печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54224/19-ц
"27" січня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Винник С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності,
10 жовтня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді від 15 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 01 листопада 2019 року позивачем подано оригінал квитанції про сплату судового збору /а. с. 37-38/.
18 листопада 2019 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному позовному провадженні /а. с. 44-45/.
Стороною позивача 27 січня 2020 року подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив суд вжити заходи шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 39912380000.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, посвідченого та зареєстрованого за № 1903, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про рішення державної реєстрації прав за № 34690993 від 08 квітня 2017 року про позивача як єдиного власника квартири АДРЕСА_2 ) - реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 39912380000, що було змінено шляхом внесення рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 47507023 від 25 червня 2019 року, о 19:36:03 год., державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Морозом Д. О., скасування якого є предметом позову, оскільки власником квартири зазначено ТОВ «РІО ФІН».
Зазначається, що без вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «РІО ФІН» та інші особи мають об'єктивну можливість розпорядитися вказаним об'єктом нерухомого майна, у тому числі і відчужити у будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний судовий захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Як вказано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою для виникнення права власності за ТОВ «РІО ФІН» є іпотечний договір, зареєстрованого за № 3622 від 28 листопада 2008 року, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, зареєстрованого за № 874 від 20 лютого 2019 року, договір факторингу від 20 лютого 2019 року.
Отже особа, вказана як власник нерухомого майна, має об'єктивну можливість розпорядитися вказаною квартирою на власний розсуд, зокрема, відчужити її в будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що доцільно накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 .
Як передбачено положеннями частини сьомої статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву про забезпечення позову у справі задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 102, 7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 39912380000.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя І. В. Литвинова