Справа № 560/3844/19
іменем України
28 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Мініх І.М. представника відповідача: Чорної А.А.
розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 04 листопада 2019 року № 22/238,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04 листопада 2019 року № 22/238.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної працівниками відповідача перевірки, складено акт від 23 жовтня 2019 року № ХМ 2501/529/АВ, в якому зроблено висновок про не оформлення в період з 01.09.2019 по 09.10.2019 з найманим працівником ОСОБА_2 трудового договору.
Першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвином Олександром Олександровичем 03.11.2019 у відповідності до вище вказаного акту винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/238, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.
Позивач з такими висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування та з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.11.2019 не погоджується та, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 29.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 27.12.2019 клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено та призначено судове засідання на 23.01.2020 р. о 11:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.
Від представника відповідача на адресу суду 16.12.2019 надійшов відзив в якому останній зазначає, що Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, передбачено вручення копії направлення суб'єкту господарювання саме на його вимогу в момент перед наданням акту інспекційного відвідування на підпис.
Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 . власноручно написала в направленні від 09.10.2019 року №738/19, що отримала його копію й поставила свій підпис. Дати отримання направлення вона не вказала. Тому немає жодної підстави стверджувати, що копія направлення отримана невчасно.
Акт інспекційного відвідування від 23.10.2019 року №ХМ 2501/529/АВ було вручено ФОП ОСОБА_1 23.10.2019 про що вона підписалася в самому акті із зазначенням дати.
Інспектори праці проводячи моніторинговий захід "відвідування", а також захід контролю "інспекційне відвідування" в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2), що належить позивачу, застали громадянку ОСОБА_2 за процесом продажу товарів. При цьому, в магазині ОСОБА_2 перебувала сама, інших продавців не було, як і не було самої підприємця. Тобто, магазин функціонував і реалізацію товарів здійснювала ОСОБА_2 не випадково (з власної ініціативи, при наявності інших продавців). ОСОБА_2 не могла, як зазначено в позовній заяві, без відома позивача виконувати роботу продавця в магазині. Не міг магазин функціонувати без продавця, лише з підсобним працівником, яка чомусь вирішила з власної ініціативи продавати товар покупцям.
Враховуючи наведене вище відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від представника позивача на адресу суду 26.12.2019 надійшли заперечення, в яких останній вказує, що з витягу наказу відповідача № 215 від 09.10.2019 встановлено, що підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 стала службова записка головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю та інших нормативних актів Романюк Т.В. № 155 від 09.10.2019 року, звернення гр. ОСОБА_3 від 17.09.2019.
На підставі наказу Відповідача № 215 від 09.10.2019 посадовим особам Управління Держпраці у Хмельницькій області ( Роздорожному Віталію Олександровичу , Остапчук Ірині Михайлівні , Романюк Тетяні Василівні ) дається направлення на проведення інспекційного відвідування в період з 09 по 23 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_1 В подальшому, 23 жовтня 2019 року, складається акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, в якому викладено порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства, допущення працівниці ОСОБА_2 до виконання трудових обов'язків без оформлення трудового договору.
Посадові особи відповідача 09 жовтня 2019 року біля 18.00 год. провели лише профілактичне відвідування, під час якого були позбавлені контрольних повноважень, але вимагали та отримали пояснення в ФОП ОСОБА_1 та копію договору, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 від 01.09.2019 року № 1.
В подальшому, в період з 09 по 23 жовтня 2019 року жодних дій по проведенню інспекційного відвідування не здійснювали, ФОП ОСОБА_1 ні за адресою, вказаною в направленні, ні за місцем здійснення підприємницької діяльності не відвідували. Жодних пояснень в працівниці ОСОБА_2 не відбирали, не з'ясовували факт допуску її до роботи продавцем роботодавцем.
Позивач наголосив, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17 постанову КМ України від 26.04.2017 року № 295 визнано нечинною, а тому відповідач позбавлений був права проводити у відповідності до нечинної Постанови КМ України будь-які перевірки, а також складати документи за її результатами за формами, складеними на виконання нечинної Постанови КМ України.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив просив відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що її робота у позивача обраховувалась в годинах, крім того свідок зазначила, що один раз здійснила продаж товару зокрема, одну буханку хліба, однак не мала такого права згідно цивільно-правового договору. На даний час ОСОБА_2 вказала, що вона оформлена у позивача на півставки.
