№ справи: 760/19929/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2450/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
29 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - Усенка Анатолія Миколайовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року,
встановив:
у вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 79 890 грн. 32 коп., витрати за надання експертних послуг в розмірі 1 500 грн. та судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 79 390 грн. 32 коп. та судовий збір.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При зверненні до суду з даним позовом позивач зазначав, що 05 жовтня 2016 року по Броварському проспекту, 3-Б в м. Києві трапилась ДТП за участю належного йому автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля марки «Renault Premium», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Вказана ДТП трапилась з вини ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована у ПАТ «СК «Провідна». Позивач зазначав, що 24 жовтня 2016 року він звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок чого ДТП було визнано страховим випадком та здійснено страхове відшкодування в розмірі 20 109 грн. 68 коп. З розміром виплаченого відшкодування ОСОБА_1 не погодився, у зв'язку з чим на його замовлення було проведено оцінку завданого йому матеріального збитку, який становить 107 277 грн. 37 коп., а тому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 79 890 грн. 32 коп., а також витрати, понесені ним у зв'язку з оплатою проведення оцінки вартості матеріального збитку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 79 390 грн. 32 коп. та судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було узгоджено з позивачем розрахунок розміру страхового відшкодування, а експертиза для встановлення розміру завданої позивачу шкоди страховиком не проводилась. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положеннями ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Частиною 22.1 ст. 22 зазначеного Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 жовтня 2016 року по Броварському проспекту, 3-Б в м. Києві трапилась ДТП за участю належного йому автомобіля марки «Volkswagen Touareg», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля марки «Renault Premium», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 Вина у скоєнні даного ДТП постановою Деснянського районного суду м.Києва від 08 листопада 2016 року визнана за ОСОБА_2 .
Відповідальність водія автомобіля марки «Renault Premium», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 травня 2016 року на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Провідна».
24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Того ж дня представником страхової компанії за участю позивача було проведено первинний огляд пошкодженого транспортного засобу, за наслідками якого складено Акт, зі змістом якого позивач був ознайомлений, про що поставив свій підпис (а.с.74,75). Будь-яких зауважень до переліку пошкоджень, викладених в акті, позивач не зазначав. 01 листопада 2016 року представником відповідача за участі позивача було проведено додатковий огляд транспортного засобу, за наслідками якого складено Акт, із додатковим зазначенням пошкоджень. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що позивачем було власноруч зазначено в акті додаткові пошкодження (коментарі).
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався до страховика з вимогою про проведення оцінки (експертизи) пошкодженого майна. Саме по собі зазначення позивач в Акті додаткових пошкоджень, які на його думку мали місце внаслідок ДТП, не може свідчити про його незгоду з калькуляцією, складеною спеціалістом ПрАТ «СК «Провідна».
У поданій страховику заяві про виплату страхового відшкодування позивачем ОСОБА_1 було вказано, що він згоден з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком відповідача.
Також суд звертає увагу на те, що відповіді Управління патрульної поліції у м.Києві про відсутність за період з 24 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року зареєстрованих ДТП за участі належного позивачу автомобіля не може свідчить про неможливість ушкодження автомобіля в інший спосіб. Крім того, Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування, зроблений в лютому 2017 року, а в основу Звіту покладено інший Акт огляду автомобіля, складений 21 лютого 2017 року спеціалістом ОСОБА_3 (а.с.36), який не співпадає з іншими актами (а.с.18-19, 20-21).
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до зазначеної Методики, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 зазначеної Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 7.38 Методики визначено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог відповідно до п. 7.39 Методики є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні розміру матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 , страховиком було застосовано коефіцієнт фізичного зносу деталей в розмірі 0,5215 відповідно до п. 7.39 (в) Методики, тоді як зі Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, зробленого на замовлення позивача, вбачається що значення коефіцієнту фізичного зносу оцінювачем було прийнято таким, що дорівнює нулю. Враховуючи відсутність заперечень позивача на момент проведення відповідної оцінки страховиком та виплати йому страхового відшкодування щодо зазначення спеціалістом про наявність пошкоджень автомобіля, не пов'язаних з ДТП, вказані обставини також не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Позивачем не надано до суду доказів про те, що він звертався до відповідача з вимогою та наполягав на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна, що свідчить про законність здійснення страховиком виплати без проведення експертизи та з урахування висловленої ОСОБА_1 відповідної згоди. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що виплата страхового відшкодування була здійснена без досягнення згоди про його розмір, не відповідає матеріалам справи.
Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції, не відповідає встановленим обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Також з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з апеляційною скаргою у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - Усенка Анатолія Миколайовича задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» судовий збір в розмірі 1 190 грн. 85 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді