Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"27" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1252/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (м.Славута Хмельницької області)
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (м. Житомир)
про стягнення 186691,05грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 186691,05грн, з яких: 182138,20грн основного боргу, 2020,99грн 3% річних, 2531,86грн інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №13/06 від 13.06.19 в частині повного погашення боргу за поставлений товар.
Ухвалою від 02.12.19, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.19.
Ухвалою господарського суду від 24.12.19 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1252/19 до судового розгляду по суті на 27.01.20.
27.01.20 до суду від позивача надійшли заяви, у яких представник позивача позовні вимоги підтримує, просить перенести розгляд справи на інший день, оскільки не може з'явитись в судове засідання, а також долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги №01/11 від 20.11.19, акт наданих послуг №1, платіжні доручення про оплату адвокатських послуг від 26.12.19 №1929 на суму 3000,00грн та №1949 від 16.01.20 на суму 2000,00грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
13.06.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №13/06 (а.с.11-16), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити наступні товари: бітум нафтовий дорожній марки 70/100 (п.1.1 договору).
У пункті 1.2 договору сторони погодили, що найменування (номенклатура, асортимент) товару - бітум нафтовий дорожній марки 70/100. Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить 24,34т. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставця за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов'язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору.
Ціна цього договору становить 382138,20грн, в тому числі ПДВ та вартість доставки, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару (п.3.1 договору).
Згідно п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (втрати).
Відповідно до п.4.3 договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п.4.1, п.4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг Житомирської області на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов договору №13/6 від 13.06.19 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 382138,20грн, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №13 від 13.06.19, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №08/19 від 13.06.19 та довіреністю №2079 від 13.06.19 на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с.18-20).
Відповідач часткового сплатив кошти за поставлений товар в сумі 200000,00грн (згідно попередньо виставленого попереднього рахунку на оплату), що підтверджується копією платіжного доручення №365 від 12.06.19 (а.с.23).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору №13/06 від 13.06.19 у розмірі 182138,20грн (382138,20грн-200000,00грн).
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору №13/06 від 13.06.19 з яких: 182138,20грн основного боргу, 2531,86грн інфляційних та 2020,99грн 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (бітум нафтовий дорожній марки 70/100) на загальну суму 382138,20грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначено вище, п.4.3 договору сторони погодили строк оплати товару.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 182138,20грн.
Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 182138,20грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 2531,86грн інфляційних та 2020,99рн 3% за кожен місяць прострочення.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок інфляційних та 3% річних, суд вважає, що інфляційні у розмірі 2531,86грн та 3% річних в сумі 2020,99грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Відповідач доказів справи заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 186691,05грн, з яких: 182138,20грн основного боргу, 2020,99грн 3% річних, 2531,86грн інфляційних нарахувань.
Розглянувши заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 01.02.08 Ярмольчуку Віталію Сергійовичу №597 та копія ордеру на надання правової допомоги серія ВК №1000736 від 11.12.19 (а.с.28, 53).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений 20.11.19 між Ярмольчуком Віталієм Сергійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (клієнт) договір про надання правової допомоги (а.с.46).
Пунктом 1.1 договору погоджено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво клієнта у всіх державних установах, організаціях, судах, третейських судах щодо спору між ТОВ "Укрінтех" та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з приводу невиконання останнім умов договору поставки №13/06 від 13.06.19. Адвокату надаються повноваження на надання консультацій, ознайомлення з документами, складання заяв, скарг, позовних заяв, апеляційних скарг, касаційних скарг, запитів та інших дій, необхідних для надання правової допомоги.
За умовами п.4.1 договору, клієнт здійснює сплату шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок адвоката, після складання акту виконаних робіт. Вартість послуг адвоката становить 5000,00грн.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг №1, в якому зазначено перелік виконаних адвокатом робіт та встановлено гонорар у розмірі 5000,00грн (а.с.47), а їх оплата підтверджена платіжними дорученнями №1929 від 26.12.19 та №1949 від 16.01.20 (а.с.48-49).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, суд встановив, що сума гонорару в розмірі 5000,00грн є співмірною із предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом таких послуг.
Також судом прийнято до уваги, що заявлена сума на професійну правничу допомогу визначена за погодженням сторін договору про надання правовоїї допомоги, як гонорар адвоката, без будь-яких застережень, зокрема, як щодо об'єму виконаних робіт, так і щодо результату вирішення спору.
Відповідач заперечень щодо суми витрат на професійну правничу допомогу не подав.
За вказаного, відповідно п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн та судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (30000, Хмельницька область, м.Славута, вул.Садова, 17, кв.51, код ЄДРПОУ 30160715)
-182138,20грн основного боргу;
- 2020,99грн 3% річних;
- 2531,86грн інфляційних нарахувань;
- 2800,97грн судового збору;
- 5000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 27.01.20
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 4 прим.
1- у справу;
2- позивачу;
3- представнику позивача Ярмольчуку В.С. (35705, м.Здолбунів, вул.Василя Жука, 4);
4- відповідачу (рек. з повід.)