він заперечує, переоформити будинок на нього.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що у неї з ОСОБА_3 як у подружжя не було грошових коштів для придбання житла. Спочатку вони проживали разом з батьками, потім винаймали квартиру, після чого її батько ОСОБА_1 придбав їм спірний будинок за власні кошти. Позов просила задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення у вступному слові позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 28.09.2002 року перебували у шлюб, що був зареєстрований у Руденківській сільській раді Новосанжарського району Полтавської області, актовий запис № 18 (а.с. 37).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.05.2003 року вони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37).
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.06.2015 року, шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 45).
З договору купівлі-продажу серії ВЕТ № 565998, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстрованого у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за № 1200, вбачається, що ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , і складається в цілому: з житлового будинку літ. «А-1» з саману, обкладеного цеглою, житловою площею 36,0 кв.м, загальною площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б» з саману, обкладеної цеглою, сарая літ. «В» з цегли, сарая літ. «в» з саману, обкладеного цеглою, сарая літ. «Е» з саману, обкладеного цеглою, погріба літ. «е» з цегли, навісу літ. «е1», колодязя №1 з бетонних кілець, огорожі № 2-3 з дощок, та земельну ділянку площею 0,15 га, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомості, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 38).
Право власності на вказаний будинок, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2007 року, номер витягу 16473574, зареєстровано за ОСОБА_3 30.07.2007 року (а.с. 39).
При цьому будь-яких умов, за яких покупцем у договорі купівлі-продажу виступає ОСОБА_3 , наявність будь-яких домовленостей, договір не містить, та не доведено й іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.
Нотаріус Дашівська В.М., яка посвідчувала спірний правочин, в судовому засіданні показала, що встановлювала за паспортом особи сторін договору. Зміст договору сторони читали, були з ним згодні. Як і де саме проходив розрахунок за придбаний будинок, вона сказати не може, оскільки не пам'ятає. Про те, що кошти сплачувала інша особа, її не повідомляли.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він привозив свою бабусю ОСОБА_7 до нотаріуса для підписання договору. При цьому грошові кошти не передавались. В момент передачі грошей він не був присутнім. Зі сторони продавця був ОСОБА_1 , який й підписував договір, ОСОБА_3 не було, він його не бачив.
Показання вказаного свідка в частині підписання договору ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, зокрема самим договором купівлі - продажу. А також, той факт що саме ОСОБА_3 є в спірному договорі покупцем, стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Разом з тим, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що при укладенні договору купівлі - продажу у нотаріуса був присутній й ОСОБА_1 , який в судовому засіданні, на питання суду, підтвердив, що був присутнім у нотаріуса разом ОСОБА_3 , що спростувує його, ОСОБА_1 , доводи про те, що оформити будинок було вирішено на ОСОБА_3 через те, що він, ОСОБА_1 , в день укладення угоди не міг з'явитися до нотаріуса.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, обгрунтовуючи заявлені вимоги, посилався на те, що покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 є саме він, ОСОБА_1 , оскільки він, а не відповідач сплатив кошти в повному розмірі за даний будинок, що підтверджується розпискою від 08.05.2007 року. В зв'язку з чим и просив визнати частково недійсним спірний договір купівлі-продажу від 21.08.2007 року в частині продавця, перевівши право покупця за цим договором на нього.
На підтвердження чого було надано розписку від 08 травня 2007 року про те, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_1 6 000 доларів США за продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36).
Про факт передачі ОСОБА_1 грошей ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначили й свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Так, свідок ОСОБА_13 , дочка попередньої власниці житлового будинку ОСОБА_6 , пояснила, що гроші за будинок в розмірі 6 тис. доларів платив саме ОСОБА_1 . При цьому були присутні: вона, її брат та невістка. Невістка писала розписку від імені ОСОБА_6 , а остання її підписувала. До нотаріуса мати їздила сама, возив внук, син свідка ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що її свекруха ОСОБА_7 продавала будинок в с. Руденківка. Вона від її імені писала розписку про це, а ОСОБА_7 підписала її. Гроші за покупку будинку передава ОСОБА_14
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що вони з сестрою ОСОБА_13 вирішили продати хату їх матері ОСОБА_7 . Коли вони знайшли покупця, вони приїхали в будинок матері, покупець передав гроші, його дружина ОСОБА_11 написала розписку, а його мати розписалась в ній. Гроші передавались в його присутності ОСОБА_1 .
Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, про продаж будинку з попереднім власником ОСОБА_7 домовлявся позивач ОСОБА_1 Вартість будинку складала 30000 грн., як та ким передавлись вказані гроші, він сказати не може, оскільки не пам'ятає, знає, що це відбувалась в день укладання договору до його підписання. При цьому зазначив, що будинок вони з ОСОБА_5 придбали за спільні кошти, які їм надавались як її батьками, так й його.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні надавали пояснення про те, що матеріально допомагали відповідачу.
Так, свідок ОСОБА_15 , який є батьком відповідача, в судовому засіданні показав, що він надавав гроші ОСОБА_3 : 4 тис. та по 1 тис., на що саме ОСОБА_3 використував кошти він не знає.
Свідок ОСОБА_16 , який є чоловіком матері відповідача, в судовому засіданні показав, що він та мати ОСОБА_3 надавли йому кошти на придбання спірного будинку, в якому саме розмірі ними надавались грошові кошти в теперішній час він сказати не може, памятає, що надавли 3 тис. грн. Також він приймав участь й в будівльних роботах у вказаному будинку.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права приватної вланості на земельну ділянку та житловий будинок (а.с. 46-51) встановлено, що грошові кошти були надані ОСОБА_5 для придбання будинку АДРЕСА_1 для її сім'ї та відповідачем ( ОСОБА_3 ) було укладено відповідний договір в інтересах сім'ї. Оскільки одержане за цим договором майно було використано на задоволення потреб сім'ї, в спірному житловому будинку стали проживати ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їхня дитина.
Й, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, такі обставини доказуванню не підлягають.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.
Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Положеннями ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
В даному же випадку в судовому засіданніі встановлено, що грошові кошти були надані ОСОБА_5 для придбання будинку для її сім'ї. Відповідачем ОСОБА_3 був укладено спірний договір купівлі-продажу в інтересах сім'ї. Одержане за цим договором майно: будинок АДРЕСА_1 було використано саме на задоволення потреб сім'ї, в спірному житловому будинку стали проживати ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їхня дитина.
Належних, допустимих та достатніх доказів того, що спірний договір укладався для позивача ОСОБА_1 та що предмет договору передавався саме йому надано не було.
Напроти, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в спірному будинку не зареєстрований та в ньому не проживає та не проживав, про що він зазначив в судовому засіданні.
Так, після укладення договору купівлі - продажу відповідач ОСОБА_3 разом з третьою особою ОСОБА_5 зареєструвався в спірний будинок, де вони проживали разом зі спільною дитиною до розірвання шлюбу (а.с. 56).
При цьому в подальшому, після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 , право власності на реконструйований будинок також було оформлено на відповідача.
Так, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована 21.12.2015 року за № ПТ 180153853343 у Департаменті ДАБІ у Полтавській області, реконструйований житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , готовий до експлуатації. За період 2008 - 2010 р.р. було проведено реконструкцію житлового будинку за рахунок прибудови літ. "а2", прибудови літ. "а3", навісу літ. "а4". Замовником є ОСОБА_3 (а.с. 40-41).
А згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на реконструйований будинок зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 20).
Крім того, як зазначено в позовній заяві, відповідач 16.03.2011 року, на підставі спірного договору купівлі-продажу, отримав й державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1473 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана обставина та відомості про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем зазначена й в рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року.
Тобто, піcля укладання спірного договору купівлі-продажу будинку, реєстрації права власності, відповідачем вичнялись дії й щодо отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстрацію права власності на неї, а також набуття права власності й на реконструйований житловий будинок в АДРЕСА_1 , що спростовує доводи позивача про те, що саме він є покупцем у спірному договорі.
Отже, з урахуванням вище зазначеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме він був покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: 39323, с . АДРЕСА_1 ;
представник позивача: ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник відповідача: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;
третя особа: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішений складений 31 січня 2020 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва