24.01.20
Справа № 635/4570/19
Провадження № 2-а/635/15/2020
24 січня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,
за участю секретаря судового засідання - Желізової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнка Ігоря Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
11 червня 2019 року через засоби поштового зв'язку позивач звернувся до суду з позовом до інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнко Ігоря Вікторовича, в якій просить визнати дії відповідача ОСОБА_2 , інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції, по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1197690 від 02.06.2019 року, якою визнано винним водія ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень протиправною та скасувати вказану постанову. Судові витрати по справі вирішити згідно до положень КУпАП.
До Харківського районного суду Харківської області позовна зава надійшла 13 червня 2019 року.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам , винесена з порушенням прав позивача та діючого законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вважає дії відповідача по складанню постанови та прийняття рішення про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення протиправними та безпідставними, виходячи з наступного, постанова не містить місце скоєння правопорушення, доказів скоєння правопорушення, була винесена з порушення прав притягуваної особи, передбачених статтею 268 КУпАП, а також винесена на місці зупинки транспортного. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 до інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнка Ігоря Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху, визначено недоліки, які слід усунути, та надано позивачу строк на їх усунення.
Недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18 червня 2019 року, позивачем не були усунуті в повному обсязі, а тому 01 липня 2019 року відповідно до положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України вказана позовна заява повернута позивачу.
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену ухвалу від 01 липня 2019 року закрити, апеляційна скарга повернута апелянту, оскільки апеляційне провадження Харківським апеляційним судом відкрито помилково, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку адміністративного судочинства підлягає розгляду апеляційним адміністративним судом.
Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, ухвала Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року по справі № 635/4570/19 скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2019 року провадження відкрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заву не надав, у встановлений судом строк ухвалу в частині витребування доказів не виконав, в зв'язку з чим, суд вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності за наявними доказами у справі.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі зазначеного, суд вирішує справу за наявними доказами у справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що інспектором Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшим сержантом поліції Алєксєнко Ігоря Вікторовича 02 червня 2019 року винесено постанову серії ЕАВ № 1197690 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої останній 02 червня 2019 року о 14 годині 13 хвилин водій керуючи транспортним засобом перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1., чим порушив п. 8.5.1 ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
За приписами п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ч.ч.1-3, 5 ст. 122 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1)попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2)забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова не містить місце вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, що є порушенням частини третьої статті 283 КУпАП, а також не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наявна у матеріалах справи копія відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 січня 2019 року у справі №592/5576/17.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП не містять копії відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП та які спростовують обґрунтування позову .
Щодо вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 1197690 від 02 червня 2019 року.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил Дорожнього Руху України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.
Неправомірність дій відповідача позивачем оскаржується виключно щодо притягнення до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної постанови.
Однак, суд звертає увагу, що у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Визнання у судовому порядку неправомірних дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності не передбачено КАС України, а саме статтею 286, якою визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, згідно частиною третьою вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕАВ № 1197690 від 02.06.2019 року.
За таких обставин, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю.
Посилання позивача про те, що винесення постанови відповідачем про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення є порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини 1, 2, 3 статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Так, під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Окрім того, аналіз пункту 2.3 вказаного рішення Конституційного Суду України, дає підстави для висновку про те, що Конституційний Суд, зазначаючи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги статті 258 КУпАП.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема статті 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги частини 4 статті 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення, зокрема ст. 122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.
Таким чином, доводи позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, в контексті частини 1 статті 276 КУпАП, необхідно розуміти як розгляд справи за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю, про що зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015, не ґрунтуються на положеннях закону.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 20, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнка Ігоря Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії ЕАВ № 1197690 від 02 червня 2019 року, складену інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнком Ігорем Вікторовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження у адміністративній справі про вчинення 02 червня 2019 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
В задоволені позовних вимог в частині визнання незаконними дії інспектора Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнка Ігоря Вікторовича щодо складання постанови серії ЕАВ № 1197690 від 02 червня 2019 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.122 КУпАП - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
відповідач - інспектор Управління Патрульної Поліції в Харківській області 3 батальйону 6 роти старшого сержанта поліції Алєксєнко Ігор Вікторович, місце знаходження за адресою: 61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315А, ЄДРПОУ - 40108646.
Повне рішення суду складено 28 січня 2020 року.
Суддя - Я.А. Шинкарчук