Справа № 359/9092/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2685/2020
28 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Братищенка Юрія Олександровича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року (суддя Борець Є.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження земельної ділянки,
встановила:
у листопаді 2017р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненою іпотеку за іпотечним договором №04/І-167 від 27 березня 2008 року, укладеним ним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБСР «Укрсоцбанк»), та зняти заборону відчуження земельної ділянки, площею 0,1217 га, з кадастровим номером 322088801:01:006:0012 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 27 березня 2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №380/907-08-Пі, на підставі якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 65 000 євро з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 26 березня 2018р. (включно), на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.1.3.1. він виступив майновим поручителем за даним договором та 27 березня 2008 року з АКБСР «Укрсоцбанк» уклав іпотечний договір №04/І-167, за яким передав в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1217 га, кадастровий номер 322088801:01:006:0012, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області та належить йому на праві власності.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, іпотечним договором не було передбачено, що іпотекодавець погоджується забезпечувати виконання зобов'язання іншими боржниками за кредитним договором, у тому числі правонаступниками ОСОБА_3 , тому відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України іпотека є припиненою.
11 січня 2019р. представник ОСОБА_1 - адвокат Вдовиченко А.А. подав до суду
заяву про уточнення підстав позову, в якій посилався на те, що зобов'язання за кредитним договором №380/907-08-Пі припинено на підставі ст. 608 ЦК України, оскільки майно після померлого відсутнє, спадщину ніхто зі спадкоємців не прийняв і дане зобов'язання при відсутності спадкоємців не може бути виконане іншою особою, тому вважає, що іпотека також припинилась на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку із припиненням основного зобов'язання.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Братищенко Ю.О. просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки майнового поручителя, так як під час судового розгляду було встановлено, що боржник у зобов'язанні змінився на спадкоємця, за якого позивач не надавав згоду виступити майновим поручителем, а у договорі іпотеки відсутнє відповідне застереження про збереження іпотеки у разі заміни боржника.
Також представник позивача посилається на неправомірне не застосування судом положень ст. 523 ЦК України та не врахування правових позицій Верховного Суду, прийнятих у аналогічних справах.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Відповідач та треті особи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.45, 46, 53 т.2), у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали, у своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_2 просив розглядати справу за його відсутності (с.с.226 т.1), тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Братищенка Ю.О., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №380/907-08-Пі, на підставі якого банк надав позичальнику грошові кошти, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, та цільового характеру використання, у сумі 65 000 євро на споживчі потреби, зі сплатою 12,30% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 26 березня 2018р. (включно), на умовах, визначених договором (с.с.5-11 т.1).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 березня 2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №04/І-167, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1217 га, кадастровий номер 322088801:01:006:0012, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області та належить іпотекодавцю на праві власності (с.с.12-15 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2015р. (с.с.16 т.1).
На підставі заяви-претензії ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогами до спадкоємців 4 грудня 2017 року Дванадцятою київською державною нотаріальною контрою була заведена спадкова справа № 1453/17 щодо майна ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Києва № 35026293 від
19 листопада 2018р., на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 разом з батьком - ОСОБА_2 (с.с.202 т.1).
Судом не встановлено, що ОСОБА_3 складав заповіт, а також, що його спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором не припинилися, так як ОСОБА_3 має спадкоємців, які прийняли спадщину, а банк у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою-претензією про погашення заборгованості за кредитним договором.
Також суд першої інстанції зазначив, що положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» не містять підставу для припинення іпотеки - смерть боржника за основним зобов'язанням.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, і від нього не відступила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 520/7281/15-ц.
Таким чином, кредитні правовідносини за своєю правовою природою є такими, що допускають правонаступництво, тому у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання позивача на те, що основне зобов'язання припинилося у зв'язку із смертю ОСОБА_3 та відсутністю спадкового майна, не прийняття спадщини спадкоємцями, є передчасними.
Разом з цим, суд першої інстанції не звернув увагу, що підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначав ст. 523 ЦК України та посилався на правовий висновок Верховного Суду України у вищезазначеній справі.
Згідно частини 1 статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Матеріали справи не містять доказів звернення банка до ОСОБА_1 щодо надання ним згоди на забезпечення виконання зобов'язання новим боржником за кредитним договором після смерті ОСОБА_3 .
Однак, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що не надає згоди на забезпечення виконання зобов'язання новим боржником за кредитним договором.
Договір іпотеки №04/І-167, укладений сторонами 27 березня 2008 року, не містить згоди ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту №380/907-08-Пі новими боржниками - спадкоємцями ОСОБА_3 , а отже іпотека є припиненою відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України.
Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічне положення міститься і в ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Однак, суд першої інстанції вказані правові висновки, як Верховного Суду України, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду, так і Верховного Суду, не врахував та не навів підстав відступлення від таких правових висновків.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи визнання судом іпотеки припиненою, відсутні підстави для збереження заборони на відчуження предмета іпотеки, яка була застосована при посвідченні іпотечного договору приватним нотаріусом.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, позивачу відповідачем підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Братищенка Юрія Олександровича задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №04/І-167, укладеним 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованим у реєстрі за № 3081.
Зняти заборону на відчуження земельної ділянки, площею 0,1217 га, з кадастровим номером 322088801:01:006:0012, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019, місцезнаходження м. Київ, вул. Ковпака, 29, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає у АДРЕСА_2 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3 200грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк