Провадження № 11-сс/803/132/20 Справа № 932/176/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня, не одруженого, раніше судимого, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
за участю учасників судового розгляду:
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_8
підозрюваного: ОСОБА_7
встановила:
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді триманням під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність лише у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також, підозрюваний офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів, ніде не навчається, не одружений, дітей неповнолітніх або малолітніх на утриманні не має, існують ризики, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення тяжких злочинів та має не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив новий тяжкий злочин, що в свою чергу є явним свідченням небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та підтверджує існування ризику того, що підозрюваний перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, відповідно до вимог ст. 290 КПК України підозрюваний ОСОБА_7 буде мати можливість в повному обсязі ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, внаслідок чого, йому стануть відомі повні анкетні данні та адреси проживання свідків, існує ризик, того, що підозрюваний перебуваючи на свободі буде здійснювати тиск на свідків, з метою того, щоб останні змінили свої покази, що в свою чергу негативно вплине на повне та неупереджене встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_7 свою провину у скоєнні злочину на даний час не визнає, що також є підставою наявності ризиків впливу на свідків.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_6 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, до 10 березня 2020 року, заборонивши йому у період доби з 22:00 до 06:00 години залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_7 , строком до 10 березня 2020 року, обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою у визначені дату, час і місце до суду, слідчого або прокурора; не відлучатися із населеного пункту (м. Дніпро), в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, наразі може існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливого переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, однак, наявність лише цього ризику, за відсутності інших ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, не може свідчити про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цьому ризику, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, а отже, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, характеристику особи підозрюваного, його вік і стан здоров'я, репутацію в соціумі, наявність у нього постійного місця проживання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, оскільки, на думку суду, застосування такого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе запобігти вищевказаному ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На думку колегії суддів, при обрані запобіжного заходу ОСОБА_7 ці вимоги закону, слідчим суддею були дотримані.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме, ухилення від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення можливого покарання, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Однак, наявність лише цього ризику, за відсутності інших ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, з урахуванням, характеристики особи підозрюваного, його віку і стану здоров'я, репутації, наявності у нього постійного місця проживання, не може свідчити про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цьому ризику, відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
Крім того, при апеляційному розгляді прокурором не надано обґрунтування того, що 10 січня 2020 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та не відкликавши вказане клопотання звернувся з іншим - щодо обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою,а тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив прокурору у задоволенні клопотання щодо тримання під вартою обвинуваченого за скоєння злочину, передбаченому ч.1 ст. 263 КК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання цьому підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Доводи прокурора щодо обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, викладені в апеляційній скарзі, були об'єктом дослідження судом першої інстанції при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 і їм надана належна оцінка.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про те, що відомості про особу підозрюваного та фактичні обставини кримінального правопорушення дають достатні підстави вважати, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби є достатнім для забезпечення його належної поведінки та дієвості кримінального провадження щодо нього.
Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді. Застосований судом щодо підозрюваного запобіжний захід відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою, а подана на неї апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4