Справа №380/420/20
про продовження строку залишення позовної заяви без руху
31 січня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області (81220, Львівська обл., Перемишлянський район, м.Бібрка, вул.Тарнавського, 22), із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області;
-зобов'язати Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та прийняти рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України»;
-зобов'язати Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.
Ухвалою судді від 17.01.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву - залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний термін з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Копію цієї ухвали було надіслано судом засобами поштового зв'язку на адресу позивача, зазначену нею у позовній заяві. Тож, як встановлено, позивача було повідомлено належним чином про підстави залишення позовної заяви без руху та наслідки неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
29.01.2020 року позивач повторно подала до суду клопотання, в якому просить суд звільнити її від сплати судового збору на підставі п.п.«г» п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» як члена малозабезпеченої сім'ї та відкрити провадження у справі. Окрім того, у клопотанні позивач додатково просить, що у разі відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви для отримання довідки з податкового органу. До вказаного клопотання позивач долучила довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про доходи 34060150760051018/251 від 27.01.2020 року, видану пенсіонеру ОСОБА_2 , довідку АТ КБ «Приват Банк» від 27.01.2020 року про залишок коштів у позивача по рахунку станом на 27.01.2020 року та довідку, видану Виконавчим комітетом Бібрської міської ради №189 від 24.01.2020 року про місце реєстрації.
Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суддя керується наступним.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1)позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2)позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3)позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4)позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
5)особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6)позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7)громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8)особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9)особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10)позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11)виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12)військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13)учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14)позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15)фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15--1)органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16)позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
17)засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
21)заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22)позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23)позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.
У статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2)позивачами є:
а)військовослужбовці;
б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Водночас, вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.
Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).
Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними, у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе, у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. В той же час, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Долучена до матеріалів справи довідка АТ КБ «Приват Банк» від 27.01.2020 року про залишок коштів у позивача по рахунку станом на 27.01.2020 року містить лише відомості про залишок коштів на рахунку. Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.
На переконання судді, надана позивачем довідка не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище.
Суддя відзначає, що умовою для звільнення особи від сплати судового збору є її незадовільний майновий стан. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року №1768-III, малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
За приписами п.2 ч.3 ст.4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року №1768-III до складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Як вбачається з доданих до клопотання додатків, ОСОБА_2 - мати позивача, перебуває на обліку в Золочівському об'єднаному управління ПФУ в Львівській області та отримує пенсію за віком. Відтак, враховуючи вказане, а також зважаючи на те, що позивачем не обґрунтовано й не надано доказів того, що мати ОСОБА_1 є членом сім'ї останньої, суддею не видається за можливе визначити чи входить ОСОБА_2 (мати позивача) до складу сім'ї позивача. Тому суддя не приймає до уваги, як належний доказ, надану на підтвердження майнового стану позивача довідку про доходи її матері.
Суддею також критично оцінюються посилання позивача у клопотанні на те, що вона разом із матір'ю є членами малозабезпеченої сім'ї, позаяк ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження того, що сім'я позивача перебуває на обліку як малозабезпечена. Отже, на переконання судді, позивач є особою працездатного віку та може отримувати доходи.
Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №215/3329/19, від 16.10.2019 року у справі №215/5288/18, від 17.10.2019 року у справі №215/3786/18, від 21.10.2019 року у справі №215/1025/19.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суддя зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Більше того, суддя відзначає також наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.80 КАС України чітко передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів, у разі неможливості самостійно надати докази.
КАС України не визначає обов'язку суду щодо обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення позивача від сплати судового збору на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, суддя зазначає, що статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб платників податків (далі Держреєстр) включаються дані про фізичних осіб, зокрема, про суми нарахованих та/або отриманих доходів та суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Держреєстру визначено розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 29.09.2017 року №822, згідно з яким відомості з Держреєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Держреєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Держреєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Держреєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою №10ДР. Представник додає до заяви за формою №10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Держреєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Також інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків з Держреєстру можна отримати у приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету платника з використанням електронного цифрового підпису фізичної особи.
Таким чином, суд не наділений правом доступу до Держреєстру для отримання інформації про суми нарахованих та/або отриманих доходів особи.
Суддя також вважає за необхідне вказати, що викладені в ухвалі судді від 17.01.2020 року недоліки позовної заяви ОСОБА_1 , які позивачу необхідно усунути, з огляду на положення ст.160 КАС України, зокрема, частини 5 цієї статті, є обов'язковими елементами позову, які зазначаються та надаються саме позивачем з метою обґрунтування предмету позову та заявлених у ньому позовних вимог.
Суддя наголошує, що в ухвалі від 17.01.2020 року, окрім недоліків позовної заяви, які необхідно усунути позивачу та строку протягом якого позивач повинен це зробити, також було зазначено спосіб усунення цих недоліків, шляхом подання до суду довідки про склад сім'ї позивача, але позивачем саме цю вимогу суду було залишено поза увагою.
Отже, станом на 31.01.2020 року позивач не виконала вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі.
Суддя, вирішуючи клопотання позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви на десять днів, зважає на наступне.
У клопотанні про звільнення від сплати судового збору в означеній справі ОСОБА_1 вказала, що 27.01.2020 року вона звернулася в Перемишлянське відділення податкової інспекції із заявою про надання довідки про доходи за 2019 року, проте така буде виготовлена протягом п'яти робочих днів.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами другою, третьої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Таким чином, зважаючи на те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.01.2020 року станом на 31.01.2020 року не виконані у повному обсязі, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, реалізації її процесуальних прав, надання можливості повністю усунути недоліки позовної заяви та забезпечення оперативності судового провадження, суддя приходить до висновку про необхідність продовження позивачу строку залишення позовної заяви без руху до 14.02.2020 року включно.
Керуючись ст.ст.118, 121, 160, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у задоволені клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Задоволити клопотання позивача про продовження строків на усунення недоліків позовної заяви.
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви до 14.02.2020 року включно.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали судді від 17.01.2020 року і даної ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Сасевич О.М.