Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 січня 2020 р. № 640/14172/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
за участі:
представника позивача Гуменного Т.З.,
представника відповідача Левенцової К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
З Окружного адміністративного суду міста Києва до Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати неправомірним Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.06.2019 року № 439 «Про застосування до працівника УПП в Харківській області ДПП дисциплінарного стягнення» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати неправомірним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.06.19 № 473 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
- рішення суду в частині поновлення на посаді інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України звернути до негайного виконання;
- стягнути із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, на думку позивача, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції територіальному (відокремленому) підрозділі Департаменту патрульної поліції на посаді інспектор взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в званні старшого лейтенанта поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.04.2019 року № 102 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було призначено службове розслідування стосовно позивача з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни.
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач вчинив дії, які стали підставою для складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не надавав для перевірки документи, намагався втекти з місця події, не виконував законні вимоги правоохоронців, зневажливо висловлювався в їх бік, в тому числі нецензурною лайкою, та його зухвала поведінка була такою, що має ознаки правопорушення передбаченого статтею 173 КУпАП, відповідальність за яке згідно частини 1 статті 15 КУпАП передбачена Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
24.05.2019 року складено висновок службового розслідування, в якому зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у підриванні авторитету Національної поліції України у проявах зневаги до інших поліцейських, а також у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, що є порушенням пунктів 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пунктів 1-2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 Вікторовича, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 439 від 13.06.2019 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пунктів 1-2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», а також у підриванні авторитету Національної поліції України; проявах зневаги до інших поліцейських, та у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи зазначеного працівника поліції, ступеня його вини, обставин, що обтяжують його відповідальність, а також те, що останній свою провину не визнав, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Степанова Максима Вікторовича, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 473 о/с від 25.06.2019 року на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 13.06.2019 року № 439 о/с, позивача було звільнено зі служби в поліції.
Позивач, вважаючи вищевказані накази протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Закон України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 року визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Частиною 1 статті 59 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п.6, п.8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч.9 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 5 розділу І «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах.
Згідно з пунктом 3 розділу IV «Правил етичної поведінки поліцейських» за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Відповідно до висновку службового розслідування позивач вчинив дії, які стали підставою для складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є несумісним зі статусом представника Національної поліції та підривають авторитет органів Національної поліції України вцілому, крім того намагався уникнути відповідальності та всіляко перешкоджав працівникам поліції у складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме не надавав для перевірки документи, намагався втекти з місця події, не виконував законні вимоги правоохоронців, зневажливо висловлювався в їх бік, в тому числі нецензурною лайкою, та його зухвала поведінка була такою, що має ознаки правопорушення передбаченого статтею 173 КУпАП, відповідальність за яке згідно частини 1 статті 15 КУпАП передбачена Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Так, вході службового розслідування було досліджено адміністративний протокол серії БД № 342196 від 03.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Крім того, складено протокол серії АА № 345725 від 03.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП за те, що він виражався нецензурною лайкою та образливо чіплявся до поліцейських, чим порушував громадський порядок та спокій громадян.
Таким чином, особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме він намагався уникнути відповідальності та всіляко перешкоджав працівникам поліції у складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, не надавав для перевірки документи, намагався втекти з місця події, не виконував законні вимоги правоохоронців, зневажливо висловлювався в їх бік, в тому числі нецензурною лайкою.
Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні особою службової дисципліни (позивач намагався уникнути відповідальності та всіляко перешкоджав працівникам поліції у складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, не надавав для перевірки документи, намагався втекти з місця події, не виконував законні вимоги правоохоронців, зневажливо висловлювався в їх бік, в тому числі нецензурною лайкою), що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
На підтвердження вказаних обставин до суду було надано відеодокази.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що провину належним чином не доведено, оскільки його виправдано у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 24.05.2019 року, а провадження у справі за ст.173 КУпАП постановою Московського районного суду м.Харкова від 19.11.2019 закрито без встановлення винуватості у вчиненні вказаного правопорушення, з огляду на наступне.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, вказаний протокол складено у зв'язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не у зв'язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані.
Статтею ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначеною статтею передбачено альтернативні склади правопорушень, за які за нею може наставати відповідальність.
Отже, в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Це порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
Як вбачається з постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 24 травня 2019 року у справі № 636/983/19, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Однак, за змістом даної постанови досліджувалося питання встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'янінні, а не факт відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.
За таких обставин, постанова Чугуївського міського суду Харківської області від 24 травня 2019 не є доказом у цій справі в розумінні положень ст.72 КАС України, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі, а саме - факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також, судом встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 19.11.2019 року по справі № 636/3170/19, залишеною без змін постановою Харківський апеляційний суд від 17.12.2019 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
У вказаній постанові суд прийшов до висновку, що вказана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, постанова Московського районного суду м. Харкова від 19.11.2019 року по справі № 636/3170/19 про закриття провадження не спростовує висновки службового розслідування щодо наявності порушення позивачем службової дисципліни, а прийнято виключно з урахуванням ст. 38 КУпАП.
Таким чином, посилання, позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, помилкові, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби.
Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 17.07.2019 року по справі № 806/2555/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, позивачем вчинено дисциплінарний проступок, обставини якого було встановлено під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ч.1, ч.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 439 від 13.06.2019 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 473 о/с від 25.06.2019 року на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 13.06.2019 року № 439 о/с, позивача було звільнено зі служби в поліції.
Позивачем не доведено протиправності оскаржуваних наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 439 від 13.06.2019 року та № 473 о/с від 25.06.2019 року, як і не надано доказів, які б свідчили про відсутність вчинення ним дисциплінарного проступку.
При цьому, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень належними доказами. Судом, в ході розгляду даної справи, протиправності вказаних рішень не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ 48, 03048) про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 31.01.2020 року.