Номер справи 648/216/19 Головуючий в І інстанції Рибас А.В.
Номер провадження 22-ц/819/177/2020 Доповідач Полікарпова О.М.
23 січня 2020 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоПолікарпової О.М.
суддівВоронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретарШибінська А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Рибас А.В. від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
встановив:
У січні 2019 року позивач звернувся до суду і просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані останнім (внаслідок нікчемного договору) 4000 доларів США.
В обґрунтування позову зазначив, що у 2013 році вони усно домовилися з відповідачем про купівлю-продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним будинком відповідач розпоряджався як спадщиною після померлої бабусі, проте належних правовстановлюючих документів на цей будинок він не мав. У 2013 році ОСОБА_1 отримав від нього аванс 4000 доларів США в рахунок оплати за будинок. Решту 4000 доларів США відповідач мав отримати після оформлення ним спадщини та отримання правовстановлюючих документів на будинок. Передача грошових коштів підтверджується розписками відповідача про їх отримання. ОСОБА_1 погодився на проживання сім'ї позивача в будинку, який той мав згодом купити, оскільки це розцінювалося сторонами як гарантія укладення правочину в майбутньому. Більше чотирьох років позивач чекав поки відповідач оформить спадщину та укладе з ним договір купівлі-продажу житлового будинку, проте у 2017 році у зв'язку з тривалою невизначеністю в оформленні права власності на житловий будинок, він змушений був виїхати зі своєю сім'єю (9 дітей) із займаного житлового будинку до м. Херсона.
Представник позивача, уточнивши позовні вимоги, вказав, що в момент оформлення розписок сторони не дотрималися письмової форми укладення договору купівлі-продажу, а відтак, ними не було досягнуто згоди щодо істотних вимог відповідного правочину у встановленій формі, що свідчить про те, що останній є неукладеним. Оскільки відповідачем були отримані кошти в рахунок неукладеного правочину, представник позивача вважає, що для захисту прав його довірителя необхідно застосувати положення ст. 1212 ЦК України, яка передбачає можливість повернення безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 (чотири тисячі) доларів США, як безпідставно отримані кошти.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу і, посилаючись на його незаконність, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він дійсно домовився з позивачем про продаж будинку та отримав часткову оплату за будинок. Проте, в доларах США він отримав лише 1000 доларів США, а 3000 доларів США ОСОБА_3 виплатив йому у гривнях по курсу НБУ, який був у 2013 році: за 1 долар - 8 грн., тобто 24000 гривень, що також підтверджується показами свідків та змістом розписок. Зазначену обставину суд не врахував.
Крім того скаржник вважає, що позовна заява про стягнення коштів подана ОСОБА_3 з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки право на пред'явлення позову у позивача виникнуло з моменту, коли він дізнався, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, тобто з 01.01.2015 року, тому, на думку апелянта, строк позовної давності закінчився 01.01.2018 року, а позивач звернувся до суду у січні 2019 року.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду просив залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що сторони уклали усний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який є нікчемним правочином відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України. Визначивши виконання зобов'язання в іноземній валюті, на виконання умов цього правочину відповідач отримав грошові кошти в сумі 4000 доларів США, тобто безпідставно набув майно, належне позивачу.
Оскільки позивач проживав в будинку відповідача «під виплату» та вважав, що мав перед останнім зобов'язання розрахуватися за будинок після оформлення відповідачем спадкових прав, суд також дійшов висновку, що звернення ОСОБА_3 до суду з вказаним позовом було здійснено в межах встановленого законом строку позовної давності.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 16.03.2013 року ОСОБА_1 було написано розписку про те, що він уклав усний договір купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався до 30 вересня 2013 року виплатити йому 4000 доларів та ще 4000 доларів у 2014 році, та пустив його проживати до будинку під виплату. У розписці зазначено, що в день її написання - 16.03.2013 року він взяв у ОСОБА_3 1000 доларів.
ОСОБА_3 16.03.2013 року також написав розписку ОСОБА_1 . На цій розписці він зробив допис про те, що виплатив 20.05.2013 року 1000 доларів. Розписка містить підписи позивача та свідків.
15.07.2013 року ОСОБА_1 написав розписку про отримання ще 2000 доларів (усього 4000 чотири тисячі). Останні 4000 доларів повинен був отримати у 2014 році при наявності у нього документів на домоволодіння. Розписка містить підпис ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що не було спростовано сторонами в судовому засіданні.
Право власності на будинок АДРЕСА_1 було переоформлено на ОСОБА_1 19.03.2018 року, а ОСОБА_3 з сім'єю виселився з будинку у грудні 2017 року.
Отримані грошові кошти ОСОБА_1 позивачу не повернуто.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 просив стягнути 4 000 доларів переданих ОСОБА_1 за придбання житлового будинку, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, як застосування наслідків недійсності правочину, однак, з обставин викладених у позовній заяві вбачається, що між сторонами виникли правовідносини в процесі укладання договору купівлі-продажу та обговорення його умов. Таким чином договір купівлі-продажу між сторонами не укладений.
Положеннями ст. 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Встановивши, що сторони у справі лише домовились укласти договір у майбутньому договір купівлі-продажу будинку, грошові кошти, які позивач передав відповідачу, були передані як аванс, договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ці кошти підлягають поверненню.
Суд першої інстанції безпідставно вважав нікчемним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , оскільки такий договір сторонами не укладався. Разом з тим, це не є підставою для скасування судового рішення, оскільки спір по суті вирішено правильно.
Щодо посилання апелянта на те, що частину грошей йому було передано у гривні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
З розписок, які наявні в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 мав намір продати будинок ОСОБА_3 за умови сплати йому останнім 4 000 доларів у 2013 році та 4000 доларів у 2014 році, після оформлення правовстановлюючих документів на будинок. Отже, згідно з домовленістю між сторонами ціна будинку, тобто грошові зобов'язання покупця, були виражені в доларах. Саме з зазначеного тексту розписок вбачається, що гроші були отримані у доларах, що було підтверджено позивачем та відповідачем їх підписами на розписках. Відповідач не заперечує того факту, що частина коштів, яка передавалась йому в гривні, відповідала існуючому на момент передачі доларовому еквіваленту.
Доводи скаржника про те, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи скаржника про застосування позовної даності до позовної заяви ОСОБА_3 , оскільки договір купівлі-продажу між сторонами не укладався, наслідки нікчемності правочину до нього застосовуватись не можуть та, як правильно вказав суд першої інстанції, позивач проживав у будинку ОСОБА_1 до 01.12.2017 року вважав, що мав перед останнім зобов'язання розрахуватися за будинок після оформлення відповідачем спадкових прав, обґрунтовано сподіваючись, що ОСОБА_1 виконає умови їхньої домовленості після отримання відповідних документів.
Зважаючи на те, що обставини справи судом першої інстанції встановлені повно і правильно, неправильне трактування судом правочину між сторонами у справі як нікчемного не змінює вирішення справи по суті, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін рішення районного суду.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складений 28 січня 2020 року.
Суддя О.М. Полікарпова