Заслухавши позивача та представників сторін, а також показання свідка, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, заперечення, а також наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
На адресу відповідача 23.09.2019 надійшла заява №Г-465 від громадянина ОСОБА_3 в якій останній повідомив працівників Держпраці про те, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" в м.Старокостянтинів поблизу школи №7, де власником є ОСОБА_1 працює неоформлена людина ОСОБА_2 уже тривалий час.
Згідно рішення керівника прийнятого за результатами аналізу інформації, що міститься у службовій записці начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення Роздорожного В.О. головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Остапчук І.М., головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Романюк Т.В. №155 від 09.10.2019, видано наказ від 09.10.2019 №215 про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління ФОП ОСОБА_1 .
На підставі вказаного вище наказу посадовими особами відповідача видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.10.2019 №738/19 стосовно ФОП ОСОБА_1 .
В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХМ2501/529/АВ від 23.10.2019, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1, 3 ст.24 КзпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним підрозділам про прийняття працівника на роботу" щодо не належного оформлення (відсутній наказ про прийняття на роботу, не повідомлено у встановленому порядку органи Державної податкової служби) трудових відносин із найманим працівником ОСОБА_2 в період з 01.09.2019 року по 09.10.2019.
Управлінням Держпраці у Хмельницькій області 23.10.2019 винесено припис №ХМ2501/529/АВ-П547, яким зобов'язано усунути зазначені вище порушення до 23.11.2019.
Працівниками Управління Держпраці у Хмельницькій області 04.11.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.11.2019 №22/235, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.
Позивач не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає, його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 4-5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V), заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводяться у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №877-V визначено підстави для здійснення позапланових заходів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регламентує особливості процедури здійснення контрольних функцій органами Держпраці, є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №823).
Згідно з п.33 Порядку №823 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи додержання законодавства про працю, моніторингу стану його додержання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин
Відповідно до п.3 Порядку №823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно вимог пп.3 п.5 Порядку №823 однією із підстав для здійснення інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
З'ясовані відомості в ході моніторингу стану додержання законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин, було викладено у формі службової записки керівнику Управління Держпраці для їх аналізу та прийняття рішення про здійснення інспекційного відвідування.
Керівник Управління Держпраці проаналізувавши відомості щодо моніторингу стану дотримання трудового законодавства у ФОП ОСОБА_1 прийняв рішення про здійснення заходу контролю про що свідчить віза на службовій записці, копія якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином, підстава для здійснення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 чітко передбачена Порядком №823.
Отже, призначення та проведення інспекційного відвідування відповідає чинному законодавству, оскільки було проведено на підставі рішення (наказу) керівника органу контролю, за повідомленням посадовими особами ознак порушень законодавства, що зазначені у службовій записці.
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що заява громадянина ОСОБА_3 , що стала підставою для проведення інспекційного відвідування за результатами якого винесено спірну постанову є анонімною. На підтвердження вказаних пояснень представник позивача надала копію власного паспорта де вказано адресу її проживання ( АДРЕСА_1 ), яка також збігається з адресою скаржника ОСОБА_3 , який звернувся до Управління Держпраці в Хмельницькій області з заявою про неоформленого працівника у ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно вказаного твердження суд зазначає, що підставою для проведення інспекційного відвідування був наказ керівника Управління Держпраці в Хмельницькій області на підставі аналізу відомостей стосовно моніторингу стану дотримання трудового законодавства у ФОП ОСОБА_1 , що зазначені у службовій записці, про суд вже вказував вище.
Суд також звертає увагу позивача, що вказаний вище наказ не скасований, є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на вчинення певної дії. Відповідачем фактично було проведено інспекційне відвідування та оформлення результатів такого відвідування, у зв'язку із чим наказ керівника Управління Держпраці в Хмельницькій області не є таким, що порушує права позивача, а тому суд вважає таке твердження представника позивача помилковим.
Згідно з п.п.3 п.11 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
У постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №815/3203/15 зазначено, що підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку. З урахуванням викладеного, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Вирішуючи питання про наявність/відсутність в межах спірних правовідносин порушеного права /інтересу позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.1-3 ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
Статтею 858 ЦК України визначено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.
У пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за допущення до виконання робіт працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору.
Суд встановив, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області ( Роздорожним В.О. , Остапчук І.М.. Романюк Т. В.) 09 жовтня 2019 року згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок), що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 823, яка набрала чинності 30.08.2019, прийнято рішення про відвідування ФОІІ ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" .
Під час відвідування інспекторами праці було встановлено що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , на робочому місці знаходилась працівниця ОСОБА_2 , яка здійснювала реалізацію товару і обслуговувала покупців.
ФОП ОСОБА_1 власноручно надала письмове пояснення, в якому вказала на те, що в неї працює 3 (троє) найманих осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ОСОБА_2 працює декілька годин в день з вересня 2019 за вимогою, договір з якою укладений.
Позивач стверджує, що 01 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 , як Замовником та фізичною особою ОСОБА_2 , як Виконавцем було укладено договір № 1 на виконання робіт з прибирання торгової території Замовника, готування товару для продажу, розкладання та піднесення товару, його зважування, пакування та обслуговування покупців ( за відсутності Замовника).
Відповідно до п. 2.1 даного договору передбачена оплата за виконану роботу Виконавця в розмірі 50 грн. за одне прибирання торгової території та 50 грн. за одну годину зважування, пакування товару та обслуговування покупців.
Тобто, як зазначає позивач, вказана особа надавала послуги для ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правового договору, що містяться в матеріалах справи.
Як встановлено з акту інспекційного відвідування, інспектори праці проводячи моніторинговий захід "відвідування", а також захід контролю "інспекційне відвідування" в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2), що належить позивачу, застали громадянку ОСОБА_2 за процесом продажу товарів. При цьому, в магазині Оржинська перебувала сама, інших продавців не було, як і не було самої ФОП ОСОБА_1 , що підтвердила свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Отже магазин фактично функціонував, а реалізацію товарів при цьому здійснювала ОСОБА_2 , однак остання не могла, як зазначає позивач в позовній заяві, без відома позивача виконувати роботу продавця в магазині.
Позивач також зазначила, що ФОП ОСОБА_1 не проводилась оплата Виконавцю ОСОБА_2 за обслуговування покупців, що здійснювалось нею з власної ініціативи без відома Замовника, отже позивач визнає факт продажу товарів у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2) що належить позивачу, без належного оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 , оскільки така не мала права на вчиняти такі дії.
Встановлені під час інспекційного відвідування обставини, а також підтверджені в ході розгляду справи, та підтвердженні показами свідка та тверджень в позовній заяві позивача, свідчать про фактичний допуск до роботи позивачем працівника ОСОБА_2 , яка виконувала роботу продавця в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що належить ФОП ОСОБА_1 , а отже вказана особа виконувала певні трудові функції в торговому місці - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Посилання позивача на нечинність Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 в контексті існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (справа № 826/8917/17) суд не враховує, оскільки перевірка у ФОП ОСОБА_1 була проведена посадовими особами відповідача згідно Порядку №823, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823.
Крім того, згідно вимог п. 19 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування, і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Пунктом 4 Порядку №823 передбачено, що форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) та припису, затверджуються Мінсоцполітики. Наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року № 1500/31368 затверджено уніфіковану форму акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та припису про усунення виявлених порушень. У затверджених формах акта та припису дійсно здійснено посилання, окрім інших норм законодавства, на п.п. 19, 31 нечинного Порядку №295.
Суд звертає увагу позивача, що внесення самостійно змін в уніфіковані затверджені форми акта та припису не допускається. Тому, інспекторами праці використовуються наявні, затверджені чинним наказом Мінсоцполітики, форми акту інспекційного відвідування та припису. Наявність окремих посилань у формах акта і припису на нечинні правові норми (поряд із чинними - ст. 259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") не свідчить про неправомірність чи протиправність їх змісту, так і не свідчить, що захід контролю проведено згідно нечинного нормативно-правового акту.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити те, що позивач в спірних правовідносинах виступає не як фізична особа, а фізична особа - підприємець, тобто суб'єктом господарювання. А тому, дії останнього пов'язані із здійсненням такої діяльності мають кваліфікуватись виключно - як діяльність позивача, що випливає і пов'язана з господарськими стосунками.
Також, суд звертає увагу на те, що у роз'ясненнях, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.
Таким чином, наявність фактів встановлених посадовими особами відповідача під час інспекційного відвідування, на які посилається відповідач, є свідченням допуску ОСОБА_2 до роботи, без факту належного оформлення трудових відносин.
Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили неправомірність постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.11.2019 № 22/238. Натомість суб'єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 04 листопада 2019 року № 22/238 - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31 січня 2020 року
Позивач:Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна служба України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам"янецька, 74,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39793137)
Головуючий суддя О.П. Шевчук