Ухвала
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
Провадження № 51-328ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він в ніч з 31 серпня на 01 вересня 2018 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки зі співмешканкою ОСОБА_6 , умисно завдав останній палицею близько 40 ударів по тілу, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій засудженого, ставить питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує, що при призначенні покарання судами не в повному обсязі враховано пом'якшуючі обставини, а саме те, що ОСОБА_5 повністю визнав вину у скоєнні злочину, сприяв його розкриттю та не взято до уваги віктимної поведінки потерпілої.
Мотиви суду
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину та кримінально-правова оцінка його діяння у касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо його виду та розміру, виходячи при цьому з обставин, що були відомі суду, зокрема: характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, а також врахував: дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття та стан здоров'я засудженого, що визнав як обставини, які пом'якшують покарання. При цьому суд зважив, що ОСОБА_5 скоїв злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що визнав як обставину, яка обтяжує покарання.
Разом із цим, суд прийняв до уваги, що скоєний засудженим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, що посягає на найвищу соціальну цінність життя та здоров'я особи, внаслідок скоєного злочину було протиправно позбавлено життя людину, злочин вчинено на ґрунті пияцтва, характер дій засудженого по відношенню до потерпілої та їх тривалість, тому суд дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, а також що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, проте, у розмірі наближеному до мінімальної межі санкції, оскільки саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи доводи захисника щодо призначеного засудженому покарання, з урахуванням принципу індивідуалізації призначення покарання, з наведенням переконливих мотивів такого рішення, погодився з рішенням суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що усі наведені обставини у їх сукупності утворюють законні підстави для призначення покарання наближеного до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК, завдяки чому буде досягнута мета покарання. Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України судом не встановлено.
На думку суду, рішення належним чином умотивовані та є справедливими, а покарання - необхідним і достатнім.
Підстав для задоволення касаційної скарги захисника та скасування судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, суд не вбачає та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3