Провадження № 1-кп/537/93/2020
Справа № 537/310/20
03.02.2020 р. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження №12020170110000067 від 12.01.2020 року про обвинувачення - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, українець, громадянин України, з базовою середньою освітою, не одружений, не працюючий, на утриманні непрацездатних, неповнолітніх та малолітніх осіб не має, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій та ліквідатором аварії на ЧАЕС не являється, фактично зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-13.02.2008 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавленя волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
-17.06.2008 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 71 КК України приєднати 6 місяців позбавлення волі по вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.02.2008, остаточно вважати засудженим до 5 років 6 місяців позбавлення волі, строк вираховувати з 18.07.2008;
-17.09.2014 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 1 ст. 122 КК України, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відмовою від обвинувачення;
-25.05.2015 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
-21.10.2015 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці;
-16.02.2016 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднати 1 місяць позбавлення волі по вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.10.2015, остаточно вважати засудженим до 4 років 1 місяця позбавлення волі, строк вираховувати з 19.10.2015;
-03.12.2019 Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- у вчиненні злочинів , передбачених ст. 185 ч.2 КК України, -
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочини за наступних обставинах.
Епізод №1
08.01.2020 о 13:28 годин ОСОБА_4 , раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, зайшов до приміщення ТОВ «АТБ-маркет» (продукти 071), що за адресою: м. Кременчук, вул. О. Білаша, б. 8, де у нього виник прямий невизначений умисел на вчинення крадіжки товарів.
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом та метою, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, близько 13:30 год. з полиць в торговій залі супермакету викрав пляшку лікеру 0,5 л. «Baileis», вартістю згідно прибуткової накладної №177142 від 24.12.2019 - 357 гривень 00 копійок, яйце 100 г Ferrero Kinder Surprise Maxi, вартістю згідно прибуткової накладної №177239 від 27.12.2019 -101 гривня 60 копійок.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «АТБ-маркет» матеріальну шкоду на суму 458 гривень 60 копійок.
З місця вчинення злочину ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Епізод №2
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 11.01.2020 о 19:10 год. ОСОБА_4 , раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, зайшов до приміщення ТОВ «АТБ-маркет» (продукти 071), що за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник прямий невизначений умисел на вчинення крадіжки алкогольних напоїв.
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом та метою, таємно, повторно, шляхом вільного доступу о 19:11 годині із полиць в торговій залі супермакету викрав пляшку лікеру «Jagermeister» 0,5 л., вартістю згідно прибуткової накладної №177590 від 07.01.2020 - 199 гривень 80 копійок, та пляшку горілки «Гетьман» 0,7 л., вартістю згідно прибуткової накладної №177785 від 13.01.2020 - 121 гривня 90 копійок.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «АТБ маркет» матеріальну шкоду на суму 321 гривню 70 копійок.
З місця вчинення злочину ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши що дійсно вчинив дані злочини, тому що не мав коштів на купівлю товарів .
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановлених судом злочинів, повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує:
- за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна/крадіжка/, вчиненого повторно.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочинів, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_4 злочинів / епізод №1,2/, які є злочинами середньої тяжкості..
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними, або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, тощо.
Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання за ч.2 ст.185 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вищевикладене, суд прийшов до наступних висновків. ОСОБА_4 , будучи раніше судимий, на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин в період іспитового строку. Отже суд вважає, що виправлення та перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як злочини середньої тяжкості, вчинив нові злочини в період іспитового строку, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, шкода не відшкодована, тому доцільно обвинуваченому призначити покарання у виді позбавлення волі.
В силу ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03.12.2019 року. Підстав для застосування ст.ст.75,76 КК України, суд не вбачає. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати - особисте зобов*язання.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст..100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання:
- за ст. 185 ч.2 КК України /епізод №1, 2/ у виді позбавлення волі строком на 2 (два )роки.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03.12.2019року та остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 ( один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, обрати - особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме : відео-файли формату (.mp4) : «ch01-20200111-191109-191130-001000000000», «ch02-20200111-191136-191158-001000000000», «ch04-20200111-191143-191202-001000000000», «ch12-20200111-191017-191044-001000000000», «ch16-20200111-191016-191030-001000000000», «ch16-20200111-191117-191132-001000000000», із приміщення магазину «АТБ-маркет» за адресою: м.Кременчук, вул. О.Білаша, б. 8, за 11.01.2020, відео-файли формату (.mp4) : «ch01-20200108-133149-133201-001000000000», «ch05-20200108-133033-133046-001000000000», «ch06-20200108-133002-133016-001000000000», «ch08-20200108-132839-132957-001000000000», «ch08-20200108-133044-133057-001000000000», «ch09-20200108-133032-133057-001000000000», «ch10-20200108-132959-133144-001000000000», «ch10-20200108-133037-133050-001000000000», «ch10-20200108-133051-133109-001000000000», «ch11-20200108-133057-133124-001000000000», «ch13-20200108-133050-133103-001000000000», «ch14-20200108-133025-133045-000002000000», «ch14-20200108-133041-133058-001000000000», «ch14-20200108-133056-133121-001000000000», «ch16-20200108-132836-132848-001000000000», «ch16-20200108-133048-133105-001000000000», «ch16-20200108-133152-133210-001000000000», із приміщення магазину «АТБ-маркет» за адресою: м.Кременчук, вул. О.Білаша, б. 8, за 08.01.2020 - залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1