Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
30 січня 2020 р. Справа №200/1213/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )
до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25)
про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача щодо застосування до недоотриманої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії положень частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої її матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з 1 березня 2016 року по 6 жовтня 2016 року, зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача недоотриману її матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з березня 2016 року по 6 жовтня 2016 року.
Судом з позовної заяви та доданих документів встановлено, що підставою для звернення позивача до адміністративного суду були наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла громадянка України ОСОБА_2 , про що 4 травня 2018 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 4 травня 2018 року. На час смерті громадянки з нею постійно проживала її донька ОСОБА_1 , факт чого встановлено рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 липня 2019 року у справі № 242/2974/19. 7 вересня 2018 року державним нотаріусом Дружківської державної нотаріальної контори посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , що складається з недоотриманої пенсії з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, яка зберігається у поштовому відділенні № 84206 ЦПЗ № 7 міста Краматорська Донецької області та належала спадкодавцю на підставі довідки, виданої Костянтинісько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 серпня 2018 року № 8251/03 є донька ОСОБА_1 . Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53222660 від 7 вересня 2018 року зареєстровано право на спадщину ОСОБА_2 у вигляді недоотриманої пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року на загальну суму 34843 грн. 96 коп. за ОСОБА_1 . Листом відповідача від 5 грудня 2019 року вих. № 31134/13 позивача поінформовано, що загальна сума недоотриманої пенсії її померлої матері за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року складає 34843 грн. 96 коп., проте, оскільки її звернення за недоотриманою пенсією відбулося 8 жовтня 2019 року сума недоотриманої пенсії була перерахована з 7 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року та становить 25332 грн. 22 коп.
Отже, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності-входять до складу спадщини.
Нормами статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
При цьому суд зауважує, що норми статті 46 зазначеного Закону не конкурує зі змістом статей 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджує можливість їх отримання. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами Спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.
Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд звертаю увагу позивача, що рішення про відмову у відкритті провадження по справі не обмежує у реалізації його права в порядку цивільного судочинства.
До подібних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц. Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 9 квітня 2019 року у справі № 200/284/19-а.
Отже, на думку суду, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що справа за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/1213/20-а.
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 2, 4, 5, 6, 19, 159, 170, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/1213/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
3. Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
5. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Ухвала постановлена та повний її текст складений та підписаний 30 січня 2020 року.
Суддя С.В. Смагар