Єдиний унікальний номер 235/3797/19
Номер провадження 11-кп/804/240/20
Іменем України
22.01.2020р. колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:
судді - доповідача Залізняк Р.М.,
суддів Савкової С.В., Смірнової В.В.,
при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції з Красноармійським міськрайнним судом Донецької області апеляційну скаргу захисника Верченко О.О., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2019р., яким обвинуваченого
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Богоявленка Мар'їнського району Донецької області, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців,
за участю захисника Верченко О.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1
прокурора Фролова Ф.В.,
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2019р. обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.
На зазначений вирок суду захисником обвинуваченого подано апеляційну скаргу, в якій вона:
-вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з формальним розлядом справи, що призвело до неповного судового розгляду під час якого залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрутованого та справедливого судового рішення;
- зазначає, суд в порушення ст.23 КПК України визнав доказами відомості , що містяться показаннях, речах і документах, які не були предметом рогляду, а саме суд, не допитуючи потерпілого послався у вироку на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2019р., в якому фактично наведені пояснення потерпілого, які суд безпосередньо не отримував у потерпілого, а також суд безпосередньо не досліджував речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 6 000 грн. та вирішив їх долю у вироку, не переконавшись навіть в їх наявності;
- зазначає, що недопустим доказом винуватості обвинуваченого є протокол місця події від 10.04.2019р. з фототаблицею, оскільки слідчий зобов'язаний був перед здійсненням огляду автомобілю ГАЗ 3302 фургон білого кольору звернутись до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на обшук та в обов'язковому порядку фіксувати його за допомогою аудіо- та відеозапису, матеріали справи не містять такої ухвали про надання дозволу на обшук автомобілю та аудіо- та відео запису;
- вказує, що також суд послався, як на доказ винуватості обвинуваченого на протокол огляду предметів від 11.04.2019р. з фототаблицею, який вона вважає недопустимим доказом, оскільки як вбачається з протоколу, грошові кошти, які визнані речовими доказами надала мати обвинуваченого, якій під час огляду не було роз'яснено положення ч.3 ст. 18 КПК України та ст. 63 Конституції України; крім того, вилучені купюри номіналом 500 грн., у кількості 6 000 грн. не опечатулись слідчим із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, та слідчий 11.04.2019р. та 12.04.2019р. не звертався з клопотанням до слідчого про накладення арешту на вказані купюри, в матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді про накладення арешту на вказані купюри, що свідчить про відсутність доказів щодо правомірності вирішення долі грошових коштів та про відсутність речових доказів в даному кримінальному провадженні;
- зазначає, що суд як на докази винуватості обвинуваченого послався на протокол слідчого експерименти від 24.05.2019р. з відеозаписом до нього, який вона також вважає недопустимим доказом, оскільки слідчий фактично підмінив слідчу дію - слідчий експеримент допитом обвинуваченого в кабінеті в присутності понятих та фіксуванням місця події на місці злочину; крім того з вказаного протоколу вбачається, що перед початком слідчої дії обвинуваченому не роз'янювались права, передбачені ч.2 ст. 18 КПК України, ст. 63 Конституції України; також суд не звернув увагу на те, що до протоколу слідчого експерименту слідчим не було додано оригінального примірника технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії та зазначив у вироку про допустимість вказаного доказу;
- прохає, з огляду на вимоги посилаючись на ст.ст. 17, 84, 86, 92, 94 КПК України, ст. 62 Коснтитуції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного суду, рішення ЄСПЛ, скасувати вирок суду та визнати невинуватим обвинуваченого у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України та виправдати за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаного злочину.
Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, проте до апеляційної інстанції не з'явився потерпілий, оскільки його участь не є обов'язковою, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого без участі потерпілого.
Заслухавши доповідь суддю-доповідача, доводи захисника обвинуваченого та обвинуваченого, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого та прохали її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого та прохав залишити вирок без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги захисника обвинуваченого без задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції (далі-суд) встановлено, обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він 09.04.2019р. близько 18-30 год., перебуваючи в кабіні автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 , який знаходився на майданчику, розташованому поблизу входу до Центрального ринку з боку вул.Тургенева в м. Покровськ Донецької області, де він залишився на прохання потерпілого ОСОБА_2 , у якого він без офіційного працевлаштування працював вантажником, та з яким в цей день їздив в м. Кам"янка Межівського району Дніпропетровської області з метою купівлі потерпілим овочів для продажу на ринку в м. Покровськ Донецької області, та який попросив обвинуваченого залишитися в кабіні та придивитися за його кофтою, в якій зберігаються належні йому грошові кошти, після залишення потерпілим кабіни автомобіля вирішив викрасти вказані грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаться таємними для оточуючих, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу обвинувачений викрав з кофти чорного кольору, яка знаходилась між водійським та пасажирським сидіннями в кабіні автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 11 500 грн., які належали потерпілому, після чого зник з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому було спричинено матеріальні збитки в сумі 11 500 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції були всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, підтверджені доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні. Всі висновки суду у вироку мотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновки суду викладені в мотивувальній та резолютивній частині вироку узгоджені між собою та не містять протиріч.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені безпосередньо у судовому засіданні, проаналізовані та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, у повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Обвинувачений в суді першої інстанції визнав свою винуватість повністю, щиро каявся, і по суті обвинувачення показав, що з потерпілим знайомий з 2017р., працював в нього вантажником. Через певний час потерпілий запропонував йому їздити з ним за товаром. 09.04.2019р. вони з'їздили в с. Кам'янка Межівського району Дніпропетровської області, після чого ввечері повернулися в м. Покровськ Донецької області, та потерпілий зупинився на майданчику поблизу Центрального ринку з боку вул. Тургенєва в м.Покровськ Донецької області. Потерпілий попросив приглянути за його кофтою, в якій знаходились гроші, та яку він залишив в кабіні автомобіля ГАЗ, а сам пішов пити каву. Залишившись на одинці, обвинувачений вирішив викрасти гроші, після чого взяв їх та втік з автомобіля. На таксі повернувся додому, в дорозі перерахував гроші, їх виявилося 11 500 грн. Потерпілий приїхав до нього додому, але він до нього не вийшов. Через деякий час він дізнався, що його розшукують працівники поліції. Деякий час він переховувався, але потім самостійно з'явився, частину грошей він витратив, а суму у розмірі приблизно 6000-7000 грн. віддала працівникам поліції його матір, коли він особисто залишив їх біля хвіртки будинку.
Крім визнання винуватості самим обвинуваченим у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, його винуватість повністю доведена сукупністю доказів, які були досліджені та оцінені судом відповідно до вимог ст.. 91, 94 КПК України.
Так, витягом з ЄРДР від 10.04.2019р. підтверджується, що 09.04.2019р. до чергової частини Покровського ВП ГУНП в Донецькій області з письмовою заявою звернувся потерпілий ОСОБА_2 , що 09.04.2019р. близько 18-30год. обвинувачений з кабіни його автомобіля ГАЗ 3302, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , який знаходився навпроти буд. №80 по вул.Волонтерська м. Покровськ Донецької області, таємно, шляхом вільного доступу викрав належні йому грошові кошти в сумі 12 000 грн. Відомості про кримінальне правопорушення внесено 10.04.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050410000762, надана правова кваліфікація за ч. 1 ст.185 КК України.
(а.с. 1-3 т. 1).
Постановою старшого слідчого СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Гладкого Є.О. від 23.05.2019р. на підставі того, що обвинувачений скоїв корисливий злочин в період умовно- дострокового звільнення за попереднім вироком, дії обвинуваченого перекваліфіковано з ч.1 ст. 185 КК України на ч.2 ст.185 КК України
(а.с. 27-28, 33 т. 1).
Протоколом огляду місця події від 10.04.2019р., з фототаблицею до нього, за участю потерпілого та двох понятих, підтверджується, що на майданчику розташованому по вул.Тургенева з лівої сторони від вхідних воріт до Центрального ринку м. Покровськ Донецької області, оглянуто автомобіль ГАЗ 3302 фургон, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 . На момент огляду кабіни автомобіля водійські та пасажирські двері перебували у відчиненому стані, замикаючі пристрої пошкоджень не мали. Як пояснив потерпілий, грошові кошти в сумі 12 000 грн., купюрами по 500 грн. знаходились в правому кармані кофти, що була в кабіні автомобіля між пасажирським та водійським сидінням. При огляді автомобіля та кофти грошові кошти виявлено не було.
(а.с. 9-11 т.1).
Протоколом огляду предметів від 11.04.2019р. з фототаблицею, за участю матері обвинуваченого ОСОБА_3 та в присутності двох понятих, підтверджується, що в службовому каб. №41 Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, що розташований в м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, Донецької області, було оглянуто грошові кошти, які добровільно надала ОСОБА_3 , показавши, що вказані гроші 11.04.2019р. близько 09-45 год. приніс її син ОСОБА_1 та поклав біля хвіртки на вулиці, які як їй відомо зі слів невідомих чоловіків вірменської національності, у яких він неофіційно працював, він викрав 09.04.2019р. Під час огляду встановлено, що всі купюри номіналом 500 грн., у кількості 6000 грн.
(а.с. 21-23 т.1).
Постановою слідчого від 11.04.2019р. оглянуті грошові кошти визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 .
(а.с. 24-26 т.1).
Протоколом слідчого експерименту від 24.05.2019р., з відеозаписом , проведеного за участю обвинуваченого та в присутності двох понятих, підтверджується під час проведення даної слідчої дії обвинувачений розповів про фактичні обставини події та показав на місце вчинення злочину та місто розташування автомобіля потерпілого, з якого він викрав грошові кошти, а також місцезнаходження кофти потерпілого в кабіні автомобіля, в кишені якої і знаходилися гроші, що він викрав.
(а.с.45-49 т.1).
Таким чином показання обвинуваченого узгоджуються з усією сукупністю доказів щодо фактичних обставин справи, наведених вище, та які були предметом безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні.
Після аналізу та оцінки наведених у вироку доказів суд зробив обгрунтований висновок про те, що обвинувачений діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів вчинив викрадення чужого майна (крадіжку) потерпілого.
Вчиняючи протиправні дії по відношенню до потерпілого обвинувачений розумів, що посягає на власність потерпілого, вилучає його майно, на яке він не мав права, а також передбачав заподіяння матеріального збитку потерпілому та бажав заподіяти такий збиток.
Дії обвинуваченого носили таємний характер викрадення майна потерпілого, оскільки викрадення майна відбувалося за відсутності власника майна.
Дії обвинуваченого носили корисливий характер спонукання до незаконного збагачення за рахунок майна потерпілого та мали корисливу мету - особисте збагачення.
Кваліфікуюча ознака повторність дій обвинуваченого також правильно зазначена судом, оскільки кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив будучи раніше судимим 16.02.2018р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області та 08.06.2016р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за вчинення корисливих злочинів, передбачених ст. 185 КК України, судимості за які не погашені та не зняті у встановленому законом порядку.
Таким чином, на думку колегії суддів, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 185 КК України, як умисне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що суд в порушення ст.23 КПК України визнав доказами відомості, що містяться показаннях, речах і документах, які не були предметом розгляду, а саме суд не допитуючи потерпілого, послався у вироку на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2019р., в якому фактично наведені пояснення потерпілого, які суд безпосередньо не отримував у потерпілого, а також суд безпосередньо не досліджував речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 6 000 грн. та вирішив їх долю у вироку не переконавшись навіть в їх наявності, є неспроможними з таких підстав.
З огляду на вимоги ст. 325 КПК України суд провів розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_2 , який про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином,надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, висловивши свою думку щодо покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.19 т.2). Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, суд з'ясувавши думку учасників процесу, які не заперечували проти можливості з'ясувати всі обставини за відсутності потерпілого, що підтверджується журналом судового засідання від 01.07.2019р. (а.с.27 т.2).
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що недопустимим доказом винуватості обвинуваченого є протокол місця події від 10.04.2019р. з фототаблицею, оскільки слідчий зобов'язаний був перед здійсненням огляду автомобілю ГАЗ 3302 фургон, білого кольору звернутись до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на обшук та в обов'язковому порядку фіксувати її за допомогою аудіо- та відеозапису та матеріали справи не містять такої ухвали про надання дозволу на обшук автомобілю та аудіо- та відео запису не мають під собою підгрунття з огляду на таке.
Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи має проводитись, як правило, за згодою відповідної особи.
Без згоди власника житлового приміщення, у примусовому порядку , огляд житла проводиться лише за вмотивованим рішенням слідчого судді, а також лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Згідно протоколу огляду місця події від 10.04.2019р. з фототаблицею до нього, за участю потерпілого та двох понятих на майданчику, що розташований по вул. Тургенева з лівої сторони від вхідних воріт до Центрального ринку м.Покровська Донецької області оглянуто автомобіль ГАЗ 3302 фургон, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 . На момент огляду кабіни автомобіля водійські та пасажирські двері перебували у відчиненому стані, замикаючі пристрої пошкоджень не мали. Як пояснив потерпілий, який був присутній під час огляду грошові кошти в сумі 12 000 грн., купюрами по 500 грн. знаходилась у правому кармані кофти, що була в кабіні автомобіля між пасажирським та водійським сидінням. При огляді автомобіля, кофти та грошових кошти виявлено не було. Відповідно ч.7 ст. 237 КПК України при огляді слідчим було здійснено фотографування місця події та фототаблиці долучені до протоколу огляду місця події від 10.04.2019р.
Отже, огляд місця події , а саме автомобіля потерпілого був проведений за добровільною згодою та особистою учатю потерпілого ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що суд послався як на доказ винуватості обвинуваченого на протокол огляду предметів від 11.04.2019р. з фототаблицею, який вона вважає недопустимим доказом, оскільки як вбачається з протоколу, що грошові кошти, які визнані речовими доказами, надала мати обвинуваченого, якій під час огляду не було роз'яснено ч.3 ст. 18 КПК України та ст. 63 Конституції України; крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження вилучені купюри номіналом 500 грн., у кількості 6 000 грн. не опечатулись слідчим із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, та слідчий, 11.04.2019р. та 12.04.2019р. не звертався з клопотанням до слідчого про накладення арешту на вказані купюри, в матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді про накладення арешту на вказані купюри, що свідчить про неправомірність вирішення долі грошових коштів та відсутність речових доказів в даному кримінальному провадженні, є також неслушними з таких підстав.
Відповідно до протоколу огляду предметів від 11.04.2019р. з фототаблицею до нього, за участю двох понятих та ОСОБА_3 , яким перед початком огляду були роз'яснені їх права та обов'язки, про свідчать їх особисті підписи у протоколі, в каб. № 14 Покровського ВП були оглянуті грошові кошти у розмірі 6 000 грн. , які добровільно надала мати обвинуваченого - ОСОБА_3 , пояснивши, що вказані грошові кошти 11.04.2019р. близько о 09-45 год. приніс її син ОСОБА_1 та поклав біля хвіртки на вулиці, які, як відомо їй зі слів невідомих чоловіків вірменської національності, у яких син неофіційно працював вантажником, викрав 09.04.2019р. оглядом встановлено, що всі купюри номіналом 500 грн. , у кількості 6 000 грн. Оглянуті грошові кошти визнані речовими доказами, про що слідчим прийнята постанова від 11.04.2019р. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання потерпілому під розписку.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що суд, як на докази винуватості обвинуваченого послався на протокол слідчого експерименти від 24.05.2019р. з відеозаписом, який вона також вважає недопустимим доказом, оскільки слідчий фактично підмінив слідчу дію - слідчий експеримент допитом обвинуваченого в кабінеті в присутності понятих та фіксуванням місця події на місці злочину; крім того з вказаного протоколу вбачається, що перед початком слідчої дії обвинуваченому не роз'яснювались права, передбачені ч.2 ст. 18 КПК України, ст. 63 Конституції України; також суд не звернув увагу на те, що до протоколу слідчого експерименту слідчим не було додано оригінального примірника технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії та зазначив у вироку про допустимість вказаного доказу, є також неспроможними з огляду на таке.
Судом в судовому засіданні був досліджений протокол слідчого експерименту від 24.05.2019р., з відеозаписом, яким підтверджується, що під час проведення цієї слідчої дії, слідчий в присутності двох понятих, за участю обвинуваченого, якому було роз'яснено його права та обов'язки відповідно до КПК України та Конституції України, та під особистий підпис вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки, обвинувачений показав місцевість, де був розташований автомобіль потерпілого та місце розташування кофти потерпілого в кабіні автомобіля, в кішені якої знаходились гроші, які він викрав.
Аналогічні показання обвинувачений надав під час допиту в суді, показавши, що визнав свою винуватість повністю, щиро каявся, та показав, що з потерпілим знайомий з 2017р., працював в нього вантажником. Через певний час потерпілий запропонував йому їздити з ним за товаром. 09.04.2019р. вони з'їздили в с. Кам'янка Межівського району Дніпропетровської області, після чого ввечері повернулися в м. Покровськ Долнецької області та потерпілий зупинився на майданчику поблизу Центрального ринку з боку вул. Тургенєва в м.Покровськ Донецької області. Потерпілий попросив приглянути за його кофтою, в якій знаходились гроші та яку він залишив в кабіні автомобіля ГАЗ, а сам пішов пити каву. Залишившись на одинці, обвинувачений вирішив викрасти гроші. Взяв їх та втік з автомобіля. На таксі повернувся додому, в дорозі перерахував гроші, їх виявилося 11 500 грн. Після чого він деякий час переховувався, але потім самостійно з'явився, частину грошей він витратив, а суму у розмірі приблизно 6000-7000 грн. віддала працівникам поліції його матір, коли він залишив їх біля хвіртки.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що призначене судом обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Так, суд призначив покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 185 КК України Особливої частини Кримінального Кодексу України в мінімальних межах санкції зазначеної статті.
При цьому суд на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, які згідно ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, при цьому врахував його індивідуальний ступінь та дав йому оцінку у вироку.
Також при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше три рази судимий за вчинення корисливих злочинів, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, виключений з військового обліку в Мар'їнському районному військовому комісаріаті Донецької області як маючий судимість за скоєння тяжкого злочину, а також враховуючи обставину, що пом'якшує покарання, його щире каяття, аквтине сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Враховуючи наведене, суд апеляційноїі інстанції вважає, що суд законно та обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні йому покарання, пов'язаного з позбавленням волі та, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, суд правильно визначив остаточне покарання за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, оскільки кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив після постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.06.2016р., в період умовно-дострокового звільнення і має невідбуте покарання у виді позбавлення волі строком два роки 4 місяці 3 дні.
Таким чином, вирок суду першої інстанції відносно обвинуваченого є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника Верченко Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2019р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців, залишити без задоволення.
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2019р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: