Справа № 947/21117/19
Провадження № 2/947/391/20
27.01.2020 року Київський районний суд у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.
при секретарі -Грабовій Т.П.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., спільною власністю ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , в рівних частках, посилаючись на те, що вказана квартира придбана сторонами в зареєстрованому шлюбі, тому вона є спільною сумісною власністю подружжя та має бути поділена між сторонами в рівних частках.
До судового засідання представник позивачки - адвокат Дікусар Р.М. не з'явився, повідомлявся, надав до суду заяву з проханням слухати справу у відсутність позивачка та її представника, позовні вимоги підтримав.
Відповідач до судового засідання не з'явився, повідомлявся. Надав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбу з 25.09.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 25.09.1993 року, актовий запис №323.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25.07.1997 року ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 та 30.07.1999 року зареєстрував право власності на неї в Одеському міжміському буро технічної інвентаризації.
Норми статей 60, 69, 70, 71 СК України, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки на час придбання вищезазначеної квартири 25.07.1997 року був чинним Кодекс про шлюб та сім'ю України.
У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20 роз'яснено, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною частковою власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України).
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ст.29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 нажита подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки спірна квартира розташована в багатоквартирному жилому будинку її реальний поділ не вбачається можливим. Між сторонами відсутня згода щодо присудження квартири одній із сторін з присудженням іншій стороні грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
При таких обставинах та враховуючи, що відповідачем позовні вимоги визнаються, суд вважає за можливе визнати за сторонами право власності за кожним на Ѕ ідеальної частини спірної квартири, залишивши майно у спільній частковій власності сторін, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., спільною власністю ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , в рівних частках, тобто по Ѕ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Огренич І. В.