16 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10.12.2019 задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018110130000025 від 26.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, та накладено арешт, із забороною відчуження та користування, на майно, вилучене 19.11.2019 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2019, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою відмовити прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про накладення арешту на транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки порушує права та інтереси власника майна ОСОБА_7 , який має процесуальний статус свідка у даному кримінальному провадженні.
На думку захисника, арешт накладено всупереч судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
У судове засідання ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 не з'явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, прокуратурою Київської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32018110130000025 від 26.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
Згідно даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, 26.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 32018110130000025 про те, що невстановлені особи здійснюють виготовлення та зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме алкогольної продукції та тютюнових виробів, що становить загрозу для життя і здоров'я людей у тому числі за наступними адресами: Вінницька обл., Оратівський р-н., с. Якимівка, вул. Заводська, 43; Київська обл., м. Тетіїв за GPS координатами 49.3681508,30.6459121; Київська обл., м. Тетіїв за GPS координатами 49.3949200, 29.6493198; Київська обл., Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Леніна, 32: Київська обл., Сквирський р-н, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42; Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків; Черкаська обл., м Умань, вул. Європейська, 57 за GPS координатами 48.7654080, 30.2054185 та за GPS координатами 48.7631874, 30.2085661.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.11.2019 надано старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_9 , заступнику начальника 2-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_10 , старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_11 , старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_12 , дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення фальсифікованих підакцизних товарів (алкогольних напоїв, спирту) без марок акцизного податку встановленого зразку; готових фальсифікованих підакцизних товарів, виготовлених незаконним шляхом; обладнання пристосованого для незаконного виробництва фальсифікованих підакцизних товарів; документації, яка підтверджує придбання, транспортування, прийом та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів.
На підставі вищевказаної ухвали проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого з ОВС 2-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 від 20.11.2019 серед інших речей і документів, автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 32018110130000025.
22.11.2019 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого з ОВС 2-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 32018110130000025 від 26.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, повернуто прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_8 та встановлено строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
26.11.2019 слідчий, за погодженням з прокурором, повторно звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого 19.11.2019 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2019, а саме: автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2019 вище вказане клопотання повернуто прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_8 та встановлено строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
29.11.2019 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янськогорайонного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , та який був вилучений в ході обшуку 19.11.2019, із забороною на відчуження та користування зазначеним майном.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10.12.2019 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт, із забороною відчуження та користування, на майно, вилучене 19.11.2019 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2019, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя врахував правові підстави для накладення арешту на майно, можливість використання даного майна як доказу в кримінальному провадженні, та вважав, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому необхідно накласти з метою збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 з тих підстав, що даний автомобіль у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в межах кримінального провадження № 32018110130000025 від 26.06.2018 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені у апеляційній скарзі доводи щодо незаконності оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
Посилання апелянта на те, що власник майна ОСОБА_13 в даному кримінальному провадженні має статус свідка та не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце у даному випадку.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року, якою накладено арешт, із забороною відчуження та користування, на майно, вилучене 19.11.2019 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3