Провадження № 11-кп/803/287/20 Справа № 188/913/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні контрольне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року про задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка, Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого відповідно до ст. 89 КК України
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 42018041880000021,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_7
встановила:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб, тобто до 16 січня 2020 року.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд взяв до уваги, що той неодноразово судимий, вчинив умисний тяжкий злочин в період іспитового строку, на шлях виправлення не став, не працює, засуджений Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області 21 червня 2018 року до двох років одного місяця позбавлення волі.
Крім того, суд виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чим перешкоджати здійсненню провадження у справі, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, які мають значення для судового слідства, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які під час вирішення питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу не сплинули, оскільки перебуваючи під домашнім арештом обвинувачений може переховуватись від суду або вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки, будучи засудженим 16 січня 2018 року до обмеження волі з іспитовим строком, вже двічі притягався до кримінальної відповідальності, за одне з яких 21 червня 2018 року також був засуджений допозбавлення волі на строк два роки один місяць.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Посилається на те, що ОСОБА_6 утримується під вартою вже більше як один рік та шість місяців. На даний час дослідження доказів по справі судом не закінчено. На думку захисника, такий тривалий час перебування обвинуваченого під вартою не може бути визнано розумним строком.
Вважає, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не надано доказів того, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 буде намагатися переховуватися від суду та правоохоронних органів, знищити, сховати чи спростувати будь-яку речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, вчинити спробу незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого у даному провадженні, а також продовжити вчиняти чи вчинити нове кримінальне правопорушення.
Обвинувачений просить ухвалу скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Посилається на те, що вина в інкримінованому злочині не доведена, справа сфабрикована працівниками поліції.
Зазначає, що має батьків похилого віку, хвору матір-інваліда, які потребують його турботи та уваги, тому просить замінити тримання під вартою на домашній арешт, з правом виходу на роботу, щоб мав можливість утримувати батьків.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, пояснив, що по даному кримінальному провадженні ухвалою апеляційного суду від 23 грудня 2019 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 було скасовано та постановлено застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2020 року продовжено до 07 березня 2020 року.
В судових дебатах учасники провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно наданих матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, 17 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041880000021 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.
27 червня 2018 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України скеровано до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
02 жовтня 2019 року ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 листопада 2019 року.
18 листопада 2019 року прокурор Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури подав до суду першої інстанції клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на строк - 60 днів.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року дане клопотання задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 січня 2020 року.
Суд, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурор і дійшов до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання та продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на дані про особу ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого вчинити спробу переховуватися від суду, перешкодити здійсненню провадження у справі, знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей, які мають значення для судового слідства, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується.
Вимогами ст. ст. 176, 178, 183 КПК України, визначено що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом і застосовується лише, якщо жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Як вбачається з ухвали, зазначені вимоги закону при прийнятті оскаржуваної ухвали не дотриманні.
Так, суд належним чином не перевірив відповідність змісту клопотання вимогам ст. 184 КПК України, в якому не вказано наявність доказів того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Згідно клопотання прокурора, зазначено ризики, як можливість ОСОБА_6 переховуватися від суду, чим перешкодити здійсненню провадження у справі, знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей, які мають значення для судового слідства, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак клопотання прокурора не містить доказів доведення наявності зазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи зазначене, дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків, а також те, що судовий розгляд по даному провадженню проводиться досить тривалий час, колегія суддів дійшла висновку, що судом необґрунтовано застосовано до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосування менш суворого запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України та буде відповідати завданням кримінального провадження, тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, ухвала - скасуванню з постановленням нової, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року про задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4