Справа № 761/23815/19
Провадження № 2/761/5963/2019
09 вересня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про захист прав споживачів, стягнення суми індексу інфляції , 3% річних,-
В березні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.08.2019 року, на свою користь з відповідача пеню в сумі 11619,32 грн., інфляційні витрати в сумі 3686,72 грн., та 3% річних в сумі 979,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2019 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення грошового відшкодування, пені, інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 52847,62 грн., за період з 01.01.2018 року по 23.10.2018 року, з яких: 38804,78 грн. - страхове відшкодування, 2500,00 грн. - витрати на проведення оцінки вартості майна, 8584,52 грн. - пеня, 859,90 грн. - інфляційні витрати, 753,62 грн. - три проценти річних та судові витрати у розмірі 1344,80 грн. Однак, відповідач у добровільному порядку рішення суду від 25.02.2019 року не виконує, грошові кошти відповідачу не сплачує, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати за весь період прострочення виконання рішення суду, а саме з 24.10.2018 року по 20.08.2019 року, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.08.2019 року.
Відповідач в своєму відзиві заперечував проти позову в повному обсязі, та просив закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зазначив, що заочне рішення від 25.02.2019 року не набрало законної сили, оскільки воно оскаржується в апеляційному порядку, а від так між сторонами відсутній предмет спору. Крім цього просив застосувати строк позовної давності, оскільки пеня по основному зобов'язанню була нарахована за період з 01.01.2018 року по 23.10.2018 року, тобто строк спливу розрахунку пені по основному зобов'язанню за період в межах річного строку повинен був закінчитись 31.12.2018 року, а тому розрахунок пені повинен датуватись з 24.10.2018 року по 31.12.2018 року, тобто в межах розрахунку пені по основному зобов'язанню.
Ухвалою від 14.06.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
16.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.08.2019 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
13.11.2019 року від позивача надійшла заява про уточнення підстав позову та зменшення позовних вимог.
27.11.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення підстав позову та зменшення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 12.06.2019 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва позовні вимоги по справі №761/11805/18, провадження №2/761/1190/2019, за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення грошового відшкодування, пені, інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 52847,62 грн., за період з 01.01.2018 року по 23.10.2018 року, з яких: 38804,78 грн. - страхове відшкодування, 2500,00 грн. - витрати на проведення оцінки вартості майна, 8584,52 грн. - пеня, 859,90 грн. - інфляційні витрати, 753,62 грн. - три проценти річних та судові витрати у розмірі 1344,80 грн.
24.05.2019 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва, заяву ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 27.03.2019 року, про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. При цьому, 16.04.2019 року позивач звертався до відповідача з вимогою виконати заочне рішення Шевченківського районного суду від 25.02.2019 року в добровільному порядку, однак, вказана вимога була залишена відповідачем поза увагою.
27.05.2019 року позивач звертався до відповідача з Претензією для врегулювання спору в досудовому порядку, в якій пропонував сплати в межах страхової справи №6303 по страховому випадку від 29.06.2017 року грошові кошти у розмірі 12886,03 грн., однак дана претензія була залишена відповідачем поза увагою, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.08.2019 року, на свою користь пеню в сумі 11619,32 грн., інфляційні витрати в сумі 3686,72 грн., та 3% річних в сумі 979,16 грн.
У зв'язку з тим, що страхова компанія тривалий час не виконує рішення суду від 25.02.2019 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати за весь період прострочення виконання рішення суду, а саме з 24.10.2018 року по 20.08.2019 року у розмірі 11619,32 грн.
13.11.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення підстав позову та зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив прийняти заяву до розгляду та визнати неподання нового доказу по справі - постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2019 з поважних причин та надати додатковий строк для надання цього доказу, прийняти доказ до уваги під час розгляду.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Разом з тим, одночасне подання заяви, в якій об'єднано зміна підстав позову та розміру позовних вимог, не передбачена положеннями ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Так, позивачу було достеменно відомо про ту обставину, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2019 оскаржується в апеляційному порядку. Разом з тим, про вказану обставину позивач суд не повідомляв, причин поважності пропуску строку для надання доказу також належним чином не обґрунтував.
За таких обставин, суд не бере до уваги вказану заяву про уточнення підстав позову та зменшення позовних вимог та залишає її без розгляду, оскільки перш за все заява подана з порушенням встановлених ст. 49 ЦПК України вимог.
Також суд не приймає до уваги і доказ наданий позивачем, оскільки такий доказ поданий з пропущенням встановленого ст. 83 ЦПК України строку без обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Так, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Крім того, пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
При цьому, ч. 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.02.2019 року встановлено факт порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування та штрафні санкції.
При цьому, сума страхового відшкодування, на яку позивачем нараховано штрафні санкції за період з 24.10.2018 року по 20.08.2019 року, також встановлена зазначеним рішенням суду, яке не набрало законної сили та на момент розгляду справи по суті та переглядається в апеляційному порядку, і складає 38804,78 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до суду заочне рішення Шевченківського районного суду від 25.02.2019 року, з відміткою про те, що рішення суду станом на 18.03.2019 не набрало законної сили.
Докази набрання рішенням законної сили в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, суд відмовляє в їх задоволенні.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюватися в один рік. (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, підстав для застосування строків позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, суд не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 256, 258, 266, 525, 526, 625, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273,274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про захист прав споживачів, стягнення суми індексу інфляції , 3% річних.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення - 20.12.2019 року
Суддя: