номер провадження справи 27/226/19
20.01.2020 Справа № 908/3355/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121)
до відповідача: Міського комунального підприємства “Основаніє” (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а, ідентифікаційний код юридичної особи 20485152)
про стягнення 464 064 грн. 71 коп.
за участю
представника позивача: Гриценко О.І., дов. № 89 від 07.11.2019
представник відповідача: Іванчик О.М., дов. № 500 від 02.01.2020
02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Водоканал” про стягнення з Міського комунального підприємства “Основаніє” 412 083 грн. 11 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 16 295 грн. 33 коп. 3 % річних, 35 686 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3355/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.12.2019, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3355/19, присвоєно справі номер провадження 27/226/19 та призначено підготовче судове засідання на 19.12.2019.
Ухвалою суду від 19.12.2019 відкладено підготовче засідання на 20.01.2020.
У судовому засіданні 20.01.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 20.01.2020 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
20.01.2020 року представники сторін звернулись до суду з усною заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Заяву сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято. 20.01.2020р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
20.01.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 412 083 грн. 11 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 16 295 грн. 33 коп. 3 % річних, 35 686 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
20.01.2020 представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив в письмовій заяві № 846/01-10 від 27.12.2019 (вх. № 08-08/27043 від 27.12.2019) та просив суд відстрочити виконання судового рішення у справі до 01.04.2020 року.
Крім того, відповідач просив суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Позивач надав письмову заяву (вх. № 1193/08-08/20 від 20.01.2020), зазначив, що у зв'язку з визнанням позову відповідачем, позивач не заперечує проти відстрочення рішення суду до 01.04.2020 року.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представників позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між Державним комунальним підприємством «Водоканал», правонаступник якого є Комунальне підприємство “Водоканал” (далі-Водоканал) та Державним комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 11» (ДКП «ВРЕЖО-11»), правонаступником якого є Міське комунальне підприємство «Основаніє» (далі - Абонент) укладено договір на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію № 2032.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «ВРЕЖО № 11» припинено, його правонаступником є Міське комунальне підприємство «Основаніє».
Згідно з п. 1.1 договору (в редакції на час укладання) «Водоканал» забезпечує «ВРЕЖО» подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод в період з 01.01.2000 по 31.12.2005 на майданчики (згідно зазначеному в договорі переліку).
Розділом 7 договору передбачено, що договір вважається чинним до укладання нового договору. До договору вносились зміни та доповнення.
На даний час договір є чинним.
Таким чином, договір був чинним на час існування спірних правовідносин, а саме у період надання послуг з водопостачання та водовідведення: 07.2017 - 11.2018, 02-03.2019, 06-09.2019.
На виконання умов договору, в період 07.2017 - 11.2018, 02-03.2019, 06-09.2019 КП «Водоканал» надавало послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу.
Відповідно до п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди № 1/28/08/2012 від 28.08.2012 встановлено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених в акті, «Споживачу» виписується Акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку «Споживач» зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок «Водоканалу» суму, вказану в Акті-рахунку.
Так, за період липень 2017 - вересень 2019 відповідачу було виписано Акти та Акти-рахунки на загальну суму 434 794 грн. 81 коп.
Акти та Акти-рахунки за вказаний період підписані представниками відповідача без зауважень, тобто із розрахунками та нарахуваннями, викладеними в актах та актах-рахунках, МКП «Основаніє» згодне в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.2.1 договору Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.
Всупереч умовам договору відповідач оплату в повному обсязі за надані послуги не здійснив, сплатив лише 22 711 грн. 67 коп., що підтверджується копіями доданих банківських виписок.
У зв'язку з частковою оплатою відповідачем за надані йому послуги, заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати склала 412 083 грн. 11 коп.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 626 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ч. 2 зазначеної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також за умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Пунктом 4 ст. 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним
договором.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, договір укладений сторонами за власним бажанням. Сторони при підписанні договору досягли всіх істотних умов, будь-яких зауважень до договору сторонами не зазначались. Зі сторони Відповідача протоколу розбіжностей не надсилалось, окремі пункти договору у судовому порядку не оспорювались.
Відповідач погодився з умовами договору та зобов'язаний їх виконувати згідно з нормами чинного законодавства та договору.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Факт наявності заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 412 083 грн. 11 коп. підтверджується матеріалами цієї господарської справи. Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.
Відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію № 2032 у розмірі 412 083 грн. 11 коп. та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача даної заборгованості, яка склалась внаслідок скрутного фінансового становища.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань по оплаті виставлених актів-рахунків у повному обсязі, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 412 083 грн. 11 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 16 295 грн. 33 коп. 3 % річних, 35 686 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені до стягнення і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимог.
До стягнення з відповідача належить сума заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 412 083 грн. 11 коп., 16 295 грн. 33 коп. 3 % річних та 35 686 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідач позов визнав у повному обсязі про що зазначив у заяві № 846/01-10 від 27.12.2019 (вх. № 08-08/27043 від 27.12.2019).
Відповідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З огляду на викладене, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає з можливе позов задовольнити.
З положень ч. 1 ст. 130 ГПК України вбачається, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні, у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні умови повернення судового збору передбачені частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3 480 грн. 49 коп. судового збору, а решта, сплаченого позивачем судового збору, підлягає поверненню з держбюджету.
Крім того, відповідач надав суду заяву про відстрочення виконання рішення суду до 01.04.2020.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні..
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси не лише відповідача, а також позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Частиною 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Так, відстрочка платежу - перенесення на більш пізній строк сплати платежу.
На підставі вищевикладеного, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 01.04.2020, враховуючи згоду позивача з приводу відстрочення виконання рішення до 01.04.2020, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також викладені відповідачем у заяві обставини, специфіку діяльності відповідача.
Співвставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги пояснення відповідача та згоду позивача, суд дає згоду на відстрочення виконання судового рішення строком до 01.04.2020 року.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, ч.3 185, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя до Міського комунального підприємства “Основаніє”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Міського комунального підприємства “Основаніє” (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а, ідентифікаційний код юридичної особи 20485152) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) 412 083 (чотириста дванадцять тисяч вісімдесят три) грн. 11 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 16 295 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 33 коп. 3 % річних, 35 686 (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 49 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Відстрочити виконання судового рішення у справі № 908/3355/19 до 01.04.2020.
Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Комунальному підприємству “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) 50 % судового збору в розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 49 грн., сплаченого на підставі платіжного доручення № 8006 від 26.11.2019
Рішення оформлено та підписано 30.01.2020.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.