Справа № 463/4287/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Провадження № 22-ц/811/1595/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
28 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Лакомської Ж.І. від 02 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет заставивідмовлено.
Вказане рішення оскаржило ПАТ «Ідея Банк».
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ПАТ «Ідея Банк» просять скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вважають, що висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, і суперечать встановленим судом обставинам, а оскаржуване рішення є таким, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що враховуючи наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Ідея Банк» скористалося своїм правом на дострокове повернення кредиту, пред'явивши відповідну позовну вимогу. Звертають увагу на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що дострокове погашення заборгованості по кредитному договору настає лише при направленні та отриманні позичальником вимоги кредитодавця про дострокове погашення кредиту, однак в жодному пункті кредитного договору та чинним законодавством не передбачено, що банк має право на звернення до суду виключно після пред'явлення кредитодавцем вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту та отримання позичальником такої вимоги. Не погоджуються з висновком суду про те, що відповідач не міг виконати свій обов'язок перед позивачем, а тому він не вважається таким, що допустив порушення виконання зобов'язань за кредитним договором. Звертають увагу на те, що адреса, зазначена як місце реєстрації не є місцем фактичного проживання або перебування особи, тому твердження суду щодо місця проживання відповідача на непідконтрольній українській владі території, як підстава неможливості виконувати кредитні зобов'язання, не може бути обґрунтуванням у відмові в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників),зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, причин неявки у судове засідання не повідомлено та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
7.10.2019 року АТ «Ідея Банк» подано заяву про відмову від частини позовних вимог у якій просять прийняти відмову АТ «Ідея Банк» від часини позовних вимог, що стосуються вимог про звернення стягнення на предмет застави, в наступній частині: «…шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати АТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів та транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу - власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо)».
Відповідно до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач -визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні заяви АТ «Ідея Банк» про відмову від частини позовних вимог слід відмовити зважаючи на те, що названа у заяві частина позовних вимог не є окремою, самостійною позовною вимогою, а частиною однієї із вимог заявлених у позові Банком, а саме вимоги про звернення стягнення на предмет застави та є лише способом звернення стягнення обраним банком у позовній заяві спрямованій на захист своїх інтересів поряд із іншою позовною вимогою про солідарне стягнення частини боргу за кредитним договором. Відповідно відмовляючись від цієї частини позовної вимоги Банк по суті має намір змінити одну із позовних вимог, виклавши її у іншій редакції, яка по-перше у такій редакції самостійною вимогою залишатись не може, а крім цього змінювати предмет позову на стадії апеляційного розгляду позивач не вправі.
Зважаючи на наведене подана заява по суті не слід вважати заявою про відмову від позову в частині вимог, а тому підлягає залишенню без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 10, 11, 60 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 1054, ст.ст.612 ч.4, 613 ч.1, 2 ЦК України, Постанову Правління Національного Банку України №466 від 06.08.2014 року «Про призупинення здійснення фінансових операцій», Постанову Правління Національного Банку України №435 від 22.07.2014 року про затвердження Інструкцію щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі та відмовляючи в задоволенні позову, - виходив з того, що 24.04.2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.14622, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано позивачем кредитні кошти в сумі 62017 грн. з визначенням строку користування коштами у відповідності до графіку на купівлю автомобіля СHEVROLET Aveo, 2006 року випуску. За користування кредитом позичальник сплачує річну процентну ставку, яка визначається відповідно до умов кредитного договору, а станом на дату укладення кредитного договору становила 18,99 %. Параграфом 4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний отримати кредит і протягом дії договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів щомісячно в терміни та у сумах, визначених у Графіку щомісячних платежів, що є додатком №1 до договору. Згідно з Графіком щомісячних платежів, датою внесення позичальником чергового платежу визначено 24 число кожного місяця. Відповідно до п.4 параграфу 6 кредитного договору, банк має право змінювати в односторонньому порядку свої Тарифи (окрім процентної ставки), повідомивши про це позичальника у спосіб, передбачений договором, вказавши дату, з якої починають діяти зміни/нові тарифи. У відповідності до п.1 параграфу 8 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, зокрема, у разі прострочення оплати чергового ануїтетного платежу (його частини) більше ніж на 30 днів. Як вбачається зі змісту Кредитного договору, його положеннями встановлено, що всі повідомлення за даним Договором (а відтак - і вимоги про дострокове повернення кредиту, повідомлення про розірвання Договору тощо, які передбачені п.1 параграфу 8) повинні бути складені у письмовій формі і такі здійснюються Банком шляхом направлення листів за адресою Позичальника, вказаною в Договорі, або на іншу адресу вказану Позичальником. В той же час, позивачем не представлено суду доказів про надіслання позивачем вище згаданих вимог, повідомлень, претензій чи попереджень відповідачу (а тим більше - про їх вручення) з приводу неналежного виконання останнім умов Кредитного договору. Параграфом 9 (п.п.1, 2, 3) кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати щомісячних платежів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника витрати, пов'язані з супроводом і стягненням простроченої заборгованості за договором (в тому числі, але не обмежуючись, на листування, телефонні дзвінки, виїзди до позичальника, розшук позичальника, послуги сторонніх організацій, згідно з тарифами банку). В разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,15% від простроченої суми боргу за кожен день прострочки. В разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів, Банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,65% від простроченої суми боргу за кожен день прострочки. Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечене заставою транспортного засобу, для купівлі якого надавався позичальнику кредит (параграф 3 кредитного договору), на підставі договору застави транспортного засобу, укладеного між сторонами 07.06.2012 року. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11.02.2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким, порукою ОСОБА_2 було забезпечено виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором на суму 50 грн. В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 до червня 2014 року в повному обсязі виконував покладені на нього за кредитним договором зобов'язання, по сплаті тіла кредиту та процентів за користуванням ним, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника. Останній платіж на виконання умов кредитного договору був внесений позичальником 24.06.2014 року. Згідно з постановою Правління Національного Банку України №466 від 06.08.2014 року «Про призупинення здійснення фінансових операцій», у зв'язку із запровадженням з 24.07.2014 року на території Донецької та Луганської областей надзвичайного режиму роботи банківської системи, було призупинено банками України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є жителем Луганської області, позивачем не представлено суду відомостей щодо режиму роботи відділень ПАТ «Ідея Банк» в м.Свердлоськ Луганської області (за місцем проживання позичальника) та щодо порядку здійснення розрахунків за кредитними зобов'язаннями позичальниками, які проживають на території цього населеного пункту. Відтак суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку з призупиненням банками України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах Луганської та Донецької областей, які не контролювались у спірний період українською владою, відповідач ОСОБА_1 не міг виконати свій обов'язок перед позивачем по сплаті заборгованості за кредитним договором, а тому, згідно з нормами ст.ст.612 ч.4, 613 ч.1,2 ЦК України, він не вважається таким, що допустив порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, і правових підстав для задоволення даного позову немає.
Колегія суддів вважає, що висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону,- не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, судом допущено неповноту з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового.
27.08.2015р. ПАТ «Ідея Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило:
- вуличити у ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , або в інших осіб, у яких може знаходитись транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль «Сhevrolet Aveo», 2006 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_2 , KL1SF69TE6B03611 та передати Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 13390819), адреса реєстрації: м. Львів, вул. Валова, буд.11;
- в рахунок погашення кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором №910.14622, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в сумі 35206,69 грн., яка складається з: основний борг - 0 грн.; прострочений борг - 25 591, 19 грн.; прострочені проценти - 7792, 52 грн.; строкові проценти - 218,66 грн.; нарахована комісія - 0 грн.; прострочена комісія - 0 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань (з 14.08.2014р. по 14.08.2015р.) - 53,89 грн.; дебіторська заборгованість - 0 грн.; інші штрафні санкції - 1550, 43 грн.; віндикаційні витрати - 0 грн.
- звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль Сhevrolet Aveo, 2006 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_2 , KL1SF69TE6B03611, (надалі - транспортний засіб/предмет застави), шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі праві та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів та транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу - власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо);
- стягнути солідарно з відповідача-1 ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та відповідача-2 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 (п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Позов мотивували тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.14622 від 24.04.2012 року, відповідно до умов якого відповідачу було надано позивачем кредитні кошти в сумі 62017 грн. із сплатою річної процентної ставки та визначенням строку користування коштами у відповідності до графіку на купівлю автомобіля СHEVROLET Aveo, 2006 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_5 . Позивач кошти відповідачу надав, свої обов'язки за договором виконав. Проте, всупереч умовам договору та положенням законодавства, відповідач ОСОБА_1 свої обов'язки не виконує, не забезпечив своєчасне повернення коштів у відповідності до графіку повернення коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 11.02.2015 року. Відповідно до умов вказаного договору, поручитель солідарно відповідає перед банком в межах суми 50 грн. у випадку прострочення позичальником сплати чергових платежів більше ніж на 30 днів. Окрім цього, в забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 07.06.2012 року укладено договір застави транспортного засобу - СHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_5 . У зв'язку із порушенням зобов'язань забезпечених заставою, позивач надіслав відповідачу повідомлення про виникнення заборгованості, проте таке було залишене останнім без належного реагування. Оскільки зобов'язання відповідачів перед банком не виконанні, заборгованість не погашена, позивач просить вказаний автомобіль вилучити у відповідача та звернути стягнення на предмет застави.
Як вбачається із матеріалів справи дійсно 24 квітня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 62017 грн. з визначенням строку користування коштами у відповідності до графіку на купівлю автомобіля «Сhevrolet Aveo» (а. с. 14-15).
За користування кредитом позичальник сплачує річну процентну ставку, яка визначається відповідно до умов кредитного договору, яка станом на дату укладення кредитного договору становила 18,99 %.
Параграфом 4 вказаного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний отримати кредит і протягом дії договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів щомісячно в терміни та у сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно до графіку щомісячних платежів, датою внесення позичальником чергового платежу визначено 24 число кожного місяця (а. с. 16).
Згідно із пунктом 4 параграфу 6 вказаного кредитного договору, банк має право змінювати в односторонньому порядку свої тарифи (окрім процентної ставки), повідомивши про це позичальника у спосіб, передбачений договором, вказавши дату, з якої починають діяти зміни/нові тарифи.
Відповідно до пункту 1 параграфу 8 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, зокрема, у разі прострочення оплати чергового ануїтетного платежу (його частини) більше ніж на 30 днів.
Параграфом 9 (пунктами 1, 2, 3) вказаного кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати щомісячних платежів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника витрати, пов'язані з супроводом і стягненням простроченої заборгованості за договором (в тому числі, але не обмежуючись, на листування, телефонні дзвінки, виїзди до позичальника, розшук позичальника, послуги сторонніх організацій, згідно з тарифами банку). В разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів
від 1 до 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) у розмірі 0,15 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки. В разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів, Банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечене заставою транспортного засобу, для придбання якого надавався позичальнику кредит (параграф 3 кредитного договору), на підставі договору застави транспортного засобу, укладеного між сторонами 07 червня 2012 року (а. с. 19-20).
Також, 7.06.2012 року між сторонами кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу №910.14622, за яким для забезпечення виконання зобов'язань за згаданим кредитним договором заставодавець ОСОБА_1 передав у заставу заставодержателю (Банку) транспортний засіб CHEVROLET р.н. НОМЕР_5 (а.с. 19-20)
Також, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором
11 лютого 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким, порукою ОСОБА_2 було забезпечено виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором на суму 50 грн (а. с. 13).
ОСОБА_1 до червня 2014 року в повному обсязі виконував покладені на нього за кредитним договором зобов'язання, по сплаті тіла кредиту та процентів за користуванням ним, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника. Останній платіж на виконання умов кредитного договору був внесений позичальником 24 червня 2014 року (а. с. 34-35).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Наведені правові норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
У відповідності до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Також, як вбачається із матеріалів справи ПАТ «Ідея Банк», звертаючись до суду з цим позовом до відповідачів просило звернути стягнення на заставне майно (автомобіль), шляхом його продажу будь-якій особі покупцю від імені власника.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У пункті 2 § 5 згаданого вище договору застави від 07 червня 2012 року сторони погодили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором та/або договором застави. При цьому договір застави містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя як шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність, так і шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі.
Застереження в договорі про задоволення вимог шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19).
Зважаючи на вказане, колегія судів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
За таких обставин, у задоволенні позову ПАТ «Ідея Банк» у цій частині слід відмовити з інших правових підстав, аніж відмовлено судом першої інстанції.
При цьому не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо вилучення у відповідача автомобіля, оскільки вона у цьому разі є фактично складовою позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави.
Разом з тим позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини заборгованості за кредитним договором у сумі 50 грн.
Оскільки внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань наявна заборгованість за кредитним договором, беручи до уваги положення статей 526, 1054 ЦК України та зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині солідарного стягнення боргу в сумі 50 грн. підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано та не враховано згаданих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
З наведеного, також, вбачається, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та таку слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
в задоволенні заяви Акціонерного товариства«Ідея Банк» про відмову від частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року- скасувати та ухвалити у справі нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 грн.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28.01.2020.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра