ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2019 року №640/1917/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві, (також далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0111134202, №0111224202, №0111174202, №0111194202 від 31 жовтня 2018 року прийнятих відповідачем, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/1917/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сума анульованого (прощеного) боргу за банківським кредитом на єдине іпотечне житло в іноземній валюті не входить до бази оподаткування та не вважається доходами для цілей оподаткування і з них податок не сплачується. Зазначена сума анулювання (прощення) відображена у повідомленні ПАТ «УкрСиббанк» від 27 липня 2016 року про анулювання боргу за кредитним договором № 32-А37/10-2016И (1011791000) від 16.10.2006 року. Відомості про наявність у ОСОБА_1 єдиного іпотечного житла відображені у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У випадку кредиту на єдине іпотечне житло, вся сума прощеного боргу (включаючи тіло кредиту) не включається до доходу Платника податку за підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.
Позивач вважає, що якщо сума прощення частини боргу за іпотекою у іноземній валюті на єдине житло фізичної особи віднесена до переліку ст. 165 Податкового кодексу України, то у такої фізичної особи зобов'язання щодо декларування зазначеної суми не виникає.
З наведених підстав Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що йому у 2016 році був анульований банком залишок боргу за договором іпотеки у іноземній валюті, сума анулювання не включена ним до бази оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 165.1.59 пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, а, відтак, і не задекларована, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки Позивач повинен був задекларувати суму анулювання (прощення) банком боргу за кредитом в іноземній валюті, отриманим на придбання житла (іпотечний кредит), як додаткове благо, тобто віднести зазначену суму прощення до бази оподаткування фізичної особи - платника податків як дохід відповідно до статті 164 Податкового кодексу України.
16.10.2006 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 32-А37/10-2016И (1011791000), відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 83 600 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 422 180,00 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.
27.07.2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_1 за вихідним № 31-5/265 повідомлення про анулювання боргу (в порядку абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України), в якому повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, яка станом на 27.07.2016 року становить 17543,78 доларів США, що становить 434 827,13 грн. по курсу НБУ, з яких 17 331,75 доларів США або 429 571,91 грн. за основною сумою боргу і 212,03 доларів США або 5255,22 грн. сума відсотків, та звернуто увагу, що відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом ОСОБА_1 , отриманим як додаткове благо і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.
20.09.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві видано наказ № 14225, яким наказано провести з 01.10.2018 року документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету та отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ «Укрсиббанк» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року тривалістю 5 робочих днів.
Крім цього, повідомленням від 24.09.2018 року № 54304/Р/26-15-42-02-27 відповідачем було витребувано від позивача Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу та всіх необхідних документів, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ «Укрсиббанк».
11.10.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, в якому встановлено порушення:
- 179.1 ст. 179 розділу ІV Податкового Кодексу України (далі. - Кодексу)з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.19 ст. 49 Кодексу, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві;
- п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3, ст. 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загальнорічного оподаткованого доходу;
- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2016 рік у сумі 429 571,91 грн., та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 77 322,94 грн.;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 1.6-1 підрозділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 6443,58 гривень.
31.10.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 0111134202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 96 653,68 грн., з яких за податковими зобовязаннями з податку на доходи фізичних осіб 77 322,94 грн., за штрафними (фінансовими) у сумі 19 330,74 грн.;
- № 0111224202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 8054,48 грн., з яких - 6 443,58 грн. податкових зобов'язань з військового збору, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 610,90 грн.;
- № 0111174202, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510,00 грн.;
- № 0111194202, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 170,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) відсотки, прощені (анульовані) кредитором.
Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування відсотків.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим, сума відсотків, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 31.08.2018 року у справі №826/3684/17.
Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, ПАТ «УкрСиббанк» подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 429 571,91 грн.
Зі змісту згаданого повідомлення про анулювання боргу від 27.07.2016 року до Кредитного договору від 16.10.2006 року №32-37/10-2006 вбачається, що АТ "Укрсиббанк" повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 16.10.2006 року №32-37/10-2006. Загальний розмір суми основного боргу, що підлягає анулюванню (прощенню) за кредитним договором станом на 27.07.2016 року складає 17 331,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день прощення боргу складає 429 571,91 грн.
Одночасно, у вказаному повідомленні звернуто увагу на необхідність дотримання позивачем вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, факт того, що анульована (прощена) банком сума заборгованості позивача в розмірі 17 543,78 доларів США (екв. 434 827,13 грн.) є сумою по основному боргу (кредитом) підтверджується АТ " Укрсиббанк" повідомленням від 27.07.2016 року №31-5/265.
Тобто, з наведеного підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов'язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, відповідачем правомірно нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77 322,94 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 19 330,74 грн., відтак суд дійшов висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.10.2018 року №0111134202.
Окрім того, застосування відповідачем штрафу до позивача обумовлено порушеннями пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, відповідно до якого, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
При цьому, пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, дії позивача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік не відповідають нормам податкового законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, прийняте на основі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 року №0111194202, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік. є правомірним та оргрунтованим.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача щодо виявленого документальною перевіркою порушення пов'язаного з ненаданням позивачем до перевірки книги обліку доходів та витрат для визначення суми загальнорічного оподатковуваного доходу.
Так, відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за № 800/27245 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.
Тобто, чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.
Відтак, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафу в сумі 510,00 грн. в порядку п.121.1 ст.121 ПК України, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 № 0111174202 суд вважає неправомірним, таким, що підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині вимог слід задовольнити.
Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, за встановлених вище обставин, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 31.10.2018 року №0111224202 та відсутність підстав для його скасування.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним частини оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.
Натомість, позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 01.02.2019 року №65500, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1053,88 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 263,47 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0111174202 на суму адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510 грн.
3. В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2018 №0111134202, №0111224202, №0111194202 - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 263,47 грн. (двісті шістдесят три гривні сорок сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко