вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/4130/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020 року у справі №910/4130/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019, повний текст якого складено та підписано 03.10.2019
у справі №910/4130/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ»
до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерек»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр»
про визнання незаконними дій, визнання недійсним рішення.
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач) про визнання незаконними дій, визнання недійсним рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.01.2019, строк дії Договору продовжений до 04.01.2029, однак, з січня 2019 року відповідач почав здійснювати дії, направлені на передачу частини цілісного майнового комплексу кінотеатру «Київ», який перебуває в оренді позивача, в оренду третім особам та прийняв рішення, оформлене протоколом №1 від 30.01.2019 про включення нежитлової будівлі кінотеатру «Київ» до переліку майна, що може бути передано в оренду, що суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерек» звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, у яких просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг скаржники посилаються на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте без належної оцінки всіх доказів та з невірним встановленням обставин, що мають значення для справи, а також з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Також, скаржники вказують наступне:
- Договір оренди цілісного майнового комплексу від 04.01.2019 є продовженим на новий строк у порядку п.12.2 цього Договору, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.764 Цивільного кодексу України, а якщо, як стверджують скаржники, припустити, що зазначений Договір не був продовжений на новий строк у порядку вказаних положень, позивач мав переважне право на укладання договору оренди на новий строк на підставі ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України і ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», проте таке переважне право позивача відповідачем було порушено;
- висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав реалізовувати своє переважене право на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру «Київ» на новий термін шляхом участі в організації відповідачем конкурсу на право оренди лише його частини - нежитлової будівлі кінотеатру, прямо суперечить ст.19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством України;
- висновок суду першої інстанції про те, що лист відповідача від 25.01.2019 №062/05/15-808 є зробленою у встановлений ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк заявою про припинення або заміну умов Договору оренди, є хибним. Що стосується листів від 12.10.2018 №062/05/15-9075 та від 19.12.2018 №062/05/15-11081, позивач стверджує, що він їх не отримував.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019, справу №910/4130/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19 призначено на 11.12.2019 о 11:00 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
28.11.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником відповідача подано відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
11.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» подано заяву про відвід головуючого судді Яковлєва М.Л. та судді Куксова В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» про відвід судді Яковлєва М.Л. та Куксова В.В. від розгляду справи №910/4130/19 визнано необґрунтованою та зупинено апеляційне провадження у справі №910/4130/19, а також передано матеріали справи №910/4130/19 на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019, справу №910/4130/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф.; судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» про відвід головуючого судді Яковлєва М.Л. та судді Куксова В.В. у справі №910/4130/19, а також справу повернуто колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Яковлєв М.Л. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 поновлено апеляційне провадження та призначено справу №910/4130/19 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 21.01.2020 на 10:40 год.
21.01.2020 у судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарг та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи 2 (ТОВ «Сінема-Центр») у даному судовому засіданні також заперечив проти вимог апеляційних скарг та просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Київ" належить до комунальної власності м. Києва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 31 січня 1992 року за N 26 "Про формування комунального майна та районів".
04.01.1999 року між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації, як орендодавцем, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.09.1998 №1981 "Про надання в оренду цілісного майнового комплексу кінотеатру "Київ", та позивачем, як орендарем, був укладений Договір оренди цілісного майнового комплексу (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс кінотеатру "Київ", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 19, склад і вартість якого визначено відповідно до Акта оцінки вартості майна кінотеатру "Київ", складеного станом на 01.11.1998 у складі: основних засобів за балансовою вартістю 2066,9 тис. грн, основних засобів за залишковою вартістю 840,3 тис. грн, у тому числі будівля за балансовою вартістю 1962,17 тис. грн, залишковою вартістю 816,7 тис. грн; оборотних коштів з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості оборотних засобів на суму 113,2 тис. грн.
У відповідності до п.6.1.3 Договору орендар за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором має переважне право, за інших рівних умов, на продовження строку дії договору оренди.
Згідно із п.11.3 Договору одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір згідно з п.11.4 припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації об'єкту оренди орендарем (за участі орендаря);
- банкрутства орендаря;
- загибелі об'єкта оренди.
Відповідно до п.12.1 Договору він вступає в дію з часу його підписання і діє протягом 10 років з 04.01.1999 до 04.01.2010.
Пунктом 12.2 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на термін і на умовах, передбачених цим договором.
Сторонами було внесено зміни до п.12.1 Договору замінивши цифри "04.01.2010" на цифри "04.01.2009".
Сторонами не заперечується, що строк дії Договору був продовжений відповідно до п.12.2 Договору та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до 04.01.2019.
За твердженням позивача, Договір також був продовжений до 04.01.2029.
Позивач звертаючись із даним позовом вказує, що з січня 2019 року відповідач почав здійснювати дії, направлені на передачу частини цілісного майнового комплексу кінотеатру "Київ", зокрема - нежитлової будівлі кінотеатру, в оренду третім особам.
