Справа № 11-cc/824/757/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 лютого 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 200 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_10 відмовити, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 23 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Звільнити підозрюваного з-під варти в залі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує про недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Також сторона захисту зазначає, що згідно з висновку експерта № 104/6 слідів пальців рук підозрюваного на пакетах не виявлено, а, відповідно до відеозаписів, пакунка в автомобілі марки «MitsubishiOutlаnder» д.н.з. НОМЕР_1 не було, оскільки пакунок «підкинув», поклав митний інспектор ОСОБА_12 , інсценувавши контрабанду. Додає, що слідчим суддею не надано оцінки доказу у вигляді DVD диску, який не запускався під час судового засідання, відеофайли не відкривались, та не надано правової оцінки скріншотам-фотознімків.
Далі в апеляційній скарзі захисник вказує, що слідчим суддею не враховано положення ст. 178 КПК України, оскільки підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання. Додає, що визначений слідчим суддею розмір застави є для підозрюваного непомірним.
У підсумку адвокат звертає увагу суду на те, що клопотання слідчого ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою підписано не уповноваженою особою, оскільки уповноваженим органом розслідувати даного кримінального провадження, є слідчий відділ управління служби безпеки України у Львівській області.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №22018101110000211, відомості про яке 18.10.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
19.08.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
20.08.2019 ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 580 000 грн.
15.10.2019 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до чотирьох місяців, в подальшому строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, тобто до 19.02.2020.
11.12.2019 слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року задоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 лютого 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 200 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання сторони обвинувачення, оскільки слідчим в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу, а тому доводи апеляційної скарги захисника стосовно недоведеності неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, були предметом дослідження слідчого судді, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що підтверджується журналом судового засідання, та не свідчать про можливість запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки шляхом застосування менш обтяжливого запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на те, що згідно з висновку експерта № 104/6 слідів пальців рук підозрюваного на пакетах не виявлено, на думку колегії суддів, не свідчить про відсутність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на долучені до клопотання матеріали на його обгрунтування.
Твердження захисника про те, що відповідно до відеозаписів та скриншотів-фотознімків, пакунка в автомобілі марки «MitsubishiOutlаnder», д.н.з. НОМЕР_1 не було, колегія суддів визнає передчасними, оскільки зафіксовані на вказаних носіях події, не містять хронологічної послідовності початку цих подій у часі, проте зазначені обставини підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
З цих же підстав не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення і посилання адвоката на те, що слідчим суддею не надано оцінки DVD диску та скріншотам-фотознімків.
Посилання захисника на те, що клопотання сторони обвинуваченняпідписано не уповноваженою особою, а саме слідчим ОСОБА_10 , оскільки уповноваженим органом розслідувати дане кримінальне провадження є слідчий відділ управління служби безпеки України у Львівській області, слід визнати непереконливими, оскільки, у відповідності до матеріалів провадження, дане кримінальне провадження розслідується слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області (а.с. 5-6, 8-9). Крім того, у відповідності до листа прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 від 23.10.2019 №04/4-92-18, 04.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено, серед іншого, відомості про включення до групи слідчих ОСОБА_10 .
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з наступного.
Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя врахувавши обставини кримінального провадження, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава, забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_8 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, якою ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 лютого 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 200 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4