30 січня 2020 року Справа №160/11316/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
13.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 231-17 від 19.06.2015 року форми «Ф» Державної податкової інспекції у Соборному районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про нарахування платнику податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року вказана позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів, а саме: копії податкового повідомлення-рішення №231-17 від 19.06.2015р. та копії листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2019р. № 6907/04-36-51-40, що додані до позовної заяви для суду; належним чином завірених копій документів, а саме: заяви про поновлення строку для звернення до суду, податкового повідомлення-рішення №231-17 від 19.06.2015 р., заяв від 25.09.2019 р., листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2019 р. № 6907/04-36-51-40, що додані до позовної заяви для відповідача.
На виконання ухвали суду від 18.11.2019р. позивачем 28.11.2019р. усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року прийнято вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №160/11316/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 02.01.2020р.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області докази вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік.
При цьому ОСОБА_1 разом із позовною заявою подана заява про поновлення строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за №231-17, яка обґрунтована тим, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався лише 07.10.2019р., на підтвердження чого надано лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №6907/04-36-51-40 від 04.10.2019р., яким ОСОБА_1 надано копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17.
20 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому, зокрема, відповідачем викладено заперечення на заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та висловлено прохання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що ст.102 Податкового кодексу України встановлено строк позовної давності на оскарження податкових повідомлень-рішень - 1095 днів з дня вручення платнику податків такого податкового повідомлення-рішення, при цьому відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу, а у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 було надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, а в подальшому повернуто на адресу контролюючого органу у зв'язку із закінченням строку зберігання 04.08.2015р., отже, саме з цієї дати і розпочався відлік строку позовної давності на оскарження цього податкового повідомлення-рішення, який сплив 04.08.2018р. Тобто ОСОБА_1 з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 звернувся після закінчення строків на його оскарження, тому його позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
28.12.2019р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач, зокрема, зазначав, що приписами п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримав спірне податкове повідомлення-рішення лише 07.10.2019р., то і строк на його оскарження розпочався саме з цієї дати.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву про поновлення строку звернення до суду, проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про її задоволення, з огляду на таке.
Так, ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.
Ураховуючи викладене, законодавцем здійснено правове регулювання питання строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, винесеного на підставі норм Податкового кодексу України. Приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України конкретизують строки давності, протягом яких платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, шляхом безпосереднього посилання на статтю 102 цього ж Кодексу. Тим самим законодавцем усунуто можливі різні тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу. Цей строк, з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України, становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.
Таким чином, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 було надіслано контролюючим органом на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення у липні 2015 року, разом з тим, поштове відправлення, яким на адресу позивача надсилалося спірне податкове повідомлення-рішення, в подальшому було повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення із зазначенням причин невручення: «за закінченням строку зберігання» від 04.08.2015р.
При цьому абз.2 та абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України (в редакції станом на 04.08.2015р.) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 у розумінні приписів абз.2 та абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України вважається врученим 04.08.2015р.
Отже, зважаючи на приписи п.56.18 ст.56 та ст.102 Податкового кодексу України, строк позовної давності щодо оскарження цього податкового повідомлення-рішення сплив 04.08.2018р.
Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом приписів ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі №569/16060/17 роз'яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Також суд касаційної інстанції роз'яснив, що обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення законодавством встановлено спеціальний строк - 1095 днів, який обчислюється з дня отримання такого рішення.
Дійсно, у справі, що розглядається, встановлений приписами п.56.18 ст.56 та ст.102 Податкового кодексу України строк позовної давності щодо оскарження спірного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17 сплив 04.08.2018р., оскільки у розумінні абз.2 та абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України це податкове повідомлення-рішення вважається врученим 04.08.2015р. через повернення відділенням поштового зв'язку на адресу контролюючого органу поштового відправлення, яким позивачеві надсилалося спірне податкове повідомлення-рішення, з відміткою про неможливість вручення із зазначенням причин невручення: «за закінченням строку зберігання» від 04.08.2015р.
Разом з цим, суд приймає до уваги, що фактично про існування спірного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 довідався лише 04.10.2019р. після безпосереднього отримання його від контролюючого органу, що підтверджується листом останнього №6907/04-36-51-40 від 04.10.2019р., яким ОСОБА_1 надано копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.06.2015р. за № 231-17, що відповідачем не заперечується.
Таким чином, у зв'язку із фактичною необізнаністю позивача про існування спірного рішення, останній об'єктивно не мав можливості оскаржити його у встановлені законом строки.
Водночас, одразу після отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у жовтні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його оскарження у листопаді 2019 року.
З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом зумовлений поважними причинами.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є поважними, а, отже, такий строк підлягає поновленню.
Керуючись ст. ст. 121-123, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою у справі №160/11316/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає. Відповідно до ч.3 ст.293 КАС України заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 30 січня 2020 року.
Суддя О.М. Турова