Справа № 761/831/20
Провадження № 2-з/761/89/2020
24 січня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Борисенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповдальністю "1 Фірма Прокат", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.02.2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "1 Фірма Прокат" було укладено Договір оренди № 10. Відповідно до п. 5 договору встановлено, що орендна плата за місяць становить 82 134,00 грн. і сплачується щомісячно не пізніше 15 числа. Станом на 01.01.2020 року орендар не провів з позивачем розрахунки та не погасив заборгованість за договором. Від передбаченої договором орендної плати позивачу належить 1/3 частина коштів за його частку у спільному майні, яка становить на місяць 27 378, 00 грн., при цьому за період часу з 28.05.2011 року по 09.01.2014 року позивачем було отримано орендну плату лише в розмірі 81 500,00 грн. Таким чином, позивач вказує, що розмір заборгованості відповідача перед ним за договором оренди разом з штрафними санкціями за період користування грошовими коштами становить 7355,886,51 грн., в добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
22 січня 2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду була передана судді 23 січня 2020 року. В заяві про забезпечення позову позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Фірма Прокат", відкритих в банківських установах України в межах суми боргу - 7 355 886,51 грн.
Окрім того, представник позивача просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Так, дослідивши матеріали позову, вивчивши заяву про забезпечення позову,суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в межах ціни позову до вирішення позову в суді, представник позивача зазначає, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Разом з тим, позивачем не надано у розпорядження суду жодних доводів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не надано жодних доказів на підтвердження вчинення "1 Фірма Прокат", дій спрямованих на відчуження належних йому грошових коштів або майна.
При цьому, представником позивача не надано доказів, які б підтверджували наявність у відповідача відкритих у банківських установах рахунків, а також не конкретизовано, на які саме рахунки слід накласти арешт.
Законодавець вважає зловживання правом неприпустимим, а судова практика, зокрема Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», звертає увагу на те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, слід пам'ятати, що суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме. Вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
При цьому вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність та зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Таким чином, накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
Однак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, не довів, що невжиття цих заходів унеможливить виконання рішення суду і що відповідач має намір витратити чи перевести грошові кошти на користь інших осіб, та що наявна реальна ймовірність такого відчуження, яка може створити реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповдальністю "1 Фірма Прокат", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК