29 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3504/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг в сумі 135008,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податків у розмірі 135008,29 грн. Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
25.11.2019 ухвалою суду позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача 23.12.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що жодних документів від відповідача не отримував. Також, зазначає, що Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області не є належним позивачем, оскільки податкові повідомлення-рішення та вимоги сформовані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області. Крім того, звертає увагу суду на пропуск позивачем 3-місячного строку звернення до суду.
27.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав позицію, викладену в позовній заяві та заначив, що вимогу форми “Ф” від 18.02.2019 №632-53 відповідач отримав 27.02.2019, про що свідчить його особистий підпис, а податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою - платником податків, що не заперечується сторонами.
У період з 12.11.2018 по 16.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої 19.11.2018 складено акт №778/13/2686818792, в якому зафіксоване порушення:
- пп. 49.18.4. п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено неподання до Чернігівської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено, що ОСОБА_1 не включено суму доходів, отриманих за ознакою „126” (Додаткове благо) та не подано податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб.
Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб - 84536,90 грн.
- п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року на 7044,74 грн.
Донараховано військового збору з доходу нарахованого як додаткове благо - 7044,74 грн. (а.с.15-16)
Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124636,11 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00052381305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 105671,13 грн., винесене на підставі акта перевірки від 19.11.2018 № 778/13/2686818792 та податковим повідомленням-рішенням № 00052371305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 170,00 грн., винесене на підставі акта перевірки від 19.11.2018р. № 778/13/2686818792. (а.с.12, 14).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 18794,98 грн.
Податковий борг по військовому збору в розмірі 10372,18 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00052391305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 8805,93 грн., винесене на підставі акта перевірки від 19.11.2018 №778/13/2686818792 (а.с.13).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України Відповідачу нарахована пеня в розмірі 1566,25 грн.
ГУ ДФС у Чернігівській області направлено відповідачу податкову вимогу форми “Ф” від 18.02.2019 №632-53 на загальну суму 135008,29 грн., яка отримана відповідачем 27.02.2019, про що свідчить його особистий підпис на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов'язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов'язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.
Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов'язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.
З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за вищевказаними податковими повідомленнями рішення набули статусу узгоджених грошових зобов'язань згідно з нормами Податкового кодексу України.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже у разі несплати платником податків протягом строків, встановлених статтею 57 ПК України, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов'язань такі зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 11.09.2018р. у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, від 31.08.2018р. у справі № 821/381/17, від 22.08.2018р. у справі № 820/1878/16.
Відповідно до пункту 129.1. статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4. статті 129 ПК України).
Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач має податковий борг в розмірі 135008,29 грн., який виник на підставі рішень контролюючого органу та самостійно поданих декларацій.
Вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Однак, так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 135008,29 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Також суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо не отримання ОСОБА_1 рішень контролюючого органу, оскільки в матеріалах справи міститься вимога форми “Ф” від 18.02.2019 №632-53, яка отримана відповідачем 27.02.2019, про що свідчить його особистий підпис на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Що стосується посилань представника відповідача на те, що Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області не є належним позивачем, оскільки податкові повідомлення-рішення та вимоги сформовані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області, то суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» 29.08.2019 Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
А тому, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області має право звернення до суду з даним позовом та є належним позивачем.
Щодо строків звернення до суду, на які вказує представник відповідача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 135008,29 грн., з них: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у сумі 124636,11 грн.; військовий збір у сумі 10372,18 грн.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 135008 (сто тридцять п'ять тисяч вісім) грн. 29 коп., а саме:
- 124636,11 грн. податковий борг по податку на доходи фізичних осіб на р/р UA688999980000033113341025002, УК у м.Чернігові/м.Чернігів/11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
- 10372,18 грн. податковий борг по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на р/р UA228999980000031114137025002, УК у м.Чернігові/м.Чернігів/11011001, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко