справа №759/12523/19 головуючий у І інстанції: Сенько М.Ф.
провадження 22-ц/824/2818/2020 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
28 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І.,Гуля В.В., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «Приват банк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору, ОСОБА_1 15 серпня 2014 року отримав від ПриватБанку кредит у розмірі 4183,39 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором.
У порушення законодавства України відповідач зобов'язань не виконав, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 серпня 2014 року у сумі 16 731грн. 42 коп, яка складається з наступного: 4183,41 грн.,- тіло кредиту; 3685,57 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 8374,92 грн. - заборгованість за пенею та комісією;487,52 грн. - штраф.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 4183,41 грн., яка складається із тіла кредиту та судовий збір - 1921 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та штрафами, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що матеріали справи містять докази наявної заборгованості у відповідності до наданого розрахунку, а тому підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі не вбачає.
Зауважує, що місцевий суд не звернув уваги на Генеральну згоду про реструктуризацію боргу, де зазначено тарифи нарахувань.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був ознайомлений з правилами та умовами користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого перший надав, а другий прийняв кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифів банку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.5).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором № б/н від 15 серпня 2014 року, станом на 11 червня 2019 р. у відповідача перед банком утворилась заборгованість в сумі 16731,42 грн., що складається із заборгованості: за кредитом - 4183,41 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 3685, 57 грн.; заборгованість за пенею та комісією 8374,92 грн.; штраф 487,52 грн.(а.с.3-4).
У відповідності до матеріалів справи, 15 серпня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано Генеральну Згоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с. 6).
Підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.
При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.
Крім того, як було вище зазначено, відповідач підписав Згоду про реструктуризацію заборгованості, чим підтвердив наявність заборгованості у відповідному розмірі та ознайомлення із Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.6).
Як було зазначено, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та штрафами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
З розрахунку вбачається, що останній не сплачував проценти у відповідному розмірі, встановленими умовами та правилами надання послуг, з якими відповідач був ознайомлений, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за відсотками у розмірі 3685,57 грн. яка підлягає стягненню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам, комісії та пені колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 487,52 грн., що відповідає підписаній відповідачем Згоді про реструктуризацію заборгованості.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.
Крім того, пеня та комісія нараховані в сумі накопичувальним підсумком, однак нарахування комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», як це зазначено в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року (справа № 695/3474/17).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача суми пені та комісії, яка розраховувалась разом у розмірі 8374,92 грн. не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається.
Колегія суддів зауважує, що відповідач жодним чином не спростовував доводи позивача та надані докази на підтвердження позовних вимог, а тому апеляційний суд не приймає до уваги висновки Великої ПалатиВерховного Суду у постанові від 03липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій вказано на неналежне підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та позичальником.
Крім того, підписавши Згоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 підтвердив укладення кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб.
Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб'єктами, які мають протилежні правові інтереси.
Принцип змагальності пов'язаний з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 5 ЦПК, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України»). Цей зв'язок виявляється в тому, що особам, які беруть участь у справі і займають рівне процесуальне положення, повинна бути забезпечена рівна процесуальна можливість доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 27 і ст. 60 ЦПК).
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що окрім стягненого тіла кредиту наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування у розмірі 3685,57 грн. та штрафами - 487,52 грн.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафів.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 802,5 грн. (1921+2881,5), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 8 356,5 грн. (49,95% від 16731,42 грн.)
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає - 2398 грн. 85 коп.
Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та штрафам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за відсотками в розмірі 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. та штрафам в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 52 коп.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року змінити в частині розподілу стягнених судових витрат з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), визначивши їх розмір в сумі 2398 (дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 85 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «28» січня 2020 року.
Головуючий
Судді: