Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/84/20 Головуючий у суді І інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст. 191 ч. 1 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
30.01.2020 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження №12018120110000350 за зміненою апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2019 року.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, уродженку с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області, із середньою освітою, не працюючу, маючу на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстровану АДРЕСА_1 , проживаючу АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
визнано винуватою та призначено покарання за ч.1 ст.191 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк два роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в загальній сумі 5720 грн.
Долю речових доказів вирішено відповідно ст.100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою у привласненні чужого майна, яке перебувало в її відданні, при наступних обставинах.
Відповідно до наказу №4426/к від 27.09.2017 року про прийняття на роботу, ОСОБА_7 прийнята на роботу до МВПЗ Бобринець Центра обслуговування споживачів №13, ПАТ «Укрпошта» Кіровоградської дирекції. Під підпис ОСОБА_7 ознайомлено з посадовими інструкціями листоноші 3 класу.
Згідно п. 2.1.2 вказаної інструкції листоноша доставляє адресатам поштові відправлення, які підлягають доставці додому, пенсію та грошову допомогу, поштові перекази, електронні повідомлення, періодичні друковані видання, рекламні та інформаційні матеріали, рахунки на оплату послуг відповідно укладених договорів згідно вимог нормативних документів, що регламентують роботу об'єктів поштового зв'язку в контрольні терміни, що встановлюються Мінтрансзв'язку.
Згідно п.2.1.12 інструкції, листоноша забезпечує збереження товаро-матеріальних цінностей, грошової готівки тощо на робочому місці та на доставній дільниці.
Згідно п.2.2.10 інструкції, листоноша зобов'язана не допускати пошкодження та/або втрату, ввіреного майна підприємства, а також документів, що передані на збереження або перебувають у роботі.
Згідно п.2.2.9 інструкції, листоноша зобов'язана забезпечувати достовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів, підготовлених листоношею (поштарем) З класу.
Згідно розділу 4 інструкції на листоношу покладається відповідальність за неналежне виконання чи не виконання своїх посадових завдань та обов'язків, що передбачені посадовою інструкцією, відповідно до законодавства України.
Відповідно до Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.09.2017 року, листоноша ОСОБА_8 бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання довірених підприємством матеріальних цінностей.
Так, ОСОБА_7 перебуваючи на посаді листоноші 3 класу ЦВППЗ №13 Бобринець Кіровоградської дирекції ПАТ «Укрпошта», на протязі тижня в кінці грудня 2017 року точних дат не встановлено, під час виконання своїх посадових обов'язків при зустрічі з передплатниками, які зверталась про необхідність продовжити передплату друкованих періодичних видань на певний період, заповнювала корінець форми СП 1 з позначенням місяців на які планується передплата. Потім ОСОБА_7 надавала передплатнику корінець про передплату. На початку наступного робочого дня листоноша ОСОБА_7 здавала у поштове відділення інший корінець форми СП 1 з позначенням місяців на які планується передплата, але заповнений нею особисто з меншою кількістю місяців передплати та здавала на поштове відділення лише частину коштів наданих їй передплатниками, а решту коштів залишала собі.
Таким чином листоноша ОСОБА_7 переоформила квитанції про передплату періодичних друкованих видань на менший строк від наступних громадян:
- ОСОБА_9 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , виписала видання «Честь хлібороба» на 12 місяці та надала листоноші 162,44 грн., а ОСОБА_7 переоформила квитанцію на 6 місяців та здала на поштове відділення 82,52 грн., заволодівши коштами в сумі 79,92 грн.,
- ОСОБА_10 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 , виписала видання «Честь хлібороба» на 12 місяці та надала листоноші 162,44 грн., а ОСОБА_7 переоформила квитанцію на 6 місяців та здала на поштове відділення 82,52 грн., заволодівши коштами в сумі 79,92 грн.,
- ОСОБА_11 , яка проживає за адресою АДРЕСА_5 , виписала видання «Честь хлібороба» на 12 місяці та надала листоноші 162,44 грн., а ОСОБА_7 переоформила квитанцію на 6 місяців та здала на поштове відділення 82,52 грн., заволодівши коштами в сумі 79,92 грн.,
- ОСОБА_12 , яка проживає за адресою АДРЕСА_6 , яка виписала видання «Честь хлібороба» на 12 місяці та надала листоноші 162,44 грн., а ОСОБА_7 переоформила квитанцію на 6 міс. та здала на поштове відділення 82,52 грн., заволодівши коштами в сумі 79,92 грн.
Крім того, ОСОБА_13 яка проживає за адресою АДРЕСА_7 , яка виписала видання «Для жінок» на 6 місяців (1 півріччя) та надала листоноші 98,00 грн., а ОСОБА_7 її квитанцію взагалі не здавала до поштового відділення, залишивши собі кошти в сумі 98,00 грн.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_7 перебуваючи на посаді листоноші 3 класу ЦВППЗ №13 Бобринець Кіровоградської дирекції ПАТ «Укрпошта», 20.01.2018 року під підпис в журналі видачі готівки на доставку Ф.55 отримала в відділенні поштового зв'язку м. Бобринець грошові кошти для подальшої доставки адресатам в якості соціальної допомоги, у тому числі відомість №18/3508 від 05.12.18 на виплату соціальної монетизації за грудень 2017 року та маючи умисел на привласнення грошових коштів (на виплату соціальної монетизації) шляхом внесення недостовірних відомостей, 20.01.2018 року підробила підпис ОСОБА_14 в графі «підпис одержувача» відомості №18/3508 на виплату соціальних монетизацій за грудень 2017 року, щодо отримання останньою грошових коштів, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи №4392/4393/4652/4653/18-27 від 15.11.2018 року складеного експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України і таким чином привласнила грошові кошти в сумі 366 грн. 68 коп.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, листоноша ОСОБА_7 в кінці червня 2018 року точних дат не встановлено, під час виконання своїх посадових обов'язків при зустрічі з передплатниками, які зверталась про необхідність продовжити передплату друкованих періодичних видань на певний період, заповнювала корінець форми СП 1 з позначенням місяців на які планується передплата. Потім ОСОБА_7 надавала передплатнику корінець про передплату. Далі листоноша ОСОБА_7 не здавала у поштове відділення корінець форми СП 1 з позначенням місяців на які планується передплата, а кошти надані їй передплатниками, залишала собі.
Таким чином листоноша ОСОБА_7 квитанції про передплату періодичних друкованих видань взагалі не здавала до поштового відділення, від наступних громадян:
- ОСОБА_15 , проживаюча за адресою АДРЕСА_8 , яка виписала видання «Честь хлібороба» на 6 місяців (2 півріччя) та надала листоноші 100,41 грн., а ОСОБА_7 її квитанцію взагалі не здавала до поштового відділення, залишивши собі кошти в сумі 100,41 грн.,
- ОСОБА_16 , проживаюча за адресою АДРЕСА_9 , яка виписала видання «Честь хлібороба» на 3 місяці (2 півріччя) та надала листоноші 52,42 грн., а ОСОБА_7 її квитанцію взагалі не здавала до поштового відділення, залишивши собі кошти в сумі 52,42 грн.,
- ОСОБА_17 , проживаюча за адресою АДРЕСА_10 , яка виписала видання «Честь хлібороба» на 3 місяці (2 півріччя) та надала листоноші 52,42 грн., а ОСОБА_7 її квитанцію взагалі не здавала до поштового відділення, залишивши собі кошти в сумі 52,42 грн.,
- ОСОБА_18 , проживаюча за адресою АДРЕСА_11 , яка виписала видання «Честь хлібороба» на 3 місяці (2 півріччя) та надала листоноші 52,42 грн., а ОСОБА_7 її квитанцію взагалі не здавала до поштового відділення, залишивши собі кошти в сумі 52,42 грн.
Своїми злочинними діями ОСОБА_7 завдала майнової шкоди ПАТ «Укрпошта» Кіровоградська дирекція на загальну суму 1042 грн. 03 коп.
В зміненій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_19 , не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , просив змінити вирок суду першої інстанції у частині призначення покарання через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та постановити ухвалу, якою вважати засудженою ОСОБА_7 за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції, призначаючи у вироку від 17 жовтня 2019 покарання ОСОБА_7 , у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк два роки, не зазначив саме вид такої діяльності, що має важливе значення та є істотною зміною умов виконання покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила задовольнити змінену апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначення покарання з таких підстав.
Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 191 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
При цьому, районний суд дотримався вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинувачену і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 ч.1 КПК України докази не досліджувались.
За таких обставин районний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке перебувало в її відданні.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше не судима, на утриманні має трьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, враховує досудову доповідь органу пробації, відповідно висновку якої існує ймовірність виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства. Врахував обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обтяжуючих покарання обставин та те, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, але вчинила злочин з корисливих мотивів та призначив обвинуваченій ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді штрафу із призначенням додаткового покарання.
Разом із тим, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 додаткове покарання, судом першої інстанції не зазначено у вироку конкретні посади, право обіймати які позбавляється обвинувачена, або конкретний вид діяльності, права займатися якою вона позбавляється.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, доводи зміненої апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а тому вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначеного обвинуваченій покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Вважати засудженою ОСОБА_7 за ч. 1 ст.191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на два роки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначення покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_7 змінити у частині призначення покарання.
Вважати засудженою ОСОБА_7 за ч. 1 ст.191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на два роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_20 Ремез