27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 539/482/18
провадження № 51-317ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, які постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170240001965, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 389, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Любенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2019 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді: обмеження волі за ч. 1 ст. 389 КК України - на строк 1 рік; позбавлення волі: за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 цього Кодексу - на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 цього Кодексу - на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 цього Кодексу за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2019 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 змінив в частині призначення покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України і призначив йому покарання за вказаною нормою закону, із застосуванням ст. 69 цього кодексу, у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через м'якість, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду й призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі прокурор, порушуючи питання про скасування судових рішень місцевого і апеляційного судів з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, обмежився загальними фразами щодо таких порушень та неправильного застосування. Зокрема, прокурор не обґрунтував, у чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального закону та допущення істотного порушення норм процесуального закону, як це неправильне застосування та істотне порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом рішення місцевого суду і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412-413, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга прокурора не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Разом з тим, ст. 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання
Однак прокурор, не навів доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного засудженому покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним злочину, обставинами його скоєння та даним про його особу внаслідок м'якості, з урахуванням положень ст. 414 КПК України та приписів статей 50, 65 КК України.
Крім того, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені прокурором у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак прокурор, порушуючи питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції, просить призначити покарання, що не відноситься до повноважень Верховного Суду, оскільки скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду є підставою для призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Крім того не ґрунтуються на вимогах закону прохання прокурора про дослідження Верховним Судом матеріалів, що характеризують особу засудженого.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - сім днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3