Ухвала
Іменем України
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 464/1666/17
провадження № 61-13337ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії головного держаного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк Мар'яни Василівни,
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М. В.
Скарга мотивована тим, що головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М. В. при примусовому виконанні виконавчих листів у цивільній справі № 464/78/13-ц, які видані Сихівським районним судом м. Львова, були відкриті виконавчі провадження ВП № 39704890 та ВП № 39704965. 25 листопада 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у вищевказаних виконавчих провадженнях з тих підстав, що ним не виявлено майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а стягувач відмовився залишити собі майно боржника, нереалізоване під час виконання судового рішення. Заявник вважає, що державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не здійснені усі необхідні для виконання судового рішення дії, які передбачені вказаним законом, що призвело до порушення прав ПАТ «Родовід Банк».
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Родовід Банк» просило визнати незаконними дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М. В. по виконавчим провадженням ВП № 39704890 та ВП № 39704965 при винесенні постанов про повернення виконавчого документу стягувачу; скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 листопада 2016 року.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час проведення електронних торгів. Державним виконавцем здійснено необхідні дії та встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, а тому судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» і прав заявника.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено. Визнано незаконними дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М. В. по виконавчим провадженням ВП № 39704890 та ВП № 39704965 при винесенні постанов про повернення виконавчого документу стягувачу. Скасовано постанови головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М. В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 листопада 2016 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що державним виконавцем були вжиті не всі заходи, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львова засобами поштового зв'язку 03 липня 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, надавши відповідні доказита сплати судового збору.
Ухвалами Верховного Суду від 27 серпня 2019 року, 08 жовтня 2019 року та 20 листопада 2019 року продовжено відділ державної виконавчої служби м. Львова строк на усунення недоліків касаційної скарги. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 24 липня 2019 року ці недоліки було усунуто.
У клопотанні, яке додане до касаційної скарги, відділ державної виконавчої служби м. Львова, просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови ВДВС м. Львова отримано засобами поштового зв'язку 18 червня 2019 року. На підтвердження указаних обставин надано копію реєстру відправлень кореспонденції від 18 червня 2019 року та посилання на те, що повний текст оскарженої постанови отримано ВДВС м. Львова 18 червня 2019 року, копію супровідного листа апеляційного суду від 31 травня 2019 року з відміткою на супровідному листі про отримання ВДВС м. Львова 18 червня 2019 року, відповідь Сихівського районного суду м. Львова № 464/1666/17/354/20-Вих/4с/464/24/17 від 02 січня 2020 року про направлення оскаржуваної постанови апеляційного суду ВДВС м. Львова 31 травня 2019 року та відсутня у матеріалах справи інформація про отримання поштового відправлення.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем у межах виконавчих проваджень вчинено всі дії щодо встановлення доходів боржника, розшуку його майна, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням того, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова на дії державного виконавця не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити Сихівському відділу державної виконавчої служби м. Львова строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії головного держаного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк Мар'яни Василівни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат