Справа № 754/12387/18 Головуючий 1 інстанція- Бабко В.В.
Провадження № 22-ц/824/2940/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
28 січня 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення адвокатського гонорару (як виду заробітної плати),-
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом,який мотивувала тим, що згідно договорів про надання правової допомоги № 68 від 10 жовтня 2013 року, № 161 від 10 жовтня 2013 року, № 235 від 27 листопада 2015 року та № 301 від 02 лютого 2016 року вона надавала правову допомогу відповідачу ОСОБА_2 в період 2013-2016 років. Зокрема, вона приймала участь у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгірпромнагляду та промислової безпеки України про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Окрім того, здійснювала захист ОСОБА_2 як потерпілого в кримінальному провадженні, порушеному за фактом підробки документів працівниками Київміськвторресурсів, яка розслідувалась Дніпровським районним управлінням національної поліції м.Києва.
Вказувала, що згідно вказаних договорів оплата за її роботу провадилася за домовленістю із внесенням авансу на рахунок адвокатського об'єднання, де вона на той час працювала адвокатом, а решту суми відповідач та його брат погодилися оплатити за фактично виконану роботу особисто їй, що обумовлено умовами договорів. Оскільки строк договорів не зазначався, то їх дія за загальними нормами триває 3 роки. Позов пред'являється за виконання договорів, що включає всі дії, передбачені законом, без обмежень, а саме: складання скарг, заяв, позовів, участь в судовому засіданні в чотирьох судах та кримінальній справі. Вартість наданих послуг загалом складає 152428 грн. Акт виконаних робіт складався 14 серпня 2016 року та був направлений відповідачу, який не розрахувався з нею, зустрічей уникає, пише на неї скарги, заяви, де обливає брудом і нісенітницею, розповсюджує плітки про її скору смерть, двічі робив спробу отруїти її токсичними речовинами. У зв'язку із наведеним просила стягнути із відповідача на її користь 152428 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
- 2 -
Не погодившись із рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що в Деснянському управлінні поліції м.Києва є кілька кримінальних проваджень за фактом вчинення протиправних дій проти її життя і здоров'я, а також шахрайських дій щодо неї, в тому числі за несплату адвокатського гонорару, який є предметом спору в даній справі, провадження у яких триває до цього часу. Суд передчасно прийняв незаконне рішення, не вирішивши питання про зупинення провадження у справі за п.6 ст.251 ЦПК України. Крім того, за чутками відповідач викрав із Деснянського районного суду м.Києва цивільну справу, викинув з неї документи щодо її участі та підробив рішення ВССУ, однак суд за підозрілими обставинами відмовився оглянути вказану справу в засіданні. Висновки суду про те, що договори про надання правової допомоги укладено між відповідачем і Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 м.Києва» суперечать змісту договорів, згідно яких об'єднання доручає саме їй безпосереднє надання правової допомоги, тобто, стороною договору в подальшому виступає вона як адвокат, яка також підписала ці договори. Неправильні і висновки суду про обов'язок відповідача за умовами договорів проводити оплату на банківський рахунок Адвокатського об'єднання, оскільки це може робити як клієнт, так і адвокат, однак у всіх випадках гонорар має отримати адвокат, проте відповідач не сплатив кошти ні їй, ні об'єднанню, при цьому немає ніякого значення яким чином відповідач сплачує гонорар - на рахунок колегії чи їй як адвокату. Суд помилково не взяв до уваги складений нею акт про виконані роботи від 14 серпня 2016 року, оскільки інакше визначити обсяг виконаної нею роботи неможливо, а сам акт не суперечить ні змісту договорів, ні закону. Вважає, що суд фактично незаконно і протиправно звільнив відповідача від оплати за людський труд.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 152428 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки
- 3 -
його недоведеністю.
При цьому суд виходив з того, що договори про надання правової допомоги укладені між відповдіачем ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві» і оплата коштів за юридичні послуги (гонорару) провадиться клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок Дніпровської колегії адвокатів № 2 в м.Києві, що і було виконано ОСОБА_2 та не заперечувалось учасниками справи.
