справа № 1.380.2019.007048
з питань забезпечення позову
31 січня 2020 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чирика А.І. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, -
встановив:
26.12.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Личаківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52860440;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52856733;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №52860440;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №52856733;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52856733 з ОСОБА_1 в сумі 256772,35 грн.;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52860440 з ОСОБА_1 в сумі 245297,96 грн.;
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №52860440 про стягнення з ОСОБА_1 витрат в сумі 2680,00 грн.
Одночасно з пред'явленням позовної заяви, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.
Згідно з ухвалою від 27.12.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, - повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою від 29.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22.01.2020 продовжено ОСОБА_1 строк встановлений ухвалою від 29.12.2019, для усунення недоліків позовної заяви.
30.01.2020 до суду надійшла заява за підписом представника позивача Рокошевського ОСОБА_2 С. - адвоката Чирика А.І. про забезпечення позову. Представник позивача Чирик А.І. просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення стягнення на підставі постанови державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про стягнення виконавчого збору ВП №52856733 від 23.10.2019 в розмірі 256 772,35 грн.;
- зупинення стягнення на підставі постанови державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про стягнення виконавчого збору ВП №52860440 від 23.10.2019 в розмірі 245 297,96 грн.;
- зупинення стягнення на підставі постанови державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №52860440 від 23.10.2019 в розмірі 2 680 грн.
В обгрунтування заяви, представник позивача Чирик А.І. вказує на те, що ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржуються неправомірні постанови державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, зокрема: про стягнення виконавчого збору ВП №52856733 від 23.10.2019 в розмірі 256 772,35 грн.; про стягнення виконавчого збору ВП №52860440 від 23.10.2019 в розмірі 245 297,96 грн.; про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №52860440 від 23.10.2019 в розмірі 2 680 грн.
Зазначає, що на підставі вищезазначених неправомірних постанов, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області) відкрив виконавчі провадження по їх виконанню, що підтверджується постановами про відкриття виконавчих проваджень ВП №60806250 від 09.12.2019, ВП №60805884 від 09.12.2019, ВП №60806046 від 09.12.2019. Вважає, що в разі не забезпечення позову може бути неможливе виконання рішення суду, оскільки виконавчі провадження по виконанню спірних постанов можуть бути вже виконані та завершені. На думку представника позивача, в даному випадку існує гостра необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, які оскаржуються в судовому порядку, оскільки в позивача можуть бути вилучені наявні грошові кошти та реалізоване належне йому рухоме та нерухоме майно, яке буде реалізовано органами ДВС з прилюдних торгів.
Разом з тим, неможливість виконання рішення, якщо не вжити заходи забезпечення позову, на думку представника позивача, полягає в тому, якщо виконавчі документи, а саме оскаржувані постанови державного виконавця будуть визнані судом неправомірними та скасовані, то наслідком цього буде відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчення виконавчого провадження та описане та арештоване майно повернуте власникам такого, а якщо рухоме та нерухоме майно буде продане з прилюдних торгів, то виконавче провадження вже буде закінчено, але з іншої підстави і повернути продане майно власникові буде важче, а то й неможливо, оскільки потрібно буде ініціювати новий судовий процес.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суддя виходить з такого.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати постанови головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 23.10.2019, зокрема, про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52856733 з ОСОБА_1 в сумі 256772,35 грн.; про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52860440 з ОСОБА_1 в сумі 245297,96 грн.; про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №52860440 про стягнення з ОСОБА_1 витрат в сумі 2680,00 грн.
Отже в цьому випадку, відсутнє стягнення коштів у безспірному порядку, що є передумовою застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суддя зазначає, що останнім не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суддя звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку та на цій стадії.
З огляду на вищенаведене, суддя вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований представником позивача спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чирика А.І. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Мричко Н.І.