ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2020 року м. Київ №640/12202/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідок про заробітну плату ВАТ "МІСЬКБУДТРАНС" від 18.07.2018 та ПАТ "АТП-1" від 08.05.2018 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.08.2018 з урахуванням даних про розмір заробітної плати відповідно до довідки ВАТ "МІСЬКБУДТРАНС" від 18.07.2018 року, за період роботи з січня 1995 року по грудень 2000 року, та ПАТ "АТП-1" від 08.05.2018 року за період роботи з січня 1995 року по грудень 2000 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату від 18.07.2018 №2 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йому було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії. Позивач вважає протиправною таку відмову та звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 24.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою в якій просив повідомити про причини не здійснення перерахунку пенсії згідно наданих документів 02.08.2018 року, зареєстрованих за №99251.
Листом від 13.06.2019 №128459/03 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивачу, що заява щодо перерахунку пенсії по стажу з 29.11.1979 по 03.09.1980 та по заробітній платі №2 від 18.07.2018, які видано Експериментально ремонтним підприємством ВАТ «Міськбудтранс» було виконано в частині донарахування стажу роботи, в частині врахування заробітної плати згідно довідки №2 від 18.07.2018 управлінням було отримано відповідь, що провести зустрічну перевірку експериментально ремонтному підприємству «Міськбудтранс» немає можливості, у зв'язку із ненаданням організацією документів для перевірки, тому здійснити вищевказаний перерахунок немає можливості.
Позивач, вважаючи протиправно відмову ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку його пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.07.2018 ВАТ «Міськбудтранс» та від 08.05.2018 ПАТ «АТП-1» звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 20.04.1987 позивач був прийнятий на роботу в Центральну експериментально ремонтну майстерню «Київміськбудтранс» по переводу з «АПТ-1», та 30.11.200 був звільнений з роботи за власним бажанням.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до п. п. 3 п. 2.1, п. 2.10 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Слід додати, що відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу вищенаведених законів вбачається, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.
Отже у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, орган ПФУ право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.11.2019 у справі №352/819/16-а.
Матеріали справи свідчать, що позивачем до відповідача була подана довідка про заробіток в період від 18.07.2018 №2 для обчислення пенсії, яка була йому видана ВАТ «Міськбудтранс» за період з січня 1995 року по грудень 2000 року включно, в якій зазначений розмір заробітної плати позивача по місяцям із зазначенням підстав її видачі.
У даному випадку, як встановлено судом, вищезгадана довідки ВАТ «Міськбудтранс» складена за формою додатку № 1 до Порядку, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1, відповідає цим вимогам та вимогам ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки Законом не передбачено іншого порядку встановлення та підтвердження вказаного факту, виходячи з тих життєвих обставин, що склалися.
У довідці зазначено, що вона видана на підставі особових рахунків за 1995 -200 роки, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 3.
У вказаній довідці зазначено згоду ВАТ «Міськбудтранс» на проведення перевірки.
Зазначено, що на всі виплати нараховані та сплачені страхові внески до ПФУ.
Довідка підписана ліквідатором Є.І. Фуголь.
Суд звертає увагу, що у вказана Довідка про заробіток для обчислення пенсії, видана ВАТ «Міськбудтранс» за вказаний період роботи та підписана ліквідатором Є.І. Фуголь, завірена печаткою.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що органами пенсійного фонду вчинялися дії для перевірки даних довідки шляхом отримання уточнюючих довідок чи інформації про виплачені суми заробітної плати від ВАТ «Міськбудтранс», у своєму листі від 13.06.2019 №128459/03 відповідачем дійсно зазначено, що товариством не було надано документів для перевірки, однак суду не надано доказів того, що відповідач вчиняв відповідні дії для отримання таких. При цьому, у довідці від 18.07.2018 №2 зазначено, що товариство не заперечує проти проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у довідці.
Під час розгляду справи та, власне, під час листування з позивачем не зазначено, що довідка від 18.07.2018 №2 містить якісь неточності та невідповідності.