Також, суд керувався безпідставністю наданого позивачкою акта про фактичне виконання робіт за договорами про надання правової допомоги, який не передбачений договорами, заперечується відповідачем, а інші договори про встановлення окремої оплати позивачці із зазначенням порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) із врахуванням складністю справ, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансовий стан клієнта та інших істотних обставин між позивачкою і ОСОБА_2 не укладалися.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України), якими в тому числі є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627,628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2013 року між Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві» в особі голови Калити Н.В. та відповідачем ОСОБА_2 укладено два договори про надання правової допомоги, зокрема договір № 068-К про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного судочинства та № 061-К про надання правової допомоги в порядку кримінального судочинства.
27 листопада 2015 року між Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві» в особі голови Калити Н.В. і ОСОБА_2 укладено договір № 235 про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного судочинства.
02 лютого 2016 року між Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві» в особі голови Калити Н.В. і ОСОБА_2 укладено договір № 301 про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного судочинства.
За умовами п.2 договору про надання правової допомоги в порядку кримінального судочинства № 061-к від 10 жовтня 2013 року для здійснення правової допомоги, зазначеної
- 4 -
в п.1 клієнт доручає адвокату Корбут (Пінчук) Т.Є. бути захисником.
Договори про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного судочинства № 068-к від 10 жовтня 2013 року, № 235 від 27 листопада 2015 року та № 301 від 02 лютого 2016 року не визначають особу адвоката Адвокатського об'єднання, якому доручається надавати правову допомогу, водночас містять підписи позивачки під текстами цих договорів.
Умови якдоговору про надання правової допомоги в порядку кримінального судочинства № 061-к від 10 жовтня 2013 року (пункт 9), так і договорів про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного судочинства № 068-к від 10 жовтня 2013 року, № 235 від 27 листопада 2015 року, № 301 від 02 лютого 2016 року (пункти 4) містять умови про те, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує в Колегію (Адвокатське об'єднання «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві») гонорар за домовленістю за фактом виконання, а п.7 цих договорів обумовлено, що оплата гонорару провадиться Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок Дніпровської колегії адвокатів № 2 в м. Києві.
Згідно п.8 наведених договорів про надання правової допомоги в порядку цивільного та адміністративного у випадку несплати клієнтом грошових коштів у визначеному розмірі та у встановлені строки угода вважається неукладеною та не створює для сторін відповідних прав та обов'язків.
За таких обставин, з огляду на відсутність у відповідача обов'язку за укладеними з Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 в м.Києві» договорамипроводити оплату наданої правової допомоги безпосередньо адвокату, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про відмову у задоволенні позову у зв'язку із його недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судом того факту, що в Деснянському управлінні поліції м.Києва є кілька кримінальних проваджень за фактом вчинення протиправних дій проти її життя і здоров'я, а також шахрайських дій щодо неї, в тому числі за несплату відповідачем адвокатського гонорару, який є предметом спору в даній справі, провадження у яких триває до цього часу, а тому суд передчасно прийняв незаконне рішення, не вирішивши питання про зупинення провадження у справі за п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, не грунтуються на приписах процесуального закону.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинствадо набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Отже, за змістом даної норми однією з обов'язкових умов, які дають суду підстави для зупинення розгляду справи є розгляд іншої справи в порядку кримінального судочинства, тобто розгляд кримінальної справи саме судом, а не розслідуванян справи слідчим, як помилково вважає позивачка. Наявність в Деснянському управлінні поліції м.Києва кримінальних проваджень,в яких проводиться досудове розслідування, не є передбаченою п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України підставою для зупинення провадження, оскільки справа не розглядається судом.
Відхиляючи дані доводи, колегія суддів враховує розумність строків розгляду справи, що згідно ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
- 5 -
Доводи скарги про те, що відповідач разом із своїми братами та друзями вчинив відносно ОСОБА_1 жорстокий здлочин, поєднаний із отруєнням токсичними речовинами та можливо небезпечними наркотичними засобами, колегія суддів відхиляє, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору.
Посилання у скарзі на те, що за чутками відповідач ОСОБА_2 викрав із Деснянського районного суду м.Києва цивільну справу, викинув з неї документи щодо її участі та підробив рішення ВССУ, однак суд за підозрілими обставинами відмовився оглянути вказану справу в засіданні, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про укладення договорів про надання правової допомоги між відповідачем і Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 м.Києва» суперечать змісту договорів, згідно яких об'єднання доручає саме їй безпосереднє надання правової допомоги, тобто стороною договору в подальшому виступає вона як адвокат, яка також підписала договори, не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Із укладених договорів про наданя правової допомоги, якими позивачка обгрунтовує свої вимоги, чітко вбачається, що вони укладені між відповідачем ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 м.Києва» в особі Калити Н.В., які іменуються у вступній частині договорів як сторони.
Таке повністю відповідає положенням ст.15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно ч.5 якого стороною договору про надання правової допомоги може бути адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Згідно ч.6 ст.15 вказаного Закону адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
Відхиляючи даний довід, колегія суддів враховує, що вказані договори в тому числі містять визначення обсягу прав та обов'язків адвоката, який буде надавати правову допомогу клієнту, та підписані позивачкою, що у свою чергу свідчить про її згоду надавати таку правову допомогу ОСОБА_2 за вказаними договорами.
Однак, таке, по-перше, не свідчить про те, що стороною договору виступає лише позивачка як адвокат, і по-друге, не свідчить про зміну умов договору щодо оплати наданої правової допомоги Адвокатському об'єднанню шляхом внесення відповідачем гонорару на його банківський рахунок.
Посилання у скарзі на неправильність встановлення обставин справи, а саме, що відповідач був зобов'язаний за умовами договорів проводити оплату на банківський рахунок Адвокатського об'єднання, оскільки це може робити як клієнт, так і адвокат, однак у всіх випадках гонорар має отримати безпосередньо адвокат суперчать змісту договорів та вимогам закону.
Відповідно до положень ст.ст.26,27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно ч.3 ст.27 вказаного Закону додоговору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
- 6 -
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами укладених договорів (пункти 4, 6) відповідач мав оплатити гонорар за надання правової допомоги в колегію шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок Дніпровської колегії адвокатів № 2 в м.Києві, а не безпосередньо адвокату, а відтак доводи позивачки про необхідність оплати саме їй коштів за правову допомогу не грунтуються на законі та умовах договорів.
Відповідно посилання скаржниці в апеляціній скарзі на те, що пункти 4, 6 та 12 договорів про надання правової допомоги регулюють питання виплати їй гонорару, суперечать змісту договорів, про що зазначалося вище.
Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що п.6 договорів передбачає, що витрати Адвоката у зв'язку із наданням правової допомоги такі як виключно отримання документів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення відшкодовуються клієнтом окремо. Однак, посилаючись на вказані обставини відповідачка всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов'язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували, що при наданні нею правової допомоги відповідачу вона у якості адвоката здійснила витрати на отримання документів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та розмір таких витрат.
Це ж стосується доводів позивачки про те, що суд помилково не взяв до уваги складений нею акт про виконані роботи від 14 серпня 2016 року, оскільки інакше визначити обсяг виконаної нею роботи неможливо, а сам акт не суперечить ні договорам, ні закону.
Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договори про надання правової допомоги, на які посилається позивачка на обгрунтування своїх вимог, не містять ні розміру, ні порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо).
Також встановлено, що окремі договори між позивачкою і відповідачем, які б визначали питання гонорару не укладалися, а тому з огляду на позицію відповідача, який заперечує проти цього як і заперечує проти обсягу вказаних у актах робіт, суд першої інстанції вірно відхилив вказаний акт як неналежний доказ.
Доводи скарги ОСОБА_1 щодо несплати відповідачем коштів ні їй, ні Адвокатському об'єднанню, відхиляються, бо якщо об'єднання вважає, що його права порушені, то має право звернутися із відповідним позовом на захист своїх прав.
- 7 -
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справи «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: