Провадження № 11-кп/803/419/20 Справа № 175/366/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового розгляду:
прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_6
В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог, адвокат вказує, що наявність ризиків, наведених у клопотанні прокурором не доведена. Зазначає, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки підозра необґрунтована. Прокурором було змінено обвинувальний акт, у якому зазначено незрозумілий період, у який сталось настання смерті потерпілого. При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу не було враховано тривалість розгляду справи.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 07лютого 2020 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що ризик, який став підставою для обрання та продовження вказаного запобіжного заходу (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), продовжує існувати,а саме, ОСОБА_7 , усвідомлюючи передбачену законом відповідальність, що загрожує йому у разі доведеності вини за вчинення умисних, зокрема особливо тяжкого злочину, пов'язаного з умисним протиправним заподіянням смерті іншій людині (покарання лише у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років), може переховуватися від суду, що не дозволяє застосувати до нього альтернативні види запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання осіб під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та доводи обвинуваченого і його захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, а також, наявність передбаченого ст.177 КПК України ризику, який був підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та має місце і на теперішній час, у зв'язку з чим, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд також дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, один з яких, а саме, за ч.1 ст.115 КК України є особливо тяжкими, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, апеляційним судом враховується характер кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зазначене виправдовує тривалість обвинуваченого під вартою, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, колегія суддів не приймає до уваги.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченими, покладених на них процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведена наявність ризиків, на які він посилається у клопотанні, є безпідставними, оскільки у своєму клопотанні прокурором зазначені доводи на підтвердження заявлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про що він зазначав і у судовому засіданні.
Посилання захисника на те, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки підозра необґрунтована, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки оцінка наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення судом надається при ухваленні вироку.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг, не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
_______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4