Справа №485/61/20
Провадження № 1-в/485/17/20
28 січня 2020 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ВК ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м.Снігурівка Миколаївської області у режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, українця, громадянина України, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
встановив:
22 січня 2020 року до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , в якому він просить звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково за наявності пільги.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав.
Представник установи виконання покарань клопотання вважав передчасним, оскільки засуджений лише стає на шлях виправлення.
Прокурор рахував клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_5 з 28 грудня 2019 року відбуває покарання у державній установі "Снігурівська виправна колонія (№5)" за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2015 року за ст.395, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, строк покарання визначено рахувати з 05 червня 2015 року. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2016 року, відповідно ч.5 ст.72 КК України в ред. Закону України №838-УІІІ від 26.11.2015 року, засудженому зараховано в строк покарання строк попереднього ув"язнення з 26 вересня по 01 грудня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за доведення виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці після фактичного відбуття засудженим не менше двух третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Таким чином, для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є необхідними дві умови: відбуття певної частини строку покарання та доведеність виправлення засудженого сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відбутий строк покарання засудженим, станом на 28 січня 2020 року, складає 4 роки 09 місяців 28 днів, що є більше, ніж 2/3 строку покарання.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, суд враховує поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання.
За час відбування покарання в державній установі "Снігурівська виправна колонія (№5)" з 28 грудня 2019 року засуджений зарекомендував себе з посереднього боку, на виробництві установи не працевлаштований, але виконує разові доручення по благоустрою відділення. Стягнень та заохочень немає. Намагається дотримуватися правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. До виконання робіт із благоустрою установи не залучається. Приймає участь у програмі диференційованого впливу "Правова просвіта". Намагається підвищувати свій загальноосвітній рівень знань та рівень самоосвіти, інколи читає періодичні видання. Підтримує зв"язки з рідними шляхом телефонних розмов.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, за попередніми місцями відбуття покарання в СІЗО міста Миколаєва, СІЗО міста Херсона, ДУ "Казанківській виправній колонії (№93)" Миколаївської області засуджений характеризувався переважно посередньо та негативно. Так, за сумлінне ставлення до праці засуджений три рази був заохочений правами начальника установи та одного разу правами начальника відділення. Разом з тим, засуджений допускав порушення режиму відбування покарання, які виражались у зберіганні заборонених предметів, перешкоджанні проведенню обшуку, за які три рази притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та одного разу правами начальника відділення. Хоча стягнення погашені у встановленому законом порядку, однак свідчать про недостатнє виправлення засудженого.
Крім того, на засіданні комісії установи розглядалося питання про можливість застосування засудженому зміни умов тримання та 24.02.2017 року було відмовлено, 02.11.2017 року про заміну не відбутої частини покарання більш м"яким покаранням відмовлено, також 13.09.2018 року розглядалося питання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та було відмовлено в усіх випадках як такому, що не завжди здатен до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
З матеріалів особової справи не вбачається, що за час відбування покарання поведінка засудженого є сумлінною, він виправився та в повній мірі готовий до самокерованої стійкої правослухняної поведінки, крім того він раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, які продовжував вчиняти у період непогашеної судимості.
Наявність чотирьох заохочень у травні, червні, вересні 2016 року та 13 грудня 2017 року, за допущенням у подальшому порушень умов тримання у 2018 та 2019 роках, свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не стає.
Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на характер вчиненого засудженим злочину, поведінку засудженого під час всього періоду відбування покарання, допущення злісного порушення режиму утримання, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав стверджувати, що ОСОБА_5 за час відбування покарання став на шлях виправлення, зміни у особистості засудженого є достатньо позитивними і він повністю готовий до самокерованої правослухняної поведінки, а тому клопотання є передчасним й задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 376, 537,539 КПК України суд
постановив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2015 року за ст.395, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя