Номер провадження: 11-кп/821/49/20
Справа № 711/9288/18 Категорія: ч.1 ст.125 КК України
28 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора
потерпілого
обвинуваченого
захисника обвинуваченого -
адвоката ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 січня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, з інвалідністю 2 групи, мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на його користь на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.
Як убачається з цього вироку, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження за наступних обставин.
Біля 19 год. 01 липня 2018 року в спальній кімнаті житлового будинку АДРЕСА_1 обвинувачений ОСОБА_7 в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно вкусив потерпілого ОСОБА_6 за п'ятий палець лівої кисті та умисне завдав потерпілому удар кулаком лівої руки в область підборіддя.
Внаслідок умисних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді рани п'ятого пальця лівої кисті та саден обличчя.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з вказаним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок стосовно ОСОБА_7 та ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину. Апеляційні вимоги мотивувала тим, що в провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходиться кримінальне провадження де потерпілий ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. В наслідок конфлікту який виник в результаті неприязних відносин із ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, спрямованих на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 наніс своєму батькові тілесні ушкодження ударами рук та ніг. В результаті чого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/774 від 06.07.2018 р., ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: рану тім'яно-скроневої ділянки та синець ділянки правого плеча. За таких обставин апелянт вважає, що в даному випадку характер нанесених пошкоджень (укус пальця руки) свідчить про захист (необхідну оборону) з боку ОСОБА_7 , який таким чином звільнявся від захвата шиї з метою удушення, і цей факт не заперечував і свідок у справі ОСОБА_9 . Апелянт наголошує, що обвинувачений ОСОБА_7 сприймав загрозу нападу з боку ОСОБА_6 , як реальну та не бачив іншого варіанту захисту крім того, який він застосував.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги захисника, доводи обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України вірно.
Висновок суду щодо доведеності вини у нанесенні обвинуваченим ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на доказах, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції правомірно послався на покази потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що після смерті своєї бабусі став власником будинку, в якому зареєстрований його батько обвинувачений ОСОБА_7 , який періодично виїжджає на заробітки. Потерпілий тривалий час займає найбільшу за площею житлову кімнату, в якій проживає разом із своєю дівчиною ОСОБА_9 . Біля 19 години 01.07.2018 р. обвинувачений приїхав з-за кордону, заніс свої речі до вказаної кімнати, прогнав ОСОБА_10 , стягнув з ліжка їх постільну білизну і вказав потерпілому, щоб той переселявся в меншу за площею кімнату. На цьому грунті між ними виник конфлікт, під час якого вони штовхались, потім упали. Потерпілий схопив обвинуваченого руками за шию, той вкусив його за палець, а потім наніс удар в підборіддя, після чого вони ще обмінялись ударами.
Згідно показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що з лютого 2018 року вона проживає разом із потерпілим в його будинку і вони займають найбільшу за площею кімнату. Увечері 01.07.2018 р. додому повернувся батько потерпілого обвинувачений ОСОБА_7 , який заніс до цієї кімнати свої речі і між батьком та сином почався конфлікт, тому вона вийшла з кімнати. Почувши, що конфлікт переростає в бійку, повернулась до кімнати і побачила, що вони штовхаються, упали на підлогу і потерпілий утримував обвинуваченого рукою за шию. Потім обвинувачений вкусив потерпілого за палець руки і наніс йому удар рукою в підборіддя, після чого вони продовжували обмінюватись ударами.
Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України підтверджується:
- даними протоколу проведеного слідчого експеримента із потерпілим та свідком, під час яких вони продемонстрували спосіб та обставини застосування обвинуваченим насильства відносно потерпілого.
- даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1211 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді рани п'ятого пальця лівої кисті та садна обличчя, які могли бути причинені за обставин, зазначених потерпілим ОСОБА_6 і свідком ОСОБА_9 .
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, судом досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що останнім була застосована необхідна оборона, оскільки 01.07.2018 року ОСОБА_6 (потерпілий), що є сином обвинуваченого наніс своєму батькові тілесні ушкодження ударами рук та ніг, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02-01/775 від 06 липня 2018 року, таким чином він був змушений захищатися та укусив ОСОБА_6 за палець, не є підставою для постановлення виправдувального вироку у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.
Докази, покладені в основу обвинувачення в своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_7 у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він перебував у стані необхідної оборони, оскільки захищався від ударів свого сина ОСОБА_6 не заслуговують на увагу.
Згідно з положеннями ст. 36 КК України право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Ці умови полягають у тому, що шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_6 існують неприязні відносин та 01 липня 2018 року біля 19 години під час обопільної бійки вони один одному наносили удари, штовхались, тобто були учасниками спільного конфлікту, тому наявність стану необхідної оборони у обвинуваченого ОСОБА_7 відсутня.
Колегія суддів враховуючи конкретні обставини справи, а саме сварки про право власності на житло, користування ним та проживання співмешканки потерпілого, що призвело до неприязних стосунків, свідчать про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 необхідної оборони з метою захисту.
У поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу (залагодження конфлікту мирним шляхом) та захист, а бажання покарати свого сина (потерпілого ОСОБА_6 ) спричинивши йому шкоду під час конфлікту, що переріс в обоюдну бійку, тому такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Невизнання вини ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
Стосовно призначеного покарання, колегія суддів вважає, що районний суд дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, на підставі вимог кримінального закону призначив покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, а саме штраф у розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень та є мінімальним покаранням за статтею обвинувачення.
Крім того, колегія суддів погоджується із частковим задоволенням моральної шкоди в розмірі 2000 (дві) тисячі гривень, що стягнута з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 .
Так, потерпілий у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень відчув фізичний біль, тому відшкодування 2000 (дві) тисячі гривень моральної шкоди, на думку колегії суддів відповідає розміру моральних страждань потерпілого ОСОБА_6 .
Відповідно до роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз'ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України, Кримінального закону та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині призначення покарання та розв'язання цивільного позову виконані.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 січня 2019 року, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Головуючий - суддя -
Судді -