м. Київ 20 травня 2009 року 14:50 Справа № 2-а-143/09 (2-а-293/08)
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко
С.В., при секретарі: Сукач Ю.О.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів
про скасування постанови про накладення стягнень.-
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення стягнень від 7 травня 2008 року № 962.
Позовні вимоги обгрунтовані тим. що Київським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що в свою чергу призвело до неправомірного накладення на позивача стягнення, передбаченого ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
У судовому засіданні представник позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач заперечення на позовну заяву не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, неодноразово в судові засідання не з'являвся, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи. 14 квітня 2008 року головним спеціалістом Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів Власовою Н.І. була проведена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. за результатами якої був складений акт від 14 квітня 2009 року №000723.
Перевіркою встановлено відсутність на видному для туриста місці інформації про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера). Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 № 111/55. адреси та телефонів центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму.
На підставі зазначеного акта було винесено припис, пунктом 3 якого позивача було зобов'язано розмістити документи для туристів відповідно до вимог Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності та оформити належним чином Книгу відгуків і пропозицій, а пунктом 4 - зобов'язано позивача письмово доповісти про виконання цього припису Київському обласному управлінню у справах захисту прав споживачів до 21 квітня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з доповідної від 21 квітня 2008 року вих. № 2104/08, позивач повідомив відповідача про виконання вимог пункту 3 зазначеного вище припису до акта № 000723 щодо розміщення документів для туристів відповідно до вимог Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності та оформлення належним чином Книги відгуків і пропозицій.
7 травня 2008 року за результатами розгляду комісією Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 14 квітня 2009 року № 000723. доповідної (вих. № 2104/08 від 21 квітня 2008 року), що відбувалось за участю позивача, відповідачем було винесено постанову № 1056 від 7 травня 2008 року у справі про адміністративне правопорушення та постанову № 962 від 7 травня 2008 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою № 1056 від 7 травня 2008 року у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 3.1.2. Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 № 111/55. а саме: на видному для туриста місці не розміщено такі документи: відомості про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера), ці Ліцензійні умови, адреси та телефони центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму. На підставі ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 85 грн. 00 коп.
Відповідно до постанови № 962 від 7 травня 2008 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», перевіркою стану дотримання законодавства про захист прав споживачів у позивача на підставі акта від 14 квітня 2008 року № 000 723 було встановлено відсутність на видному для туриста місці інформації про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера). Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 № 111/55. адреси та телефони центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму. Керуючись ст. 23 та 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положенням про порядок накладення на господарюючі суб'єкти сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 постановлено: за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію застосувати до позивача штраф у розмірі 6 600, 00 (шість тисяч шістсот) гривень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг.
у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 p. N 1177. рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
З постанови № 962 від 7 травня 2008 року про накладення стягнень вбачається, що штраф у розмірі 6 600, 00 гривень застосовано до позивача за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Виходячи з положень п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги. що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Водночас, як вбачається з оскаржуваної постанови, на видному для туриста місці була відсутня інформація про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера). Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 № 111/55. адреси та телефони центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму.
Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про туризм», суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати продукцією інформацію про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера), ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності, адреси або телефони центрального місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму.
В той же час. суд звертає увагу, що розміщення інформації про працівників (прізвище, ім'я, по батькові менеджера), вищезазначених Ліцензійних умов, адрес та телефонів центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму, передбачено Розділом 3 Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 №111/55.
Враховуючи викладене, суд вважає, що винесена Київським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів постанова № 962 від 7 травня 2008 року про накладення стягнень за змістом не відповідає Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки під час перевірки діяльності позивача не було виявлено відсутності необхідної та достовірної інформації про туристичні послуги, що виключає правомірність застосування до позивача приписів ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, в ході судового розгляду представник позивача зазначив, що при визначенні суми штрафу комісією Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів не були витребувані будь-які документи, що підтверджують вартість
наданих послуг, а тому розмір накладеного на позивача штрафу не грунтується на фактичних даних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у даній справі відповідача було зобов'язано надати суду розрахунок суми штрафу, який було застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 постановою Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 7 травня 2008 року № 962 із зазначенням, на підставі яких показників здійснювався даний розрахунок.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем до суду надіслано лист від 29 лютого 2009 року № 1550, відповідно до якого, відповідач повідомив, що при розрахунках суми стягнень, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів" було взято до уваги Довідку надану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 про вартість наданих послуг за березень 2008 року на суму 22 000 грн. 00 коп. та зазначено, що господарюючий суб'єкт надавав послуги при відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживача, чим порушено ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів"', тобто, як зазначається в листі, несе відповідальність передбачену п. 7 ст. 23 Закону України ..Про захист прав споживачів" у розмірі 30 % вартості виконаної роботи, наданої послуги (а не від прибутку господарюючого суб'єкту): 22 000 х 0.3 = 6 600 грн.
Будь-яких розрахунків, документів тощо до листа додано не було.
Таким чином, застосувавши до позивача штраф у розмірі 6 600. 00 гривень відповідачем не обгрунтовано та не підтверджено належними доказами правомірністі його розміру, будь - яких доказів про вартість наданих позивачем послуг відповідачем не надано.
Наявний в матеріалах справи лист відповідача від 29 лютого 2009 року № 1550. суд оцінює критично, оскільки до нього не додано розрахунку суми штрафу, який було застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 постановою Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 7 травня 2008 року № 962.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного б&чансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Що стосується позовних вимог щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2009 р. № 590 затверджено граничні витрати компенсації виплат, пов'язаних із розглядом цивільних і адміністративних справ, якими, зокрема, встановлено, що розмір витрат на правову допомогу компенсується на суму, що не перевищує 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Як вбачається з наданого позивачем Договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, вартість послуг юриста за цією угодою за участь у даній справі в якості представника позивача розраховується згідно з актом виконаних робіт.
Відповідно до акту здачі - приймання виконаних робіт № 1 від 21 жовтня 2008 року, їх вартість, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2009 р. № 590, становить 300, 00 гривень.
Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 23.03.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 300 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69. 70. 71. 158-163. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -
1. 1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. 2. Постанову Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 7 травня 2008 року № 962 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів". - скасувати.
3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1. місце проживання: АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу у сумі 300 (триста) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова відповідно до частини І статті 25-1 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ним Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення нього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може були подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.