Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
місто Київ
справа № 501/3417/13-ц
провадження № 61-40334св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
(далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») 02 серпня 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 27 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ ОТП Банк»), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-501/267/2007, за умовами якого відповідачеві надано кредит у розмірі 25 000, 00 дол. США.
На забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 грудня 2007 року укладено договір іпотеки № РML -501/267/2007.
Між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 08 липня 2008 року укладений кредитний договір № ML-501/171/2008. Відповідно до зазначеного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 525, 00 дол. США.
На забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором 08 липня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № РML-501/171/2008.
У зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року (б/н) від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права вимоги за кредитними договорами від 27 грудня 2007 року № ML-501/267/2007 та від 08 липня 2008 року № ML-501/171/2008, за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № РML-501/267/2007 та від 08 липня 2008 року № РML-501/171/2008.
Усупереч умовам кредитного договору погашення частин кредиту та нарахованих за користування ним процентів у передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів у розмірі та строк не здійснювалося. Станом на 02 липня 2013 року заборгованість за кредитним договором становила 1 259 061, 83 грн.
Відповідно до уточненої позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, площею 0, 093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права укласти договір купівлі-продажу з будь-якими особами за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження предмета іпотеки. Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2008 року
№ ML-501/171/2008 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 1 259 061, 80 грн. На час реалізації зазначеного майна передати його в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Надати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право на отримання дублікатів установчих документів на предмет іпотеки у нотаріусів та у будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування та установах незалежно від форм власності; отримання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації прав власності; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна; доступу до житлового будинку та земельної ділянки, площею 0, 093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, площею 0, 093 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом надання
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права укласти договір купівлі-продажу з будь-якими особами за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження предмета іпотеки. Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, вирішено направити на погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2008 року
№ РML-501/171/2008 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 1 259 061, 80 грн. На час реалізації зазначеного майна передано його в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Надано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право на отримання дублікатів установчих документів на предмет іпотеки у нотаріусів та у будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування та установах незалежно від форм власності; отримання витягу з реєстру прав власності на це нерухоме майно в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації прав власності; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна; доступу до житлового будинку та земельної ділянки, площею 0, 093 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, дослідивши та перевіривши докази, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2013 року скасовано. Постановлено у справі нове рішення. У задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
Апеляційний суд, не погодившись із висновками суду першої інстанції, зазначив, що справа розглянута з порушеннями як норм процесуального, так і норм матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги стосовно неналежного сповіщення про час та місце розгляду справи відповідача ОСОБА_3 , порушення судом норм процесуального права під час прийняття та розгляду уточненої позовної заяви
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 13 грудня 2013 року, несповіщення відповідачів про надходження уточнення до позову від 13 грудня 2013 року та про його розгляд саме в день надходження - 13 грудня 2013 року. Апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про застосування позовної давності, подана до суду апеляційної інстанції, підлягає розгляду та задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, а тому був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки переривання позовної давності не було, зважаючи на заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у липні 2018 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року, залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2013 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила позовної давності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-501/267/2007. Відповідно до зазначеного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000, 00 дол. США.
Між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 08 липня 2008 року укладений кредитний договір № ML-501/171/2008. Відповідно до зазначеного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 525, 00 дол. США.
На забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори іпотеки від 27 грудня 2007 року
№ РML-501/267/2007 та від 08 липня 2008 року № РML-501/171/2008 відповідно.
Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 26 листопада 2010 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля (б/н) та договір відступлення права вимоги (б/н), у тому числі ц за цими кредитними та іпотечними договорами.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, станом на 03 грудня 2013 року заборгованість складає 157 520, 56 дол. США.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.4 договору іпотеки від 27 грудня 2007 року сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання: 1) іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством. Аналогічні положення передбачені і у пункті 6.4 договору іпотеки від 08 липня 2008 року.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Сторони, підписавши іпотечний договір, узгодили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення банком від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зробила висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку»,можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосібзадоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту, що не передбачений для застосування судом.
За правилом частини другої статті 36 Закону України «Про іпотеку», яким встановлено, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва зазначені у частині третій статті 36 ЗаконуУкраїни
«Про іпотеку»способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону України «Про іпотеку»), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку») - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателясторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі
(в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.
Зважаючи на наведене, висновок апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог є помилковим та безпідставними.
Щодо правових підстав застосування позовної давності
За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, наведене свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу строку кредитування у позичальника існувала поточна заборгованість, банк мав право пред'явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах позовної давності.
Верховний Суд дійшов переконання, що, відмовляючи у позові у зв'язку із застосуванням позовної давності, суд апеляційної інстанції насамперед повинен був встановити наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв'язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.
Із системного аналізу наведених норм права Верховний Суд зробив висновок, що відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права, які підлягали б захисту у судовому порядку, а тому суди дійшли помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог, при цьому апеляційний суд помилково застосував позовну давність до спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2013 рокута постанову Апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю
«ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотекивідмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко