31 січня 2020 року м. Рівне №460/2614/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача 1 та відповідача 2, яка міститься у листі ГУ ДФС у Рівненській області №6531/ФОП/17-00-50-13 від 03.07.2019 та у листі ДФС України від 10.07.2019 №31956/6199-99-13-02-0115 щодо неможливості відкликання (скасування) раніше поданого позивачем звіту по ЄСВ Форми №Д5 (річна) за 2018 рік від 17.01.2019 реєстраційний №6559592;
визнати недійсним звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми №Д5 (річна) за 2018 рік, який подано ФОП ОСОБА_1 17.01.2019 реєстраційний №6559592 та суми нарахованого єдиного внеску в розмірі 9828,72грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, було подано позивачем помилково. Зазначає, що він є інвалідом, а тому відповідно до вимог чинного законодавства звільнений від сплати єдиного внеску. Крім того, він не виявляв бажання бути платником єдиного внеску шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач вказує, що звертався до відповідачів із заявами про визнання звіту за 2018 рік таким, що поданий помилково, однак вони вказали на відсутність підстав для скасування звіту поданого позивачем 17.01.2019. Позивач зазначає, що 10.07.2019 подав повторно звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік з проставленими прочерками у графах "Розмір єдиного внеску" та "Сума нарахованого єдиного внеску", однак звіт не прийнято. Враховуючи викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідачами подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вони заперечили проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначили, що позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік задекларувавши до сплати суму 9828,72грн, відтак, суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами - підприємцями підлягають сплаті на загальних підставах. Також вказують про те, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача становить 9828,72грн, яка виникла згідно із самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за 2018 рік зобов'язання. Таким чином, подавши вказаний звіт позивач фактично надав добровільну згоду на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. На підставі викладеного відповідачі просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в контролюючому органі як платник єдиного внеску.
Разом з тим, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ОСОБА_1 є пенсіонером, вид пенсії: по інвалідності.
17.01.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у якому самостійно визначено суму єдиного соціального внеску в розмірі 9828,72грн.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Рівненській області та до Державної фіскальної служби України із заявами про визнання недійсним помилково поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, оскільки він є пенсіонером, а відтак, звільнений від сплат єдиного внеску за себе.
Головне управління ДФС у Рівненській області у листі від 03.07.2019 №6531/ФОП/17-00-50-13 від 03.07.2019 та Державна фіскальна служба України у листі від 10.07.2019 №31956/6199-99-13-02-0115 відмовили позивачу у задоволенні його заяв та вказали, що оскільки позивачем самостійно визначено до сплати суму єдиного внеску, то відсутні підстави для визнання недійсним Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік поданий позивачем 17.01.2019.
Вважаючи вказані відмови відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п.3-1 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
За змістом ч.1 ст.25 Закону №2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дана норма кореспондує з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок №435), згідно з яким фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Аналіз вищевказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а (№К/9901/3362/17), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснюючи підприємницьку діяльність водночас є пенсіонером по інвалідності, що підтверджується довідками органу Пенсійного фонду, а відтак, в силу вимог чинного законодавства позивач звільнений від сплати єдиного внеску за себе.
При цьому, помилковість подання ним звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік не може свідчить про добровільну участь його у системі страхування. Адже, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Докази існування договору на добровільну участь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у матеріалах справи відсутні. Дані обставини відповідачем не спростовані.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 10.07.2019 повторно подавав до Головного управління ДФС у Рівненській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. Однак вказаний звіт не прийнятий контролюючим органом, оскільки такий звіт поданий після встановленого терміну та вже є прийняті і оброблені звіти за вказаний період.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено, які дії повинен вчинити контролюючий орган у разі звернення особи про визнання помилково поданим Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна), а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними відмов відповідача щодо відкликання раніше поданого позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 до задоволення не підлягають.
Одночасно слід зазначити, що законодавством також не врегульовано питання, які дії має вчинити особа у разі помилкового подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна). Тому, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнати недійсним Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми №Д5 (річна) за 2018 рік, який подано ФОП ОСОБА_1 17.01.2019.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Виходячи з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов'язань платника податків і зборів.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов'язання відповідача внести коригування до особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виключивши з особового рахунку такого платника недоїмку з єдиного внеску у сумі 9829,72грн.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
Сплачена сума судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. відповідно до квитанції №6 від 07.10.2019, підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 960 грн. 50 коп.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) та Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) - задовольнити частково.
Визнати недійсним Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми №Д5 (річна) за 2018 рік, який подано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 17.01.2019 реєстраційний №6559592.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку такого платника недоїмки з єдиного внеску у сумі 9828,72грн.
В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України, яка міститься у листі ГУ ДФС у Рівненській області №6531/ФОП/17-00-50-13 від 03.07.2019 та у листі ДФС України від 10.07.2019 №31956/6199-99-13-02-0115 щодо неможливості відкликання (скасування) раніше поданого позивачем звіту по ЄСВ Форми №Д5 (річна) за 2018 рік від 17.01.2019 реєстраційний №6559592 - відмовити.
Стягнути на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 960,50грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 31 січня 2020 року.
Суддя Щербаков В.В.