30.01.2019 комісія Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з формування Переліку майна, що може бути передане в оренду, прийняла рішення, оформлене протоколом № 1, про включення нежитлової будівлі кінотеатру "Київ" на вул. Велика Васильківська, 19, у м. Києві, до переліку майна, що може бути передано в оренду.
15.02.2019 року на офіційному веб-сайті Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було опубліковано оголошення про намір передати в оренду вказану нежитлову будівлю.
22.03.2019 року у газеті "Хрещатик" №7 (51999) було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на право оренди об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, відносно нежитлової будівлі кінотеатру "Київ".
За результатами конкурсу, конкурсною комісією з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено переможцем конкурсу на право оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Києва - ТОВ «Сінема-Центр» (третя особа 2), як таке, що запропонувало найбільший розмір орендної плати - 2 119 253 грн без ПДВ. Вказане рішення конкурсної комісії оформлене протоколом № 60 від 15.04.2019.
Із зазначеного протоколу також вбачається, що в конкурсі на право оренди вищезазначеної будівлі кінотеатру приймали участь наступні учасники конкурсу: Громадська організація «Фонд «Молодість»; ТОВ «Сінема-Центр»; ТОВ «Планета Кіно»; ТОВ «Сантіні Ф'южн» та ПАТ «Мультіплекс-Холдинг».
Позивач звертаючись до господарського суду з даним позовом посилається на те, що при прийнятті рішення про включення нежитлової будівлі кінотеатру "Київ" на вул. Велика Васильківська, 19, у м. Києві, до переліку майна, що може бути передано в оренду, та прийнятті рішення про визначення переможця за результатами конкурсу, відповідачем не було дотримано положення чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чим порушено його законні права та інтереси як єдиного законного користувача нежитлової будівлі кінотеатру "Київ" у складі його цілісного майнового комплексу на підставі Договору.
В свою чергу, відповідач у відзиві на позов вказував на те, що мав повноваження прийняти рішення про включення нежитлової будівлі кінотеатру "Київ" до Переліку майна, що може бути передане в оренду, відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, оскільки строк дії Договору закінчився, про що було повідомлено позивача про не продовження його на новий строк листами Департаменту комунальної власності м. Києва від 12.10.2018 № 062/05/15-9075, від 19.12.2018 № 062/05/15-11081 та від 25.01.2019 № 062/05/15-808.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що дія Договору припинилась з 05.01.2019, оскільки заперечення орендодавця про припинення Договору були заявлені у передбачений законодавством та умовами Договору місячний термін. Крім того, оскільки Договір припинився у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про включення будівлі кінотеатру "Київ" до переліку майна, що може бути передане в оренду, було прийнято у законний спосіб та в межах визначеної компетенції.
Надаючи юридичну оцінку встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Колегія суддів проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Спеціальним законом, що регулює здачу в оренду державного та комунального майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Частина 2 статті 283 Господарського кодексу України встановлює, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
У відповідності до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути:
- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
За змістом ст.291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу (приватизації) об'єкта оренди;
- ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря;
- загибелі (знищення) об'єкта оренди.
У відповідності до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно із ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, для продовження дії Договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.
Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
З огляду на що, істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 03.09.2019 по справі №920/960/18, від 09.07.2019 по справі N 906/745/18 та від 22.10.2019 по справі №910/3705/19.
Пунктом 12.2 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на термін і на умовах, передбачених цим договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем як до закінчення терміну дії Договору так і протягом місяця після закінчення терміну дії Договору листами від 19.12.2018 №062/05/15-11081 та від 25.01.2019 №062/05/15-808 (а.с.128, 129, 131 т.1) було повідомлено позивача про припинення Договору та не продовження його на новий термін, а також беручи до уваги рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 22.01.2019, про необхідність повернути цілісний майновий комплекс кінотеатру "Київ" за актом приймання-передачі КП "Київкінофільм" протягом 3-х днів після визначення переможця конкурсу на право оренди будівлі кінотеатру. Докази направлення та вручення вказаних листів містяться в матеріалах справи (а.с.130, 131-132 т.1).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт що відповідач, відповідно до вимог законодавства та положень Договору, своєчасно повідомив позивача про припинення терміну дії Договору та відмову від продовження його дії.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії Договору оренди з 05.01.2019.
Доводи скаржників про те, що Договір є продовженим на новий строк у порядку п.12.2 цього Договору, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.764 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Доводи скаржників про те, що позивач мав переважне право на укладання Договору на новий строк на підставі ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», проте таке переважне право позивача відповідачем було порушено, колегія суддів також відхиляються з огляду на наступне.
За змістом статті 777 Цивільного кодексу та частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.
Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення.
Однак, переважне право на укладення договору оренди державного майна перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, у даному випадку, шляхом участі у конкурсі, а не у зв'язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем помилково ототожнюється правовий інститут пролонгації договору оренди державного чи комунального майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), закріплений ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (ч.3 ст.17 цього Закону), реалізація якого в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.
При цьому, виходячи зі змісту ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. В той же час, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб.
Тобто, порушення переважного права позивача на укладення договору оренди на новий термін можливе за умови його участі у конкурсі на право оренди нежитлової будівлі загальною площею 7 367,30 кв.м. на вул. Велика Васильківська, 19, літ. А, і за всіх рівних умов з іншими учасниками позивач мав би переважне право на укладення договору в разі дотримання вимог ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо належного виконання своїх обов'язків орендаря за договором.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, які викладені в постановах від 29.05.2018 по справі №923/854/17, від 03.04.2019 по справі № 911/928/18 та від 27.03.2019 у справі № 911/1285/18.
Як вбачається з рішення конкурсної комісії оформленого протоколом № 60 від 15.04.2019, в конкурсі на право оренди вищезазначеної будівлі кінотеатру приймали участь наступні учасники конкурсу: Громадська організація «Фонд «Молодість»; ТОВ «Сінема-Центр»; ТОВ «Планета Кіно»; ТОВ «Сантіні Ф'южн» та ПрАТ «Мультіплекс-Холдинг».
Проте, позивач участі у конкурсі на право оренди нежитлової будівлі загальною площею 7 367,30 кв.м. на вул. Велика Васильківська, 19 А, не приймав, що нівелює доводи позивача про порушення його переважного права, оскільки у разі досягнення у торгах рівного результату третьої особи та позивача, договір оренди мав би бути укладений з позивачем.
До того ж, як свідчать матеріали в акті інвентаризації цілісного майнового комплексу «Кінотеатр «Київ» від 02.01.2019 було встановлено відсутність у позивача охоронного договору на пам'ятку місцевого значення та технічного паспорту. Крім того, договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки має термін понад 3 роки.
Посилання позивача на те, що він мав право на отримання об'єкту оренди без конкурсу як підприємство, що здійснює діяльність у сфері культури і мистецтв, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача у визначеному Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2018 №253/6304 (з урахуванням змін внесених рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304) порядку з метою отримання в оренду майна без проведення конкурсу.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.1 ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Положенням про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим рішенням Київської міської ради № 584/744 від 10 липня 2003 року, визначено повноваження Управління, зокрема, на здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств комунальної власності територіальної громади м. Києва пп.5 п.6 Положення)
Разом із тим, Управління виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва (їхніх структурних підрозділів) на виконання відповідних рішень Київської міської ради (пп.14 п.7 Положення).
Таким чином, відповідач здійснює свої повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м. Києва тільки за наявності відповідного рішення Київської міської ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду.
Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (Положення про оренду), передбачено, що райдержадміністрації щодо нерухомого майна, яке передане їм до сфери управління, та Департамент щодо іншого нерухомого майна формують перелік нерухомого майна, що може бути передане в оренду (далі - Перелік) в порядку, передбаченому цим Положенням (п. 5.1).
Згідно із п.5.3 Положення про оренду, включення інформації про нерухоме майно до Переліку може відбуватися за ініціативою: балансоутримувачів; осіб, які можуть бути орендарями; Департаменту і Райдержадміністрацій (далі - ініціатор).
Відповідно до п.5.4 Положення про оренду, рішення про включення об'єкта до Переліку приймається орендодавцем в порядку, визначеному цим Положенням. Рішення про відмову у включенні об'єкта до Переліку приймається орендодавцем або балансоутримувачем в порядку, визначеному цим Положенням.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 2 статті 249 Господарського кодексу України передбачено, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, оскільки як встановлено вище Договір є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача щодо включення будівлі кінотеатру "Київ" до переліку майна, що може бути передане в оренду, прийняте у законний спосіб та в межах визначеної компетенції.
Оскільки обов'язковою підставою визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії будь-якого органу влади або місцевого самоврядування є порушення прав чи законних інтересів суб'єкта господарювання, а при розгляді справи позивачем не було доведено наявність таких обставин, з якими закон безпосередньо пов'язує можливість визнання спірного рішення відповідача як виконавчий органу, який уповноважений діяти від імені органу місцевого самоврядування - Київради у спірних орендних правовідносин, колегія суддів погоджується з виноском суду першої інстанції про не обґрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсним рішення Департаменту комунальної власності від 30.01.2019, оформлене протоколом №1 засідання комісії з формування переліку майна, що може бути передане в оренду, а також визнання незаконними дій з передачі в оренду нежитлової будівлі кінотеатру "Київ", яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19 А.
Крім того, оскільки вимога про визнання недійсним рішення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання переможця конкурсу на право оренди нежитлової будівлі загальною площею 7 367,30 кв.м. на вул. Велика Васильківська, 19, літ. А, оформлене протоколом №60 засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.04.2019, обґрунтована фактично первісними підставами, а також з огляду на встановлені обставини щодо припинення Договору оренди та відсутності порушеного права позивача, з огляду на припинення строку дії Договору та не прийняття останнім участі у конкурсі, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даної вимоги.
Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.73, 76-79, 86 ГПК України, колегія суддів визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 280-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4130/19 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерек».
4. Матеріали справи №910/4130/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 29.01.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов