18 листопада 2019 року 13:20Справа № 280/3284/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представників:
позивача Єрмоленко Л.В.,
відповідача Іваниця О.О., Будник С.Д.,
розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - Тріщук Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 ) до Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області (вул. Торгова, буд. 3, с. Смирнове, Більмацький район, Запорізька область, 71040) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
08.07.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), в особі представника - Тріщук Миколи Івановича, до Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просила суд:
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, викладені в листах від 20.05.2019 №327, №328 про відмову в задоволенні заяв позивача від 22.04.2019 за вх. 65/02-12-33, 66/02-12-33 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснити всі необхідні дії для відновлення меж земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) позивачу.
Ухвалою судді від 12.07.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Відповідно до ухвали судді від 30.07.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовне засідання на 04 вересня 2019 року.
Під час підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) позивач неодноразово уточнював позовні вимоги шляхом подання письмової заяви (вх. №36539 від 04.09.2019, №39102 від 19.09.2019, №41144 від 03.10.2019).
В остаточній редакції позовної заяви від 01.10.2019 позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, викладені в листах від 20.05.2019 №327, №328 про відмову в задоволенні заяв позивача від 22.04.2019 за вх. №65/02-12-33, №66/02-12-33 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснити всі необхідні дії для відновлення меж земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
зобов'язати відповідача здійснити організацію проведення розподілу земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0060384, ЗП №0060384, виданих Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 листопада 1996 року та належного позивачу права на земельні частки (паї) згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Куйбишевською державною нотаріальною конторою 27 серпня 2013 року по реєстру за №2429, свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 28 березня 2015 року по реєстру за №482, свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 28 березня 2015 року по реєстру за №480;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), право на які посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Куйбишевською державною нотаріальною конторою 27 серпня 2013 року по реєстру за №2429, свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 28 березня 2015 року по реєстру за №482, свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 28 березня 2015 року по реєстру за №480, та відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0060384, ЗП№0060384, виданих Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 листопада 1996 року.
На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що оскаржувані рішення відповідача, викладені в листах від 20.05.2019 №327, №328 про відмову в задоволенні заяв позивача від 22.04.2019, позбавляють позивача реалізувати своє право отримати у власність земельні ділянки шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв). Вказує, що за приписами Земельного кодексу України підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), при цьому, відповідно до п. 17 Перехідних положень цього Кодексу встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі. Із посиланням на приписи Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» зауважує, що не прийняття участі власника земельної частки (паю) у розділі земельних ділянок у лютому 2011 року (згідно з протоколом загальних зборів власника паїв КСП «Олексіївське»), наслідком якого є нерозподіленими земельні ділянки з порядковими номерами 832 та 833, не є підставою для відмови у розгляді заяви позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) станом на сьогодні, оскільки метою дій позивача є отримання у власність земельних ділянок. Крім того, вказаний Закон не містить жодної з підстав для відмови власнику земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок. На думку позивача, оскільки сертифікат на право на земельну ділянку (пай) згідно з абз. 1 п. 17 р. Х Перехідні положення Земельного кодексу України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до закону, - таке право повинно бути реалізовано відповідним компетентним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права. Враховуючи викладене, вважає, що неправомірними діями відповідачем порушено ст. 14 Конституції України, приписи Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до матеріалів справи відзиви (вх. №34778 від 21.08.2019, №41049 від 02.10.2019, №42778 від 16.10.2019), за змістом яких пояснює, що на загальних зборах власників земельних паїв (сіножаті) по КСП «Олексіївське» (протокол № 2 від 12.02.2011) вирішено розподілити землю згідно поданих заяв, зазначено що пайовики особисто обрали ділянки, при цьому, як вбачається з Додатку до протоколу загальних зборів власників паїв колишнього КСП «Олексіївське» від 12.02.2011, ділянки за № 832, №833 залишилися не розподіленими та не вибраними, а позивач та її спадкодавці взагалі відсутні в списках присутніх на загальних зборах, які додаються до протоколу № 2 від 12.02.2011. Також наголошує, що за приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», однією з підстав, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), але номер сертифіката не було вписано до додатку до протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011, тобто не внесені до списку реєстрації власників земельних часток (паїв) або їх представників, які взяли участь у розподілі земельних часток (паїв). Крім того, звертає увагу суду, що згідно з розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації № 694 від 31.10.2011 «Про передачу земельних ділянок (паїв) у власність громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну ділянку частку (пай) із земель колективної власності КСП «Олексіївське»», яким було вирішено виділити в натурі земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) та передати у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам згідно доданого списку, проте ділянки за № 832, №833 не включені до «Списку громадян, власників сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) КСП «Олексіївське», яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (список є додатком до розпорядження), тобто, на даний час у позивача відсутні підстави для набуття права власності на земельні частки (паї). Крім того, вказує, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) ЗП № 0059554 та ЗП № 0060384 належало право на земельну часку (пай) у розмірі 8,91 в умовних кадастрових гектарах, а згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.08.2013 (спадкова справа № 334/2012), свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2015 (спадкова справа № АДРЕСА_2 /2013), свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2015 (спадкова справа № 50/2013), які додаються позивачем до позовної заяви, успадковується право на земельну частку (пай) розміром 2,30 га умовних кадастрових гектарах по вказаних сертифікатах на право на земельну частку (пай). Також, на думку відповідача, є незрозумілим посилання позивача у своїх заявах про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою саме ділянок № 832 та №833, розмірами 1,1178 га та 1,1157 га. Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити організацію проведення розподілу земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та прийняти рішення про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) наголошує, що Смирновською сільською радою по відношенню до позивача жодним чином не порушувалися вимоги ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки ОСОБА_1 не зверталася з будь-якими заявами, проханнями, вимогами чи інше щодо проведення чи організації проведення розподілу земель та/або заявами про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), тобто звернення до відповідача з вказаними позовними вимогами є передчасним та безпідставним, а предмет спору в цій частині відсутній. Крім того, стверджує, що рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) приймається, на підставі наявного протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), на пленарному засіданні сесії сільської ради після обговорення більшістю депутатів шляхом відкритого поіменного голосування депутатами, тобто рішення приймається колегіально, зобов'язати відповідача прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) неможливо. Крім того, відповідно до чинного законодавства України, суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування. Також вважає, що є не зрозумілим, безпідставним та недоцільним поєднання у позовній заяві третьої та четвертої позовних вимог, оскільки в четвертій позовній вимозі зазначається про зобов'язання прийняття рішення про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) як власника сертифікатів на право на земельну частку (пай), а третьою позовною вимогою позивач просить зобов'язати відповідача здійснити організацію проведення розподілу земельних часток, яке передбачене щодо земельних ділянок відносно яких не приймали рішення про розподіл. Відповідно до викладеного, вважає, що дії Смирновської сільської ради щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), викладеними у листах № 327, №329 від 20.05.2019, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, жодного права ОСОБА_1 на виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та організації розподілу земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) відповідачем не порушено, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено відповіді на відзив (вх. №36715 від 04.09.2019, №39103 від 19.09.2019), у яких щодо відсутності власника земельної частки (паю) на загальних зборах і неприйняття участі у розподілі земельних часток (паїв) додатково підкреслює, що позивач даний факт не спростовує, проте відсутність на загальних зборах власника земельних часток (паїв) або їх представників не позбавляє останнього реалізувати своє право на отримання у власність земельної частки (паю), навпаки, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що усі власники невитребуваних земельних часток (паїв) мають право оформити (зареєструвати) право власності на відповідні земельні ділянки до 01 січня 2025 року. Вважає, що не може бути підставою для відмови у розгляді заяви спадкоємця (позивача по справі) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутність власника земельної частки (паю) на загальних зборах та не прийняття його участі у розподілі земельних ділянок. Щодо розміру успадкованих земельних ділянок зауважує, що згідно з додатку до протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011 в графі 4 «площа земельної ділянки» навпроти прізвища спадкодавця під №832 та №833 зазначені фізичні площі земельних ділянок - 1,1178 га та 1,1157 га, які були обраховані виходячи з даних сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0059554 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0060384, адже сертифікат на право на земельну частку (пай) - це документ, який засвідчує право особи на земельну частку (пай) і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У свою чергу, відповідачем надіслані до суду заперечення (вх. №36541 від 04.09.2019, №41048 від 02.10.2019) на відповідь на відзив, у яких вказує, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) ЗП №0059554 та ЗП №0060384 належало право на земельну частку (пай) у розмірі 8,91 в умовних кадастрових гектарах, а згідно з свідоцтвами про право на спадщину за законом, які додаються позивачем до позовної заяви, успадковується право на земельну частку (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах. Також згідно з Додатком протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011 не вбачається можливим встановити, що земельні ділянки за № 832, №833 планувалися бути розподіленими за позивачем (чи його спадкодавцями), а також неможливо визначити їх належність саме до сертифікатів на право на земельну частку (пай) ЗП №0059554 та ЗП №0060384, будь-які документи, які б свідчили про вказаний факт, позивачем не надано. Посилаючись на ч. 1, 5, 10, 11 ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказує, що надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сінжаті), у даному випадку неможливе, розподіл земельних ділянок проводиться за згодою більшості осіб, та результати розподілу повинні бути оформлені відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. Окрім того, відсутність підпису позивача в Додатку протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011 свідчить про відсутність будь-яких прав на земельні ділянки за №832, №833, які також можуть і не мати жодного відношення як до позивача, так і до його можливих спадкодавців (відсутність посилання на номер сертифіката чи іншого документа, який надає певні права на земельну ділянку). При цьому, наголошує, що що відповідачем не заперечується, що усі власники не витребуваних земельних часток (паїв) мають право оформити (зареєструвати) право власності на відповідні земельні ділянки, але у позивача відсутні підстави для набуття права власності на земельні частки (паї) за №832, №833, а у Смирновської сільської ради - відсутні підстави для надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті).
04 вересня 2019 року підготовче провадження відкладене на 24 вересня 2019 року.
Протокольною ухвалою від 24.09.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29 жовтня 2019 року та відкладене підготовче засідання на 16 жовтня 2019 року.
16 жовтня 2019 року підготовче провадження відкладене на 28 жовтня 2019 року.
Протокольною ухвалою від 28.10.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 18 листопада 2019 року.
Згідно з ухвалою суду від 11.11.2019 задоволене клопотання представника позивача, доручено Куйбишевському районному суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання у справі, призначеного на 18 листопада 2019 року в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні представник позивача у режимі відеоконференції підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч. 3 ст. 243 КАС України, у судовому засіданні 18 листопада 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.08.2013 №2429 та свідоцтв про право на спадщину за законом від 28.03.2015 за №480 та №482 успадкувала, зокрема:
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Олексіївське» Смирновської сільської ради Куйбишевського (нині Більмацького) району Запорізької області, розміром 2,30 у.к.га в умовних кадастрових гектарах, що належать спадкодавцям на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0060384, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 листопада 1996 року та зареєстрованого 18 листопада 1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5 із змінами від 22.07.2013 та згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області 27 серпня 2013 року по реєстру №2440;
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Олексіївське» Смирновської сільської ради Куйбишевського (нині Більмацького) району Запорізької області, розміром 2,30 у.к.га в умовних кадастрових гектарах, що належать спадкодавцям на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0059554, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 листопада 1996 року та зареєстрованого 18 листопада 1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №762 із змінами від 06.03.2002 та згідно з свідоцтв про право на спадщину за законом, виданого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області 06 вересня 2011 року по реєстру №2576 та 27 серпня 2013 року по реєстру №2440.
22 квітня 2019 року позивач звернулася до Смирновської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті) ділянки №833, площею 1,1157 га згідно з сертифікатом серія ЗП №0059554, свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.08.2013, додатку до спадкової справи №50/2013 від 28.03.2015 (вх. № 65/02-12-33) та ділянки №832, площею 1,1178 га згідно з сертифікатом серія ЗП №0060384, свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.08.2013, додатку до спадкової справи №50/2013 від 28.03.2015 (вх. №66/02-12-33).
Проте, листами від 20.05.2019 №327, №329 відповідачем повідомлено про відмову у розгляді її заяв, оскільки заява подана у порушення вимог Порядку організації та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122. В обґрунтування зазначено, що згідно додатка до протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011 земельна ділянка порядковий номер 833, площею - 1,1157 га та земельна ділянка порядковий номер 832, площею - 1,1178 га є нерозподіленими, так як відсутні записи колонок 3 (№ сертифіката), 6 (підпис). Це є свідченням того, що власник земельної частки (паю) не взяв участі в розподілі земельних ділянок.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами частини першої статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до частини п'ятої статті 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пунктом 16 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем успадковано право на земельні частки (паї) у землі, що належали спадкодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як членам КСП «Олексіївське» на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0060384 та №0059554 відповідно, про те, що їм належать право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Олексіївське» розміром 8,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі на (місцевості).
Таким чином, вказані сертифікати на право на земельну частку (пай), посвідчують право на виділення в натурі земельної частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Олексіївське» розміром 8,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), проте не право власності на земельні ділянки.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон №899-IV).
У статті 1 названого Закону визначено осіб, які мають право на земельну частку (пай), зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. При цьому, згідно із частиною третьою цієї статті право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закон № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
свідоцтво про право на спадщину;
посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (частини перша та друга статті 3 Закону № 899-IV).
