29 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1593/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії, -
І. РУХ СПРАВИ
1.1. 20.12.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якій просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого останнім в сумі 9409,26 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року.
1.2. Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 13.08.2019 року позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ним придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1434324670.1 від 13.08.2019 року.
2.3. Позивач зазначає, що ним житло придбавалось вперше, тому звернувся до відповідача із заявою від 16.12.2019 року про повернення помилково сплачених коштів - збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 9409,26 грн., оскільки вважає, що на підставі пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) не є платником такого збору.
2.4. Однак, на звернення позивача відповідач надав відповідь від 18.12.2019 року №35377/04, якою відмовив у задоволенні заяви, що і обумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
3.1. В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що оскільки згідно статті 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавствам платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, ОСОБА_1 був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 9409,26 грн. підтвердженням чого є квитанція від 13.08.2019 року, хоча житло ним придбавалось вперше.
3.2. Пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
3.3. А тому, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
3.4. На вимоги ухвали суду від 23.12.2019 року стосовного того, що за позивачем зареєстровано також і інший об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля загальною площею 102,30 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , с. Іспас, Вижницький район, Чернівецька область, то позивачем у клопотанні від 11.01.2020 року зазначено наступне. Так, звертає увагу суду на те, що він не являється, починаючи з 17.10.2016 року, власником зазначеної нерухомості у відповідності до договору дарування від 17.10.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1341.
При цьому зазначає, що майно: 81/100 будівлі за адресою: АДРЕСА_3 буд АДРЕСА_4 2-в, перейшло в його власність за рахунок погашення заборгованості по заробітній платі. Тобто, фактично жодної купівлі продажу по даному об'єкті не відбулося.
Аргументи відповідача
3.5. 13.01.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні повністю. Зокрема, зауважує, що оскільки ГУ ПФУ в Чернівецькій області не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, листом від 18.12.2019 року за №35377/04 позивача повідомлено про те, що законодавством не передбачено порядку визначення осіб, які придбавають житло вперше і встановити даний факт можливо в судовому порядку. При цьому, звертає увагу на те, що до поданої до відповідача заяви позивачем не було надано жодного документу, який би підтверджував те, що ОСОБА_1 придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше.
3.6. А тому, на переконання відповідача, право на отримання пільги у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування або па повернення такого зайво сплаченого збору надається за умови наявності у громадянина доказів, що такий громадянин перебуває у черзі на одержання житла або придбаває житло вперше.
3.6. Окрім цього вказує, що згідно долученої позивачем до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 , вбачається, що за названим суб'єктом на праві приватної спільної часткової власності зареєстрований інший об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля загальною площею 102,30 кв.м. (договір купівлі - продажу від 02. 07.2004 серія ВВЕ №757321) за адресою АДРЕСА_3 .
3.7. Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем вдруге зареєстровано право власності на житло, а тому виключають можливість застосування по відношенню до ОСОБА_1 пільги, передбаченої пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР.
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Згідно договір купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року позивачем придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу від 13.08.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Шкляр М.М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №15148 (а.с. 19-20).
5.2. Вказане також підтверджується наявною у матеріалах справи копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.12.2019 року за №193585923 (а.с. 16).
5.3. До оформлення договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1434324670.1 від 13.08.2019 року (а.с. 8)
5.4. Вважаючи, що житло придбане ним вперше, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.12.2019 року, в якій, керуючись пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, просив вчинити дії щодо повернення сплаченого ним збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн. (а.с. 13).
5.5. Однак, за результатами розгляду даної заяви, листом від 18.12.2019 року №35377/04 ГУ ПФУ в Чернівецькій області позивача повідомлено про наступне: “Відповідно до законодавства, яке регулює сплату збору на обов'язкове державне пенсійне врахування з окремих видів господарських операцій, визначено певні підстави, за наявності яких особи можуть бути звільнені від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема, пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 (зі змінами та доповненнями), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Закон не передбачає визначення осіб, які придбавають житло вперше.” (а.с. 15).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно повернення сплаченого позивачем збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн., а тому суд має надати зазначеній бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
6.2. Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом № 400/97-ВР.
6.3. Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
6.4. Абзацом 2 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
6.5. При цьому, згідно абзацу 3 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
6.6. Крім цього, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
6.7. Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
6.8. Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
6.9. Проаналізувавши вказані норми Закону та Порядку, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
6.10. Разом з цим, згідно наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.12.2019 року за №193585923 за позивачем зареєстровано:
- на праві власності - квартира за адресою: АДРЕСА_1 . та інші об'єкт нерухомого майна, а саме:
- на праві спільної часткової власності (частка власності 81/100) - нежитлова будівля загальною площею 102,30 кв.м. (договір купівлі-продажу від 02.07.2004 року серія ВВЕ №757321) за адресою АДРЕСА_2 Іспас, Вижницький район, АДРЕСА_3 область;
- на праві приватної власності - нежитлове приміщення загальною площею 3,9 кв.м. . (договір купівлі-продажу від 30.08.2019 року серія №16770) за адресою м. Чернівці, вул. Комарівська, буд. 4.
6.11. З даного приводу суд зауважує, що вказані об'єкти відносять до об'єктів «нежитлової нерухомості», при цьому Закон № 400/97-ВР в абзацу 1 пункту 9 статті 1 чітко виокремлює саме об'єкти «житлової» нерухомості, а саме визначає, що до платників збору на обов'язкове пенсійне страхування не відносяться громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
6.12. Відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
6.13. Згідно із підпунктом 14.1.129.1 підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
6.14. Водночас, підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
6.15. Враховуючи зазначене, суд вважає, що вказане в інформаційній довідці, свідчить про те, що позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, що в розумінні ПК України належить до об'єктів житлової нерухомості, окрім придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Шкляр М.М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №15148.
6.16. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
6.17. При цьому, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 20.03.2018 року, у справі №819/1249/17 та не вбачає підстав для відступлення від неї. Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
6.18. Окрім цього, відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
6.19. Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
6.20. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно придбав житло вперше (за договором купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, що становить 9409,26 грн.
6.21. У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
6.22. Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
6.23. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
6.24. Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
6.25. Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2018 року у справі №813/1126/17.
6.26. Відтак відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у внесенні подання щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн., сплаченого при придбані житла вперше на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2019 року.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
7.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, діяв не на підставі Конституції та законів України.
7.3. За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого останнім в сумі 9409,26 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року.
7.4. Разом з цим, враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог. Таким чином, суд вважає, що з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, у даній справі необхідним також є визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Чернівецькій області в поверненні ОСОБА_1 сплаченого, при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн.
7.5. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 168 від 19.12.2019 року (а.с. 4).
8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в поверненні ОСОБА_1 сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9409,26 грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого останнім в сумі 9409,26 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2019 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції № 168 від 19.12.2019 року судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. Оренбурзька, 7-А, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.В. Анісімов