Справа № 2-464 / 10
02 березня 2010 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми у складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,
при секретарі - Хіміч А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_2, Управління Державного казначейства України у м. Суми Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, 3-тя особа : ОСОБА_3
про визнання неправомірними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди,
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 01.06.2004 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2004 року за яким з ОСОБА_4 було стягнуто 3730 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 367,75 грн. В супереч вимогам закону в продовж тривалого часу з вини ДВС та державного виконавця, якій не вживав усіх передбачених, законом заходів щодо примусового виконання рішення. Просить визнати неправомірними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2004 року по справі №2-181/04 р. Окрім того, зазначає, що вказаними неправомірними діями ДВС та державного виконавця, їй завдана моральна шкоду, розмір грошової компенсації якої оцінює в 5000 грн. та просить стягнути з Управління Державного казначейства України у м. Суми Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, як державної установи, що фінансує інших відповідачів.
В судовому засіданні ОСОБА_2, діючи особисто та як представник відповідача - Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції,юстиції ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що нею були ужиті всі передбачені законом заходи щодо виконання рішення суд про стягнення коштів на користь позивача і не порушувалися права позивача. Вважає що нею не були порушені права позивача і відповідно не завдана моральна шкода, а тому просить відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованість.
Інші сторони повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, надали заяви про слухання справи у їх відсутність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, що з'явилися, дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.06.2004 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від з ОСОБА_4 було стягнуто 3730 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 367,75 грн. ( а.с. 11, 189-192 ).
В супереч вимогам Закону України « Про виконавче провадження » державний виконавець Малік Я.О., у провадження якої знаходиться виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь позивача, допустила бездіяльність, яка потягла за собою не виконання рішення суду понад 5 років. Вказаний висновок суду підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 09.03.2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського міського управління ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця, якою задоволені вимоги позивача у повному обсязі ( а.с. 6-10 ).
Лише після звернення позивача до суду з позовом, рішення суду було частково виконане і ОСОБА_1 було сплачено 250 грн.
Відповідно до ст. 25 Закону України “ Про виконавче провадження “, державний виконавець зобов”язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення суду протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивачка обгрунтовано вважає, що в зв'язку з тим, що державним виконавцем не було вжито всіх необхідних заходів спрямованих на виконання рішення суду, не описане усе виявлене майно, за рахунок якого можна було здійснити виплату боргу, в результаті чого воно зникло. Як зазначалося вище та як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист надійшов до ВДВС Зарічного району м. Суми 27 травня 2004 року і виконаний він був повність лише наприкінці 2009 року.
Боржниця ОСОБА_3 після відкриття виконавчого провадження не виконала вимогу посадової особи ДВС щодо добровільної сплати суми боргу. В такому випадку державному виконавцю слід було накласти арешт на майно боржника, виявляти нове майно боржника, на яке можна звернути стягнення.
Із відгуку на позов ( а.с. 35-39 ), пояснень державного виконавця в судовому засіданні, матеріалів виконавчого провадження ( а.с. 111-114, 130-132 ) вбачається, що інколи між виконавчими діями по даному виконавчому документу проходив термін кілька місяців, безпідставно затягувався строк виконання судового рішення, чим порушувались приписи ст.ст. 25 та 55 Закону України «Про виконавче провадження » та право стягувачки на своєчасне одержання коштів за судовим рішенням.
Дії державного виконавця позивачка неодноразово оскаржувала ( а.с. 12-21 ).
Не скористався державний виконавець і своїм процесуальним правом на повернення виконавчого документу, передбаченого п. 2) ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, зібраними по справі доказами доведено, що під час проведення виконавчих дій по стягненню коштів на користь ОСОБА_1, права останньої були порушені несвоєчасним проведенням опису та арешту майна, позивач в продовж більше ніж 5 років не зміг отримати присуджених на її користь коштів і відповідно було порушено його право на мирне володіння своїм майном, тому є підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та бездіяльності старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 при виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2004 року по справі №2-181/04 р.
Між тим, суд вважає, що в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити за необгрунтованістю, виходячи з наступного.
За загальним правилом, моральна шкода відшкодовується лише у випадку, коли право на таке відшкодування прямо передбачено спеціальним законом. Нормами ЦК України, Законів України “ Про виконавче провадження “, а також “ Про державну виконавчу службу “ не передбачено можливість відшкодування моральної шкоди за обставин, зазначених у позові, тому в цій частині вимог належить відмовити за необгрунтованістю.
На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції на користь позивача понесені по справі судові витрати, пропорційно задоволеній частині позовних вимог - 07,50 гривень в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи та 08,50 гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 22-23, 1167, 1172, 1174 ЦК України, ст.ст. 2, 6, 85-86 Закону України “ Про виконавче провадження “, ст.ст. 10-11, 57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2004 року по справі №2-181/04 р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 07 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи та 08 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.
СУДДЯ В.Б. БОЙКО