справа № 357/8368/17
провадження № 22-ц/824/994/2020
28 січня 2020року м. Київ
Київський апеляційний суду складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.,
за участю секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання договору оренди недійсним,за апеляційними скаргами Білоцерківського районного споживчого товариства та представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Павла Леонідовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року в складі судді Орєхова О. І.,
встановив:
24.07.2017 року Білоцерківське районне споживче товариство звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між позивачем в особі голови правління Москалюка В. В. (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №182 від 01.08.2015 року.
За умовами вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: магазин №51 та магазин №52 в АДРЕСА_2 , та магазин №1 в АДРЕСА_3 .
Вказаний договір був укладений на строк з 01.08.2015 до 01.08.2016.
Згідно ст. 764 ЦК України та п.7 розділу 6 укладеного договору договірні відносини за взаємною згодою сторін було автоматично продовжено на наступний рік.
Двостороннє підписання акту прийому-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду.
Відповідно до п. 3.1 договору за користування приміщенням, що орендується, орендар сплачує орендодавцеві оренду плату. Орендна плата в місяць за користування майном складає 2 000 грн з ПДВ.
Згідно Акту прийому-передачі від 30.03.2017 з оренди було повернуто магазини №51 та №52, що знаходяться в с. Вільна Тарасівка.
Згідно додатку №1 від 01.04.2017 в оренді залишився магазин №1 в АДРЕСА_3 з орендною платою 500 грн, на умовах договору оренди №182.
Згідно Акту прийому-передачі від 19.05.2017 було повернуто магазин №1 в АДРЕСА_3 .
Станом на 14.07.2017 за відповідачем рахується заборгованість: по орендній платі з 05 липня 2016 р. по 19 травня 2017 р. включно в розмірі 18 530,30 грн; по електроенергії за квітень по магазину №52 - 829,77 грн з ПДВ; по електроенергії за травень по магазину №1 - 796,00 грн з ПДВ; заборгованість по електроенергії за червень по магазину №1 - 78,06 грн з ПДВ, всього заборгованість за використану електроенергію - 1 703,83 грн.
У відповідності до п.п.5.1.1 договору та статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за порушення терміну та розміру перерахування коштів, встановлених договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Застосовуючи спеціальні строки позовної давності, відповідачу було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 5 067,50 грн.
Відповідно до п.7.13 розділу 7 договору оренди за порушення порядку проведення розрахунків нараховуються штрафні санкції в розмірі 5% від суми заборгованості щомісячно. Сума штрафних санкцій по договору оренди склала 8 065,01 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України за користування чужими коштами було нараховано 3% річних - 528,06 грн та інфляція - 3 174,12 грн.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 припинено 31.01.2017, про що внесено відповідний запис.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та електроенергії в сумі 20 243,13 грн, пеню - 5 067,50 грн, 8 065,01 грн - штрафну санкцію в розмірі 5%, 528,06 грн - штрафну санкцію в розмірі 3%; 3 174,12 грн - інфляція.
17.12.2018 Білоцерківське районне споживче товариство подало заяву про зміну предмету позову. Просило стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по орендній платі та електроенергії - 20 243,13 грн; 8 065,01 грн - штрафну санкцію в розмірі 5%; 528,06 грн - штрафну санкцію в розмірі 3%; 2 810,65 грн - інфляція. Також просило відшкодувати витрати на правову допомогу - 13 000 грн та судовий збір - 1 600 грн.
В заяві від 03.06.2019 Білоцерківське районне споживче товариство просило суд стягнути з відповідача на свою користь : заборгованість по орендній платі та електроенергії - 20 243,13 грн; 14 025 грн - штрафну санкцію в розмірі 5%; 861,29 грн - штрафну санкцію в розмірі 3%; 4 478,86 грн - інфляція; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 443,74 грн; неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення - 31 800 грн, всього 51 608,89 грн. Також просило відшкодувати витрати на правову допомогу - 13 000 грн та судовий збір - 1 600 грн.
16.01.2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат П. Зінченко звернувся до суду з зустрічним позовом до Білоцерківського районного споживчого товариства, в якому просив визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року, укладений між Білоцерківським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 .
Посилався на ті підстави, що вказаного договору ОСОБА_1 не підписувала, а підпис у графі договору "від орендаря" виконаний іншою особою.
Недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, є підставою для визнання оспорюваного договору оренди недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочинів, визначених ст. 216 ЦК України.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року позовні вимоги Білоцерківського районного споживчого товариства задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського районного споживчого товариства заборгованість за договором оренди у розмірі 20 243,13 грн, штрафні санкції у розмірі 51 608,89 грн та судові витрати у розмірі 1 600 грн, всього 73 452,02 грн.
В частині вимог Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання недійсним договору оренди відмовлено.
В апеляційній скарзі Білоцерківське районне споживче товариство просить переглянути рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року в частині стягнення витрат на правову допомогу та стягнути вказані витрати з відповідача в сумі 13 000 грн.
Свої доводи мотивує тим, що на підтвердження вказаних витрат позивачем було надано суду додаток до договору про надання правової допомоги №58 від 4 вересня 2018 року, акт про прийняття-передачу наданих робіт від 25 червня 2019 року та платіжне доручення № 1339 від 24.10.2018 року про оплату 13 000 грн витрат на правничу допомогу. Відмову суду першої інстанції у стягненні вказаних витрат за наявності відповідних доказів вважає необґрунтованою.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Зінченко П. Л., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Свої доводи мотивує тим, що ОСОБА_1 дізналася про існування договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року лише після отримання ухвали суду першої інстанції від19.10.2017 про відкриття провадження в даній справі. Остання стверджує, що вказаний договір вона не підписувала. ОСОБА_1 також не підписувала жодного акту приймання-передачі та повернення майна.
Крім цього, поза увагою суду залишилося питання повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6 435 грн, сплачені Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за проведення почеркознавчої експертизи.
Також зазначив, що позивачем не було виконано ухвалу суду в частині надання оригіналу договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01.08.2015 року. Лише 18.10.2018 року представником позивача повідомлено про втрату вказаного договору.
За таких умов дії представників позивача мають чітко виражені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Про вчинення злочину наголошував представник відповідача, проте судом першої інстанції вказану обставину залишено поза увагою.
Судом також не взято до уваги приписи ст. 109 ЦПК України та не надано належної правової оцінки протиправним діям сторони по справі.
Зазначив, що 28.08.2019 до Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області подано заяву про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення службовими особами Білоцерківського районного споживчого товариства. Органом досудового розслідування розпочато розслідування щодо вчинення дій, які мають ознаки складу злочинів, передбачених ст. 364, 366 КК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник Білоцерківського районного споживчого товариства залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено на підставі всіх поданих та досліджених доказів, є законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представники Білоцерківського районного споживчого товариства - Москалюк В. В. та адвокат Речицька Я.О. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просили відмовити.
Пояснили, що з ФОП ОСОБА_1 укладались договори оренди вищевказаних приміщень магазинів починаючи з липня 2013 року, що підтверджується сукупністю наданих суду першої інстанції доказів (а.с.93- 133 т.1). За місцем розташування орендованих приміщень ФОП ОСОБА_1 до бюджету Вільнотарасівської сільської ради сплачувався акцизний збір за період з серпня 2015 року по січень 2017 року (а.с. 235 т.1). Остання здійснювала користування переданими в оренду приміщеннями, про що свідчить сплата за використану електричну енергію відповідно до прибуткових касових ордерів (а.с. 135-208 т.1).
