Справа № 420/7107/19
31 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи.
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 951160142810 від 17.07.2019 року (яке оформлено протоколом у вигляді розрахунку) про перерахунок пенсії по інвалідності 2 групи в наслідок аварії на ЧАЕС (ліквідатора аварії 1 категорії) проведений ОСОБА_1 .
- Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДР 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повернути раніше призначені виплати пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС (ліквідатора аварії 1 категорії) ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі рішення № 951160142810 від 04.03.2019 року (яке оформлено протоколом), з урахуванням заробітку за період роботи у зоні відчуження з 10.06.1986 року по 20.06.1986 року та провести перерахунок пенсії, з урахуванням вже здійснених виплат.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі незаконно зменшена сума пенсії, а його правонаступником Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області помилково відмовлено у задоволенні скарг.
18.12.2019 року від Відповідача надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги Позивача вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пенсія Позивачу обчислена із урахуванням середньомісячного заробітку, визначеного на підставі довідки Торгово-виробничого підприємства “Південенерготорг” (без номеру і дати видачі) за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження з 10 по 20 червня 1986 року. Внаслідок даного порушення розмір пенсії було завищено.
Таким чином, відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління привів матеріали пенсійної справи Позивача у відповідність, а тому Головне управління не порушувало прав Позивача, а діяло відповідно до норм матеріального права та чинного законодавства.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі, та просили суд задовольнити його.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Заяви чи клопотання від сторін.
27.12.2019 року від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління.
В судовому засіданні, представником Позивача була надана заява про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
За таких обставин, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за клопотанням позивача.
В силу частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положеньцього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії судом не вчинялись.
Обставини справи.
З 10 по 20 червня 1986 року та з 15 січня по 31 березня 1988 року Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, про що в його пенсійній справі є усі необхідні підтверджуючи докази.
З 2002 року Позивача визнано інвалідом 2 групи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_2 № 285029 від 10.04.2004 року, пенсійний номер № 142810 і він отримував відповідну пенсію в сумі 10811,06 грн., яка була призначена за період роботи з 10 по 20 червня 1986 року.
В липні 2019 року Малиновське об'єднане управління ПФУ в м. Одесі самостійно зменшило Позивачу суму пенсії з 10811,06 грн. до 3988,20 грн., посилаючись на уточнення даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 628 «Про деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно додатком, зокрема Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Територіальний орган Пенсійного фонду України, до якого приєднались управління є правонаступником припинених юридичних осіб. 10.09.2019 року Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі припинено, номер запису № 15561120004061959.
Не погодившись з такими діями Відповідача у справі, Позивач, 14.06.2019 року звернувся із заявою до начальника Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, в якій просив перевірити дії відповідного управління та провести перерахунок.
09.07.2019 року отримав відповідь Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 1365/ж-11, з якої вбачається, що, розмір пенсії було завищено, оскільки обчислена за період роботи з 10 по 20 червня 1986 року за відсутності первинних документів. Довідка без номера та дати, а також ніким не засвідченої копії особового рахунку де відсутня інформація про доплати до заробітку за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому для перерахунку пенсії за цими датами роботи підстави відсутні.
12.08.2019 року знов подав звернення до відповідача, в якому вказав, що для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він був відряджений в якості завідуючого столовою згідно наказу № 46 від 09.06.1986 року.
За результатами виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Позивач отримав довідку від 22 січня 1993 року, про те, що він дійсно працював в ОРСе Одеської АТЕЦ в якості завідуючого столової в п/л «Сказочний» населений пункт Чорнобиль с. Іловниця (Припять) з 10 по 20 червня 1986 року і йому було виплачено заробітну плату у 3-х кратному розмірі на підставі відомості № 1 від 15.07.1986 року. Наказ № 69 від 1986 року.
Також нарахування Позивачу заробітної плати в сумі 1186,11 рублів підтверджується довідкою від 22 січня 1993 року.
27.08.2019 року за № 1942/ж-П, Позивач отримав відповідь від Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області і йому вдруге було відмовлено в проведенні перерахунку, але вже на підставі інших доводів.
Так, відповідач надав Позивачу роз'яснення вимог підпункту 3 пункту 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за яким у п.3 зазначено, що у разі, коли особа пропрацювала в зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Тому, відповідач дійшов до висновку, що для розрахунку пенсії з урахуванням заробітку за період роботи у зоні відчуження законодавчі підстави відсутні і самостійно визначив інший період за лютий-березень 1988 року, який необхідно застосувати.
Ознайомившись з вимогами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивач знов не погодився з діями відповідача та 15.10.2019 року подав нове звернення, як на адресу відповідача, так і до Пенсійного фонду України.
30.10.2019 року Позивач отримав відмову від Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 2617/ж-11, що для розрахунку пенсії з урахуванням заробітку за період роботи у зоні відчуження законодавчі підстави відсутні, необхідно розраховувати пенсію із урахуванням заробітку за лютий-березень 1988 року, проте, оскільки серед доданих Позивачем документів до своїх звернень, відсутня довідка про заробітку плату за лютий-березень 1988 року, підстав для проведення перерахунку пенсії не має.
Позивач вважає, що Відповідач протиправно зменшив йому розмір пенсії ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, самостійно провівши перерахунок з 17.07.2019 року виплати пенсії по інвалідності у розмірі 3988,20 грн., фактично позбавивши його пенсії ліквідатора аварії на ЧАЕС, так як період за лютий-березень 1988 року також не врахований, відсутня довідка про заробітку плату.
Не погодившись з оскарженим рішенням Відповідача про зменшення розміру пенсії, Позивач звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
На спірні правовідносини розповсюджуються вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які передбачають, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах:
- пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
- соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Вимогами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які з постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1. Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Вимогами статті 57 встановлені пільги по обчисленню середньомісячного заробітку та вказано, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р.
Згідно з п.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до ч. 1ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Висновки суду.
Оцінюючи оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Архівної довідки від 21.08.2019 року № 0109-2042, яка видана Державним агентством України з управління зоною відчуження ДСП «Чорнобильська АЕС», яка підтверджує, що Позивач, ОСОБА_1 , дійсно перебував в зоні відчуження в червні 1986 року (а.с. 34).
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься інформація про необхідні доплати до заробітку Позивача, за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що зазначені документи неодноразово додавались Позивачем до його звернень на адресу відповідача.
Крім того, Позивач додавав копії особового рахунку ОРС Одеської АТЕЦ, які засвідчені його правонаступником КТВП «Юженерготоргом», з табелем нарахування і заробітної плати за червень 1986 року та розміром заробітної плати.
Суд зазначає, що підпунктом 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі, коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що Позивач тричі звертався до Відповідача, з проханням обчислювати йому пенсію виходячи із заробітної плати за червень 1986 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Із цього приводу Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № Ю-рп/2011 (рішення № Ю-рп/2011).
Стабільність правового регулювання проявляється, зокрема, у неприпустимості внесення довільних змін до наявної системи норм та є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ враховувати законні очікування, пов'язані з виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права.
Забезпечення верховенства права має враховуватися законодавцем і при внесенні змін до законів, передусім забезпечувати недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).
Питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду.
Зокрема, у абзаці шостому пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року № З-рп/2007 зазначається, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Конституційний Суд України в Рішенні № 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).
Згідно із ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України. За ст. 4 вказаного закону та відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, інтими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 року № 17-рп І (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Ст. 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть і бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Частина 5 ст. 4 Цивільного кодексу України визначає, що інші органи влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає, або суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, суд вважає, що доводи оскаржуваного рішення в частині неврахування періоду роботи в зоні відчуження за червень 1986 року є помилковими і суперечать вимогам ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому Рішення № 951160142810 від 17.07.2019 року (яке оформлено протоколом) слід визнати протиправним та скасувати, зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області поновити виплачувати позивачу пенсію по інвалідності 2 групи в наслідок аварії на ЧАЕС (ліквідатора аварії 1 категорії) на підставі рішення № 951160142810 від 04.03.2019 року (яке оформлено протоколом), з урахуванням заробітку за період роботи у зоні відчуження з 10.06.1986 року по 20.06.1986 року та провести виплати призначеної пенсії, з урахуванням вже проведених виплат.
Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Враховуюче зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 951160142810 від 17.07.2019 року (яке оформлено протоколом у вигляді розрахунку) про перерахунок пенсії по інвалідності 2 групи в наслідок аварії на ЧАЕС (ліквідатора аварії 1 категорії) проведений ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області повернути раніше призначені виплати пенсії по інвалідності 2 групи в наслідок аварії на ЧАЕС (ліквідатора аварії 1 категорії) ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі рішення № 951160142810 від 04.03.2019 року (яке оформлено протоколом), з урахуванням заробітку за період роботи у зоні відчуження з 10.06.1986 року по 20.06.1986 року та провести перерахунок пенсії, з урахуванням вже здійснених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.