Отже, Закон №899-IV визначає порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, особам, чиє право на землю посвідчено відповідними документами.
Статтею 5 Закону № 899-IV (у редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
У редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII за правилами частини другої статті 5 Закону № 899-IV розмежування повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснювалось за принципом розташування відповідного паю (у межах населених пунктів - сільські, селищні, міські ради; за межами населених пунктів - районні державні адміністрації).
Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.
Так, згідно із статтею 5 Закону № 899-IV зазначені органи місцевого самоврядування, а на час винесення розпорядженням райдержадміністрації про передачу земельних ділянок у власність ще й районні державні адміністрації:
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
В контексті спірних відносин, для офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на земельну ділянку (пай), отриману в порядку спадкування, особі необхідно здійснити наступні дії:
звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);
після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.
Отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.
За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 815/1415/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приписами статті 9 Закону № 899-IV (у редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII) визначався порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Так, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.
Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.
Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Окрім цього, за визначенням, наведеним у частині першій статті 13 Закону № 899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
З матеріалів справи вбачається, що у поданих до сільської ради заявах про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою зазначає саме ділянки № 832 та №833 з розмірами 1,1178 га та 1,1157 га згідно з додатку до протоколу загальних зборів власників колишнього КСП «Олексіївське» від 12.02.2011.
Проте, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на загальних зборах власників земельних паїв (сіножаті) по КСП «Олексіївське» (протокол № 2 від 12.02.2011 додано до матеріалів справи) вирішено розподілити землю згідно з поданими заявами, зазначено, що пайовики особисто обрали ділянки, при цьому, як вбачається з Додатку до протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011, ділянки за № 832, №833 залишилися не розподіленими та не вибраними, а позивач та її спадкодавці взагалі відсутні в списках присутніх на загальних зборах, які додаються до протоколу № 2 від 12.02.2011. Крім того, номер сертифікатів, на які посилається позивач у позовній заяві, не було вписано до додатку до протоколу загальних зборів власників паїв бувшого КСП «Олексіївське» від 12.02.2011, тобто не внесені до списку реєстрації власників земельних часток (паїв) або їх представників, які взяли участь у розподілі земельних часток (паїв).
У подальшому, згідно з розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації № 694 від 31.10.2011 «Про передачу земельних ділянок (паїв) у власність громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну ділянку частку (пай) із земель колективної власності КСП «Олексіївське»», вирішено виділити в натурі земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) та передати у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам згідно з додатком, проте ділянки за № 832, №833 не включені до «Списку громадян, власників сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) КСП «Олексіївське», яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (список є додатком до розпорядження).
Крім того, зі змісту сертифікатів на право на земельну частку (пай) ЗП № 0059554 та ЗП № 0060384 належало право на земельну часку (пай) у розмірі 8,91 в умовних кадастрових гектарах, а згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.08.2013 (спадкова справа № 334/2012), свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2015 (спадкова справа № 50/2013), свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2015 (спадкова справа № 50/2013), які додаються позивачем до позовної заяви, успадковується право на земельну частку (пай) розміром 2,30 га умовних кадастрових гектарах по вказаних сертифікатах на право на земельну частку (пай).
Чинним законодавством не передбачено повноваження ради на виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) із земель колишніх КСП на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) без врахування позиції інших співвласників та без розробки проекту землеустрою щодо організації всієї території земельних часток (паїв).
При цьому, у відповідності до частин першої та другої статті 14-1 Закону № 899-IV у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Тобто надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сінжаті), у даному випадку неможливе, розподіл земельних ділянок проводиться за згодою більшості осіб, та результати розподілу повинні бути оформлені відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі.
Оскільки судом встановлено, що позивачем фактично успадковане право вимоги на виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості за відповідним сертифікатом, а не право власності на певну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то у відповідача не було законних підстав розглядати заяву позивача стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ділянки №833, площею 1,1157 та ділянки №832, площею 1,1178 га згідно з сертифікатами на право на земельну частку (пай) та свідоцтвами про право на спадщину за законом та приймати рішення про надання дозволу на розробку цього проекту, відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити організацію проведення розподілу земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та вимоги до відповідача прийняти рішення про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення позивача до Смирновської сільської ради з будь-якими заявами, проханнями, вимогами чи інше щодо проведення чи організації проведення розподілу земель та/або заявами про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), а відтак і спору між сторонами, тобто звернення до відповідача з вказаними позовними вимогами є передчасним та безпідставним, а предмет спору в цій частині відсутній.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений 29.01.2020.
Суддя Р.В. Кисіль