Справа № 759/9790/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2122/2020
22 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року у складі судді Скрипник О.Г.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначав, що 22 березня 2019 року близько 13 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Семашко, 16, транспортний засіб марки «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 , рухався накатом (котився) без водія в протилежну дорожньому руху сторону та внаслідок такого неконтрольованого руху здійснив зіткнення з автомобілем «Lexus GX460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , керування яким здійснював ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), автомобіль «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , та власник автомобіля «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , склали повідомлення про ДТП (Європротокол).
Для з'ясування вартості матеріального збитку транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», згідно висновку якого вартість матеріального збитку автомобіля «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 111 044 грн. 29 коп.
Відповідно до наданої Калькуляції №10/3 від 26 березня 2019 року з ТОВ «АВТОГАЗ», вартість відновлювальних робіт, деталей, що підлягають заміні та витратних матеріалів, за ремонт транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 100 880 грн.
23 травня 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-18-00153, предметом якого є страхування транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 .
25 березня 2019 року ОСОБА_3 подав до страхової компанії заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 22 березня 2019 року та «Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» (Європротокол»).
На виконання умов договору ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 05 квітня 2019 року на розрахунковий рахунок ТОВ «АВТОГАЗ», де здійснювався ремонт транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , перерахувало страхове відшкодування відповідно до калькуляції № 10/3 від 26 березня 2019 року, кошти у сумі 50 000 грн.
Не відшкодованою залишилася сума збитків у розмірі 50 880 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 добровільно різницю між фактично виплаченою сумою на ремонт автомобіля не відшкодовує, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 50 880 грн., а також судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у повідомленні було зафіксовано дані, які є необхідними для визначення, в тому числі, суб'єктів відносин та обсягу відповідальності за шкоду майну, завдану під час дорожньо-транспортної пригоди, натомість позовна заява не містила, а судом у оскаржуваному рішенні не встановлено підстав для її задоволення.
Також вказано, що ОСОБА_1 у повному обсязі було виконано вимоги чинного законодавства щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а жодними належними доказами не визнано протиправність дій саме відповідача, що спричинили матеріальну шкоду позивачу, при тому, що водієм, з вини якого спричинена шкода є ОСОБА_7.
Посилаючись на те, що відповідача жодним чином не повідомлено про факти, дати та місце проведення оцінки вартості матеріального збитку, на підставі якої складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, від 30 квітня 2019 року № 165/03-19 та огляду транспортного засобу, на підставі якого було оформлено попередню калькуляцію ТОВ «АВТОГАЗ», що усунуло можливість підтвердження чи спростування відповідачем стану автомобіля позивача на момент таких оцінки і огляду, оскільки пошкодження автомобілю позивача могли бути спричинені вже після ДТП 22 березня 2019 року, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до відеореєстратора, який було долучено до матеріалів справи, транспортний засіб марки «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався накатом (котився) без водія в протилежну дорожньому руху сторону, внаслідок такого неконтрольованого руху здійснив зіткнення з автомобілем «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , керування яким здійснював ОСОБА_3 , а отже, відповідачем не надано доказів, що під час ДТП водієм автомобіля «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , був ОСОБА_7.
Вказуючи на відсутність суперечності щодо вартості матеріального збитку транспортного засобу потерпілої особи, відсутність потреби виклику заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначення дати, місця та часу проведення огляду КТЗ, а також належність і допустимість висновку № 165/03-19 від 30 квітня 2019 року та калькуляції № 10/3 від 26 березня 2019 року з ТОВ «Автогаз», представник позивача просить залишити рішення районного суду без змін.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, та представника ОСОБА_6 який просив відхилити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що саме з вини ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна подія, внаслідок чого належний ОСОБА_2 автомобіль «Lexus GX460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а тому винна особа й повинна відшкодувати завдану у зв'язку з цим шкоду власнику транспортного засобу, яка становить 50 880грн. та є різницем між сумою шкоди та страховою виплатою.
Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно з Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 згаданого Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктами 1.4, 1.6, 1.7 Закону визначено: особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом; власники транспортних засобів- юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Як убачається з матеріалів справи, 22 березня 2019 року близько 13 год. 20 хв. по вул. Семашко, 16 у м.Києві , транспортний засіб марки «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , рухаючись накатом (котився) без водія в протилежну дорожньому руху сторону та внаслідок такого неконтрольованого руху здійснив зіткнення з належним ОСОБА_2 автомобілем «Lexus GX460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку звіту, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 становить 111 044 грн. 29 коп. (а.с. 9-13).
Встановлено, що ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , та власник автомобіля «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).
Відповідно до справи, на момент ДТП транспортний засіб «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований ОСОБА_3 на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0101-18-00153 від 23.05.2018 року у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (а.с. 38-39).
З наявної у матеріалах справи калькуляції №10/3 від 26 березня 2019 року, складеної ТОВ «АВТОГАЗ», вартість відновлювальних робіт, деталей, що підлягають заміні та витратних матеріалів, ремонт транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , визначено у сумі 100 880 грн.(а.с. 37).
Відповідно до справи, 25 березня 2019 року ОСОБА_3 подав до страхової компанії заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 22.03.2019 р., а також «Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» (Європротокол») й 05 квітня 2019року на виконання умов договору страховик перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «АВТОГАЗ», яке здійснювало ремонт транспортного засобу «Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування, у сумі 50 000 грн. (а.с. 33,34).
Встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1 було застраховано цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» зі строком дії полісу з 09.01.2019 року по 08.01.2020. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну забезпеченим транспортним засобом - 100 000 грн. (а.с. 72,74).
Відповідно до підп. д,є п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 з наступними змінами та доповненнями, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним (п.15.12 Правил).
Зі справи убачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 ніхто не перебував, транспортний засіб поїхав самостійно й з причин неконтрольованого руху виїхав на протилежну сторону проїжджої частини де і здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 .
З пояснень представника позивача у судовому засіданні убачається, що забезпечений транспортний засіб водій залишив не на рівній поверхні дороги, а на підвищеній її частині, що і призвело до самовільного руху автомобіля заднім ходом.
Відповідно до справи, за наслідками події, 22 березня 2019року водій автомобіля Lexus GX460», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як власник «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 , склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, «Європротокол», зі змісту якого убачається, що автомобіль «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 перебував під керуванням водія ОСОБА_7, який залишивши транспортний засіб, допустив його самовільний рух, що призвело до зіткнення з автомобілем позивача, а також те, що відповідальність за шкоду, завдану за участю автомобіля відповідача застраховано у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» (а.с.33).
Отже, як свідчать матеріали справи, зазначена дорожньо-транспортна подія відбулася не з вини власника забезпеченого договором страхування транспортного засобу - «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 ,- відповідача по справі, а іншої особи - ОСОБА_7 .
Окрім цього, зі справи убачається, що ОСОБА_8 повідомила ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про подію за участю забезпеченого транспортного засобу, а згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні, представник страхової компанії виїжджав на місце події.
Ухвалюючи рішення, суд керувався положеннями ст.. 1194 ЦК України, якими передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Між тим, відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з ч.ч.1,4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018року у справі 754/1114/15 та залишилася без урахування районним судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 зроблено правовий висновок, відповідно до якого попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування з винної особи.
Між тим, з урахуванням долучених до справи доказів, підстави для висновків щодо визнання ОСОБА_1 винною особою у заподіянні позивачу шкоди й відповідно, обов'язку щодо її відшкодування, відсутні.
Матеріалами справи доведено, заявлена у справі, як відповідач ОСОБА_1 застрахувала цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на випадок заподіяння шкоди забезпеченим транспортним засобом - автомобілем «Honda civik 5d», д.н.з. НОМЕР_1 й повідомила про це потерпілого (а.с.72,74, 33).
Встановлено, що передбачений положеннями ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк звернення з заявою про страхове відшкодування не сплинув.
Окрім цього, наявними у справі доказами, в тому числі й змістом складеного Європротоколу, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, за наслідком якої транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, сталася не з вини ОСОБА_1 .
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає передчасними, поспішними висновки районного суду щодо обов'язку ОСОБА_1 сплатити на користь позивача страхове відшкодування.
Отже, оскаржуване рішення як постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Враховуючи наведене, передбачені положеннями цивільного процесуального Кодексу повноваження суду апеляційної інстанції й відсутність права встановлювати фактичні обставини справи в порядку статей 263, 264, 265 ЦПК України, остільки вони можуть зачіпати права та обов'язки інших осіб, які не є учасниками справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених положеннями п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: