31 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1545/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення коштів,
Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку у розмірі 654122,24 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за відповідачем рахується заборгованість на суму 654122,24 грн виникла у зв'язку із несплатою в установлені законодавством строки узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку, яке ним визначено самостійно згідно поданої ним декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності).
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу йому була направлена податкова вимога форми "Ю" від 15 лютого 2016 року №1376-25. Однак, вжитті заходи не призвели до сплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на норми Податкового кодексу України, просить суд стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 654122,24 грн.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для надання заяв по суті справи.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що Квартирно-експлуатаційний відділ у м. Чернівці є органом військового управління в системі ЗС України та здійснює свою діяльність на підставі Положення про КЕВ м.Чернівці від 14 березня 2016 року №24, згідно якого є державною установою, створеною Міністерством оборони України.
Зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці є неприбутковою установою, утримується за рахунок державного бюджету, є розпорядником коштів 3-го ступеня, і керується Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету. Відповідно до даної інструкції, економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів. Існування податкового боргу зумовлюється такою обставиною як ненадання коштів розпорядником вищого рівня.
Відповідач посилався на те, що оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці повністю фінансується із державного бюджету України, то при спорах фінансового характеру, обов'язково повинен братись до уваги Бюджетний кодекс України, положення Податкового кодексу України та Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
Зазначає, що на час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Українська, 43. З 28 листопада 1994 року зареєстрований як юридична особа.
Згідно матеріалів справи за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці рахується заборгованість на загальну суму 654122,24 грн по земельному податку з юридичних осіб, в тому числі 654097,41 грн - за несплату в установлені законодавством строки узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку, яке відповідачем визначено самостійно згідно поданої ним декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) та 24,83 грн- пеня.
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 654122,24 грн не сплатив, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Як вбачається із матеріалів справи, метою звернення прокурором в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області із даним позовом до суду є наповнення Державного бюджету України шляхом повернення заборгованості зі сплати відповідачем податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-17.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.
Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пунктів 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18.1 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до підпункту 131.1, підпункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Кам'янець-Подільською ОДПІ з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено корінець податкової вимоги форми "Ю" від 15 лютого 2016 року №1376-25 на суму 1877070,35 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, вказану вимогу відповідач отримав 22 лютого 2016 року.
На момент утворення заборгованості зазначена податкова вимога не була відкликана. Відтак, зазначене податкове зобов'язання є узгодженим.
Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 654122,24 грн, що виникла по земельному податку.
Станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3. статті 95 Податкового кодексу України).
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
Щодо посилань відповідача в обґрунтування заперечення на позовну заяву на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звільнений від сплати земельного податку відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", суд зазначає наступне.
Так, згідно частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року №1934-XII земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Між тим, основним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України, який є спеціальним законом у вказаних правовідносинах .
Норми Податкового кодексу України не звільняють відповідача як державну установу, створену Міністерством оборони України для забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, у межах відповідальності Установи з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності від сплати податку за землю.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Однак відповідачем не надано суду рішення органу місцевого самоврядування щодо надання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці пільг зі сплати земельного податку, зокрема, повного звільнення від сплати земельного податку.
Безпідставними є й твердження Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про те, що Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов'язаннями відповідача, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці є окремою юридичною особою, користувачем земельної ділянки, який і подавав податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та є платником цього податку.
Крім того, в обґрунтування відзиву на позов відповідач посилається на частину восьму статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Однак такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки вказана норма Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не регулює спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем.
Відтак, зазначені доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Державної фіскальної служби України в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці кошти у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку у розмірі 654122 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять дві) грн 24 коп. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить платнику.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 січня 2020 року.
Повне найменування учасників процесу:
Прокурор - заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону: м. Чернівці, вул. Аксенина, 2-а; позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ЄДРПОУ - 39492190; відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці: м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ - 08179180.
Суддя О.П. Лелюк