У будь-якому випадку, під час розгляду справи не доведено зловживань з боку позивача.
Довідка від 18.07.2018 №2, як вже зазначалось видана ВАТ «Міськбудтранс» за підписом ліквідатора Є.І. Фуголь. При цьому доказів недостовірності внесених у довідки показників заробітної плати не встановлено, відповідачем не надано до суду інших розрахунків сум заробітної плати позивача за спірний період.
Відповідачем взагалі не надано суду відзив на позовну заяву, та не виконано покладений на нього приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Оскільки зловживань з боку позивача не встановлено, враховуючи те, що наявна довідка ВАТ «Міськбудтранс» для перерахунку пенсії видана цим підприємством містятить всі необхідні відомості, беручи до уваги те, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано доказів недостовірності внесених у довідку показників заробітної плати, відповідачем не надано до суду інших розрахунків сум заробітної плати позивача за спірний період, а тому підстав для не врахування у розрахунок пенсії даних заробітної плати, зазначених у довідці ВАТ «Міськбудтранс» від 18.07.2018 №2 - немає.
Відтак, позов у частині, що стосується відомостей, зазначених у довідці ВАТ «Міськбудтранс» від 18.07.2018 №2, є обґрунтованим та ґрунтується на положеннях законодавства, а відтак, в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог, заснованих на обставинах, пов'язаних із наявністю довідки від 08.05.2018 №15, виданої ПАТ «АТП-1», слід зазначити, що викладаючи обставини справи позивач зазначив про надання такої довідки відповідачу, проте, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують зазначені обставини. Лист відповідача від 13.06.2019 №128459/03 містить інформацію, з якої можна зробити висновок, що для перерахунку пенсії позивачем було подано лише довідку від 18.07.2018 №2 та порушувалось питання щодо перерахунку пенсії саме на підставі такої довідки.
Довідка від 08.05.2018 №15 наявна в матеріалах справи, проте, в описовій частині позову позивач не зазначає про обставини неврахування цієї довідки ГУ ПФУ, обґрунтування позову фактично ґрунтується на неврахуванні відповідачем довідки від 18.07.2018 №2, про яку зазначено судом вище, і лише в прохальній частині зазначено вимогу про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо її неврахування та про зобов'язання врахувати довідку від 08.05.2018 №15.
Позивач під час розгляду справи не зазначив та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України не довів обставин неврахування ГУ ПФУ цієї довідки чи ігнорування наведених в ній відомостей. З листа ГУ ПФУ в м. Києві від 13.06.2019 №128459/03 також не вбачається відмова ГУ ПФУ в м. Києві у врахуванні довідки від 08.05.2018 №15, як і не наведено обставин її ігнорування.
Відтак, в контексті позовних вимог, заснованих на обставинах наявності цієї довідки у позивача та в матеріалах справи, суд не вбачає підстав для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та порушення якимсь чином прав позивача, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині, що ґрунтується на доводах позивача відносно вказаної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає що відповідач не довів правомірність своїх дій, не спростував дані довідки, а позивачем в свою чергу підтверджено належними доказами обставини, на які він посилається.
Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності дій відповідача при відмові позивачу у наданні відповіді на заяву про врахування вказаної довідки про розмір заробітної плати при визначенні розміру пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України"" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням даних про розмір заробітної плати відповідно до довідки ВАТ "МІСЬКБУДТРАНС" від 18.07.2018 року, за період роботи з січня 1995 року по грудень 2000 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відтак, перерахунок пенсії позивача слід здійснювати з дня його звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки в частині позовних вимог, які стосуються врахування довідки від 18.07.2018 №2 та проведення перерахунку пенсії на її підставі, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідоки про заробітну плату ВАТ "МІСЬКБУДТРАНС" від 18.07.2018.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з дня його звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням даних про розмір заробітної плати відповідно до довідки ВАТ "МІСЬКБУДТРАНС" від 18.07.2018 року, за період роботи з січня 1995 року по грудень 2000 року.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору, про порційно задоволеним позовним вимогам) в загальному розмірі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.