31 січня 2020 року № 320/5040/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду до Пухівської сільської ради Броварського району з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати рішення, які були прийняті 16 липня 2019р. на XXXIX сесії Пухівської сільської ради YII скликання Броварського району Київської області, а саме:
№1211-XXXIX-YII «Про затвердження порядку денного XXXIX сесії YII скликання від 16 липня 2019 р.;
№1212-XXXIX-YII «Про внесення змін до рішення сесії Пухівської сільської ради YII скликання від 20 грудня 2018р.;
№1122- XXXIII-YII «Про затвердження бюджету Пухівської сільської ради на 2019р. та видатків до нього»;
№1213-XXXIX-YII «Про надання одноразової матеріальної допомоги жителям села Пухівка»;
№1214-XXXIX-YII «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території Пухівської сільської ради на 2020р.»;
№1215-XXXIX-YII «Про надання «Київоблгаз» у користування газових мереж»;
№1216-XXXIX-YII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
№1217-XXXIX-YII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
№1218-XXXIX-YII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;
№1219-XXXIX-YII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;
№1220-XXXIX-YII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;
№1221-XXXIX-YII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;
№1222-XXXIX-YII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час підготовки та проведення XXXIX сесії Пухівської сільської ради YII скликання Броварського району Київської області були допущенні порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Пухівської сільської ради. Так, позивач вважає, що відповідачем безпідставно вирішено питання про перенесення сесії, не вжито заходів щодо належного та своєчасного повідомлення про час та місце проведення нової сесії, переліку питань, які передбачалось внести на розгляд ради; не забезпечено оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших законів; не забезпечено оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Отже, на думку позивача недотримання процедури організації та проведення 39 сесії Пухівської сільської ради 16 липня 2019р., призвело до прийняття незаконних рішень, що порушило його права та законні інтереси і тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2019р. провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 05 листопада 2019р.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, у порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження.
Також на адресу суду було направлено відзив, у якому відповідач вказав, що під час підготовки та проведення XXXIX сесії Пухівської сільської ради YII скликання Броварського району Київської області, відповідачем були дотримані вимоги діючого законодавства України. Зазначено, що сільський голова мав право перенести сесію на іншу дату, а також включити до порядку денного нові питання. Таким чином, рішення, які були прийняті на оскаржуваній сесії є законними, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню. Крім того вказав, що жодне із прийнятих рішень не стосується позивача, не порушує його законних прав та інтересів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач у відповіді на відзив, просив даний відзив не приймати до уваги, оскільки він направлений до суду з порушенням строків встановлених судом для направлення відзиву. Також вказав, що перенесення сесії на іншу дату та включення нових питань до порядку денного з порушенням строків їх опублікування є підставою для визнання рішень, ухвалених на такій сесії незаконними та їх скасування.
Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви 10 жовтня 2019р., а відзив на позов здав до поштового відділення 26 жовтня 2019р., тобто с пропуском строку встановленого судом на один день. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що 15-денний термін для подання відзиву є мінімальним терміном визначеним законом, а судом строк подання відзиву може бути встановлений і більш тривалий. Враховуючи те, що позивачем заявлено великий обсяг позовних вимог, та враховуючи матеріали відзиву надані відповідачем, суд приходить до висновку, що відзив та долучені до нього документи повинні бути досліджені та оцінені судом під час розгляду вказаної справи, що буде сприяти прийняттю законного та обґрунтованого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2019 р. головою Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Трубою М.Г. було прийнято розпорядження за №66 «Про проведення засідання 39 сесії сільської ради 7 скликання», та визначено порядок денний, до якого були включені наступні питання: 1. Про затвердження звіту про виконання бюджету на перше півріччя 2019р.; 2. Про внесення змін до рішення №1122- XXXIII-VII від 20 грудня 2018р. «Про затвердження бюджету Пухівської сільської ради на 2019р.»; 3. Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території Пухівської сільської ради на 2020р.; 4. Про надання ПАТ «Київоблгаз» у користування газових мереж; 5. Земельні питання; 6. Про продовження терміну дії цивільно-правового договору з ОСОБА_2 ; 7. Про виконання судових рішень; 8. Різне.
Зазначене розпорядження було оприлюднено на веб-порталі сільської ради 25 червня 2019р., що підтверджується відповідним інтернет посиланням http://www.puhnivka-rada.gov.ua/novini-ta-ogolosenna?offset=10.
11 липня 2019р., у зв'язку з неявкою достатньої кількості депутатів для початку роботи сесії, головою Пухівської сільської ради було видано розпорядження за №72 «Про проведення засідання 39 сесії сільської ради 7 скликання» від 12 липня 2019р., яким вирішено 39 сесію перенести на 16 липня 2019р.
Зазначене розпорядження голови сільської ради також було розміщено 12 липня 2019р. на веб-сторінці сільської ради, що підтверджується відповідним посиланням на цю сторінку (http://www.puhnivka-rada.gov.ua/novini-ta-ogolosenna?offset=10)
У пленарному засіданні 39 сесії сільської ради ІІ скликання, яке відбулось 16 липня 2019 року, прийняли участь 8 депутатів із загальної кількості 14 депутатів.
Відповідно до протоколу 39 сесії сільської ради ІІ скликання від 16 липня 2019 року, в ході пленарного засідання одноголосно було затверджено порядок денний відповідно до переліку питань винесених на зазначену сесію головою Пухівської сільської ради, відповідно до розпорядження №72 від 12 липня 2019р., а також прийняті відповідні рішення.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі документами.
З матеріалів вказаної справи вбачається, що позивач не являється депутатом вказаної ради, а проекти рішень, які приймались на вказаній сесії не стосувались його прав та законних інтересів.
У той же час, позивач вважає вказані рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на думку останнього були допущені порушення під час скликання та проведення сесії Пухівської сільської ради, що відбулось 16 липня 2019р.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок скликання, проведення сесії, визначення порядку денного, підготовка прийняття та оприлюднення рішень визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом відповідної ради.
У силу частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (частина 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із частиною 4 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
Відповідно до частини 10 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Регламент Пухівської сільської ради, наявний в матеріалах справи, містить положення аналогічні наведеним нормам законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження №66 від 25 червня 2019р., головою Пухівської сільської ради було скликано 39 сесію на 11 липня 2019р., проведення якої планувалось о 17 год., у приміщенні Пухівської сільської ради. Крім того, вказане розпорядження містило порядок денний, до якого було включені питання, які планувалось вирішити на засіданні сесії.
Зазначені документи, а також проекти рішень, які планувалось розглянути на сесії були опубліковані на сайті сільської ради, що підтверджується роздруківкою інтернет сторінки сільської ради, яка була долучена відповідачем до матеріалів справи
Таким чином, доводи позивача щодо неналежного сповіщення про дату проведення сесії та не розміщення проектів рішень є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради, які вже набули повноважень депутата такої ради.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у справі, що 11 липня 2019р. пленарне засідання 39 сесії сільської ради ІІ скликання не відбулось, у зв'язку з неявкою більшості частини депутатів.
Згідно ст. 18 Регламенту Пухівської сільської ради на початку пленарного засідання головуючий проводить поіменну реєстрацію депутатів, присутніх на засіданні, повідомляє про кількість відсутніх депутатів сільської ради та правомочність пленарного засідання. Якщо відкриття пленарного засідання неможливе, у зв'язку з відсутністю за даними реєстрації необхідної кількості депутаті, головуючий на засіданні відкладає відкриття засідання на одну годину або переносить засідання на наступний робочий день.
У відповідності до ч.8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
За таких обставин, головою Пухівської сільської ради було прийнято розпорядження за №72 від 12 липня 2019р. про перенесення засідання сесії на 16 липня 2019р., яке також було опубліковано на сайті сільської ради.
Відповідно до 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
У той же час, на момент розгляду справи у суду відсутні докази того, що вказані розпорядження голови сільського голови Пухівської сільської ради були предметом судового оскарження, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вони були чинними і підлягали обов'язковому виконанню.
Сільський, селищний, міський голова, зокрема, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; (ч. 4 ст. 42 цього Закону).
Відповідно до статті 19 Регламенту Пухівської сільської ради передбачено, що після підтвердження правомочності пленарного засідання сільської ради затверджується порядок денний сесії, запропонований секретарем або головою ради. До порядку денного сесії сільським головою пропонується внесення питань, які підготовленні згідно з вимогами Регламенту. Проект порядку денного пленарного засідання, сформований відповідно до вимог цього регламенту, обговорюється і приймається в цілому більшістю голосів депутатів, присутніх на пленарному засіданні ради.
Відповідно протоколу 39 сесії сільської ради ІІ скликання від 16 липня 2019р., одноголосно був затверджений порядок денний пленарного засідання вказаної сесії, та відповідно прийнято ряд рішень.
У позовній заяві та письмових поясненнях на відзив, серед іншого, позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з інформаційними запитами в порядку ст. 34 Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» стосовно підготовки проектів рішень, які були предметом розгляду на спірній сесії сільської ради, документів, які повинні бути підготовленні до початку проведення такої сесії тощо, проте, за твердженням позивача, за результатами таких звернень відповідь надавалась несвоєчасно або у не повному обсязі.
Щодо вказаних доводів позивача, то суд вказує про наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Так, ст. 13 цього Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; (ч. 1 ст. 12 вказаного Закону).
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації визначено ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивач не позбавлений права звернутися до адміністративного суду з відповідними вимогами, якщо вважає, що його права порушені згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо доводів в обґрунтування позовних вимог на предмет наявності порушення його прав, як члена територіальної громади с. Пухівка, з посиланням на не виконання головою сільської ради обов'язків щодо повідомлення про час та місце проведення сесії, питань, які передбачається внести на розгляд сесії тощо, то на думку суду, вони є необґрунтованими, оскільки, рішення прийняті 39 сесією Пухівської сільської ради VІІ скликання від 16 липня 2019 р., не стосуються його особистих прав, а розпорядження голови сільської ради щодо скликання сесії та її перенесення ніким не були оскаржені, є чинними та обов'язковими для виконання.
Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що між ним та відповідачем - Пухівською сільською радою виникли певні публічно-правові відносини.
За частиною другою ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом частини першої ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої ст. 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 за №19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".
Також у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011р. за №19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004р. за №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отож, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як передбачено ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав - це застосування правових засобів з метою забезпечення права у сфері публічно-правових відносин.
Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.
Отже, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не було підтверджено належними доказами, які саме рішення, з переліку прийнятих на спірній сесії, зачіпають його особисті права та інтереси, тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ним позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.