Справа № 459/3279/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1520/19 Доповідач: ОСОБА_2
23 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 459/3279/19 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 335 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
за апеляційною скаргою прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 20 листопада 2019 року про повернення обвинувального акта,
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 20 листопада 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019140150001225 від 30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_5 за ст. 335 КК України повернуто прокурору Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_7 .
На ухвалу суду прокурор Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки підстави для повернення обвинувального акта, які зазначені в оскаржуваній ухвалі суду, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону. Не погоджується з рішенням суду про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неналежним формулюванням обвинувачення та неналежним викладенням фактичних обставин справи. Зазначає, що обставини, наведені в обвинувальному акті були фактично досліджені в підготовчому судовому засіданні. Також, прокурор звертає увагу, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Вважає, що саме дослідження доказової бази, норм законодавства, порушених ОСОБА_5 при ухиленні від призову на строкову військову службу, мало би бути предметом судового розгляду, а не підготовчого судового розслідування. Зазначає, що в обвинувальному акті при викладені фактичних обставин справи вказано, що ОСОБА_5 22.10.2019, будучи військовозобов'язаним та визнаним військово-лікарською комісією придатним для проходження служби, відмовився виконувати рішення міської призовної комісії щодо призову на строкову військову службу та відбувати у складі команди К 65/2898 К 210 А, чим порушив вимоги чинного законодавства, зазначені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України. Стверджує, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення; просить апеляційну скаргу прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши судове рішення в межах ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд мотивував своє рішення тим, що формулюючи зміст обвинувачення сторона обвинувачення в обвинувальному акті зазначає, що ОСОБА_5 у зв'язку з призовом осіб офіцерського складу, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним для проходження служби, відмовився виконувати рішення призовної комісії та відбувати у складі команди К 65/2898 К 210 А на обласний збірний пункт для подальшої відправки у війська, чим ухилився від виконання свого конституційного обов'язку та призову на військову службу за призовом та порушив вимоги порушивши вимоги ст.65 Конституції України, положення ч.ч. 1, 10 ст. 1, ч.ч. 2, 4, 6 ст. 2, ч. 5 ст.11; п.4 ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вимоги розділу 10 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, розділу 10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, Указу Президента України від 30.01.2019 № 22 /2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році». При цьому, стороною обвинувачення не враховано, що ОСОБА_5 є військовозобов'язаним, однак не є особою офіцерського складу, так як не проходив курсів військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, не складав іспитів та не атестований до офіцерського складу, а тому не може бути призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: вклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті не відповідають правовій кваліфікації дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .
Колегія суддів вважає безпідставними твердження прокурора про те, що обвинувальний акт в цілому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а вказані в ухвалі суду недоліки можуть бути усунуті в ході судового розгляду.
У рішенні у справі «Маточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy) від 25.07.2000, заява № 3969/94, Європейський суд з прав людини зауважив: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Крім того, ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
З огляду на викладене апеляційні доводи прокурора про відповідність обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, є необґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам закону та необхідність повернення його прокурору.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду й колегія суддів їх до уваги не бере.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 20 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_5 за ст. 335 КПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4