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зінченко П. Л. просили задовольнити подану ними апеляційну скаргу. У задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що в квітні 2013 року вона отримала статус фізичної особи-підприємця, вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Вказаний статус було припинено нею у січні 2017 року. Пояснила, що вона підприємницькою діяльністю ніколи не займалась, заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не писала, лише надала свій паспорт з метою отримання грошової винагороди. Також не заперечувала ту обставину, що поставила свій підпис на чистому бланку акта прийому-передачі приміщень та торгового обладнання з оренди від 30 березня 2017 року.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача необхідно відмовити з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що між сторонами 01 серпня 2015 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року. Оскільки відповідачем порушено умови цього договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі та витрат на комунальні послуги, штрафних санкцій та неустойки у відповідності до його умов, погоджених сторонами, з урахуванням відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела ту обставину, що вказаний договір вона не підписувала, між нею та позивачем були відсутні договірні правовідносини з оренди нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у вказаній частині з огляду на таке.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження існування між сторонами договірних відносин позивач надав суду копію договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року, вірність якої оригіналу документа засвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Мельничук М.В. (а.с. 76-79 т.2).
За клопотанням представника відповідача, на підтвердження доводів останньої в частині відсутності її підпису на вказаному договорі, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2018 року призначено судово-почеркознавчу експертизу. Зобов'язано відповідача надати оригінал вказаного договору.
Надаючи пояснення з приводу неможливості надання суду першої інстанції оригіналу договору оренди, представник позивача пояснив, що протягом розгляду даної справи вказаний договір надавався суду, з нього робились копії, які завірялись нотаріально. В липні 2018 року було виявлено, що оригінал вказаного договору втрачено. По факту втрати договору проводиться службове розслідування (а.с. 80 т.2).
У зв'язку з ненаданням судовим експертам додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме: оригіналу досліджувального документу, вільних, експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 , Київським НДІСЕ 12.03.2019 суду направлено повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 163 т.2).
Клопотання про призначення експертизи підпису відповідача на підставі наявної копії договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року відповідачем заявлено не було.
Право заявити таке клопотання було роз'яснено представнику відповідача в суді апеляційної інстанції, проте таким правом останній не скористався.
Матеріали справи не містять доказів неможливості проведення судової почеркознавчої експертизи по копії документа за наявності відповідної ухвали суду.
З огляду на викладене, доводи відповідача про неможливість проведення експертизи без оригіналу досліджувального документа ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути підставою для висновку про ухилення позивача від участі в експертизі відповідно до ст. 109 ЦПК України.
Про наявність між сторонами договірних відносин на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року свідчить сукупність досліджених в суді першої інстанції доказів.
Так, Акт прийму-передачі приміщень та торгового обладнання в оренду від 01.08.2015 р. (додаток до договору оренди №182 від 01.08.2015 р.), містить підпис від імені ОСОБА_1 в графі "орендар" (а.с. 20 т.1).
Відповідно до додатку №1 від 01 квітня 2017 року до договору оренди №182 від 01 квітня 2015 року по оренді основних засобів між Білоцерківським РайСТ та ФОП ОСОБА_1 , пункт 1.1. даного договору доповнено текстом такого змісту: "Орендодавець" приймає, а "Орендар" передає приміщення з оренди магазин №51, № 52 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Пункт 3.1. даного договору викладено в такій редакції: орендна плата в місяць складає: всього без ПДВ -500 грн з 01.04.2017 на термін дії основного договору оренди. Додаткова угода являється невід'ємною частиною договору оренди №182 від 01.08.2015 року, оформлюється в двох примірниках для кожної із сторін договору в вступає в силу з 01.04.2017 року.
Вказаний документ містить підписи сторін, в тому числі підпис від імені ОСОБА_1 в графі "орендар" (а.с. 33 т. 1).
На підтвердження доводів позивача щодо здійснення відповідачем торгівельної діяльності за місцем знаходження орендованого майна, Головним управлінням ДФС у Київській області на запит суду 27.02.2019 надано завірену копію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер 1510026407398, завірену копію додатку до ліцензії №1510026407398, завірену копія заяви на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.08.2015 вх. №16415/Т (а.с.146- 150 т.2).
Так, відповідно до заяви ФОП ОСОБА_1 на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.08.2015 , в графі "тип об'єкта торгівлі" зазначено "магазин - кафетерій", в графі "адреса місця торгівлі" - АДРЕСА_2 , в графі "документ, що підтверджує право користування торгів. приміщеннями" - №182 від 01 серпня 2015 р. терміном дії з 01.08.2015 по 01.08.2016 (для договорів оренди) договір оренди (а.с. 148 т.2).
В суді першої інстанції ОСОБА_1 клопотань про призначення почеркознавчої експертизи підписів на вказаних документах не заявляла, доказів неможливості заявити таке клопотання в суді першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали він неї, остання суду апеляційної інстанції не надала.
З огляду на вказану обставину, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття нових доказів у відповідності до ч.3 ст. 367 ЦПК України.
Судом встановлено, що 30 березня 2017 р. було складено та підписано акт прийому-передачі приміщень та торгового обладнання з оренди (додаток до договору оренди №182 від 01.08.2015), за змістом якого ОСОБА_1 передає, а Білоцерківське районне споживче товариство приймає магазини № 51, №52 в с. Вільна Тарасівка, холодильний прилавок та інший інвентар. Було зазначено показники лічильника - 31446 станом на 28.03.2017 (а.с. 32 т.1).
При цьому ОСОБА_1 підтвердила наявність свого підпису на вказаному документі в графі "орендар".
Відповідно до змісту ліцензії ДФС України ГУ ДФС у Київській області, ФОП ОСОБА_1 отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, місце торгівлі: АДРЕСА_2 , магазин-кафетерій. Термін дії ліцензії з 30.08.2015 по 29.08.2016 (а.с.149 т.2).
Відповідно до відповіді виконавчого комітету Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17.12.2018 №400/02-14, ФОП ОСОБА_1 дійсно сплачувався акцизний податок за реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (а.с. 108 т.2).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила ту обставину, що особисто щомісячно спілкувалась з ОСОБА_1 з приводу показників лічильників, також була присутньою при підписанні останньою спірного договору оренди, актів приймання-передачі майна.
За таких підстав, з урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди №182 від 01 серпня 2015 року та користування відповідачем орендованим майном.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що станом на 14.07.2017 року за відповідачем рахується заборгованість: по орендній платі та електроенергії - 20 243,13 грн; 14 025 грн - штрафну санкцію в розмірі 5%; 861,29 грн - штрафну санкцію в розмірі 3%; 4 478,86 грн - інфляція; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 443,74 грн; неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення - 31 800 грн, всього 51 608,89 грн.
Доказів того, що відповідачем було виконані в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по договору по сплаті орендної плати та вартості комунальних послуг суду надано не було.
Відповідачем не спростовано в суді першої інстанції наданий відповідачем розрахунок заборгованості, не надано власного розрахунку у разі наявності будь-яких заперечень з приводу розміру заборгованості.
Апеляційна скарга відповідача також не містить жодних доводів щодо незгоди з ухваленим по справі судовим рішення в частині визначення суми стягнення, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що 28.08.2019 до Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області подано заяву про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення службовими особами Білоцерківського районного споживчого товариства і органом досудового розслідування розпочато розслідування щодо вчинення дій, які мають ознаки складу злочинів, передбачених ст. 364, 366 КК України, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судом встановлено, що представником позивача також подано відповідну заяву до Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Вказана заява приєднана до матеріалів досудового розслідування від 10.09.2019 р. На даний час досудове розслідування триває.
Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та яким була надана відповідна правова оцінка.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.
Питання повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6 435 грн, сплачених Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за проведення почеркознавчої експертизи може бути вирішено судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови у відшкодуванні понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві від 14 грудня 2018 року позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 13 000 грн. На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано платіжне доручення №1339 від 14.10.2018 (а.с. 99 т.2), оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні.
На підтвердження розміру таких витрат позивач надав додаток №1 до договору про надання правової допомоги №58 від 04.09.2018 та копію акта про прийняття-передачу наданих послуг (а.с. 240-241 т.2).
Клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката позивача до суду не подавалося. Заперечень на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи також не містять.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність понесення позивачем вказаних витрат та про відмову в їх стягненні.
Зважаючи на викладене, допущену невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Павла Леонідовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Білоцерківського районного споживчого товариства задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського районного споживчого товариства витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А. Семенюк
І. М. Рейнарт