29 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1676/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 42 календарний дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік (включно), виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 18 березня 2019 року, а кошти зарахувати на рахунок ОСОБА_1 .
І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 1988 року по 2019 рік проходив службу у Збройних Силах України. 24.01.2019 року позивача звільнено з військової служби у запас. Під час проходження служби позивач з 27.09.2017 року набув статус учасника бойових дій.
За весь період проходження військової служби позивачу відпустка як особі, яка має статус учасника бойових дій не надавалась. При цьому, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки УБД за весь період служби в частині також не надавалась.
На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2017 року по 2019 рік, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відтак, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого посилаючись на нормативно - правові акти, що регулюють спірні правовідносини зазначив, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій.
Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів припинено (тобто у військовослужбовців права на отримання такої відпустки немає), то компенсація за невикористану додаткову відпустку (що є похідною від права на додаткову відпустку) не виплачується.
Вважає, що така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення військовослужбовця, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки. Відтак, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. 27.12.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.09.2017 року має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.9,12).
2. На підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 18.03.2019 року № 64 ОСОБА_1 звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.01.2019 року № 23 у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я), відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, що 18.03.2019 року справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК Чернівецької області.
З 18 березня 2019 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату та всіх ви дів забезпечення. (а.с. 10-11)
3. Зі змісту заяви позивача до Військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 04.12.2019 року вбачається, що позивач клопотав нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 березня 2019 року. (а.с.17-18)
4. Відповідачем відмовлено позивачу в задоволенні заяви, повідомлено про те, що виплата компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється у випадках визначених пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, та про відсутність підстав нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2019 рік. (а.с.19)
ІV. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
1. Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
Статтею 16-2 зазначеного Закону встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12).
Згідно статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Статтею 10 Закону України «Про відпустки» розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.
Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказані норми аналогічні нормам п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.
Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Крім того, у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року у зразковій справі №620/4218/18, в якій також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2017 року по 2019 рік, що на думку суду є протиправною бездіяльністю відповідача.
2. Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в призмі заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових та зобов'язати нарахувати і виплатити останньому грошову компенсацію за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік (включно), виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 18 березня 2019 року, а кошти зарахувати на його рахунок.
Слід зазначити, що приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення (окрім іншого) про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 - цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно пункту 5 розділу ХХХІ вказаного вище Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно пункту 3 розділу ХХХІ Порядку у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що в кожному випадку звільнення військовослужбовця зі служби законодавець передбачив причини і умови звільнення, за яких здійснюється відповідний розрахунок кількості днів невикористаної відпустки, і як наслідок за які здійснюється грошова компенсація.
Очевидним є те, що грошова компенсація має виплачуватись при звільненні військовослужбовця, однак така компенсація розраховується відповідним структурним підрозділом відповідача, який відповідно до своїх повноважень проводить розрахунок вислуги років військовослужбовця, виплачених попередньо грошових сум при повному або ж частковому наданні відпусток, використаних днів додаткової відпустки, тощо.
Вирішення будь-яких спірних правовідносин судом за загальним правилом має наслідок захист порушеного права/інтересу, або ж відмова в такому. При цьому, суд при захисті такого права/інтересу не може перебирати на себе не властиві функції.
Зміст відмови позивачу у виплаті грошової компенсації, яка міститься в матеріалах справи та досліджена судом вказує на те, що позивачу відмовлено у такій компенсації з огляду на те, що ним не подавався рапорт про таку компенсацію, з чим власне суд і не погодився, виходячи із наведених вище висновків. Разом з тим, кількість днів за які має виплачуватись грошова компенсація відповідачем не розрахована. А тому, суд вважає, що вимога виплатити компенсацію саме за 42 дні невикористаної додаткової відпустки є передчасною.
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплати грошову компенсацію на невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017, 2018, 2019 р.р. включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 18 березня 2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Водночас суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні будь - які дані/реквізити про розрахункові рахунки відкритті в банку на ім'я позивача.
3. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи наведене вище, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Враховуючи те, що позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій за період з 2017, 2018, 2019 р.р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 18 березня 2019 року.
3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій за період 2017, 2018, 2019 р.р. включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 18 березня 2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач - Чернівецький обласний військовий комісаріат (вул. О.Кобилянської, 32, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ:08118534).
Суддя О.В. Боднарюк